Проведений аналіз існуючих підходів до поняття «економічна безпека підприємства» свідчить про наявність різних визначень його сутності. Поза сумнівом, вони мають право на існування, але потребують уточнення з погляду на комплексність поняття економічна безпека підприємства.

Необхідною умовою існування сучасного підприємства є створення цінності для споживача – виробництво товарів, виконання робіт чи надання послуг (створення продукту), що є настільки привабливими, що споживачі згодні за це платити. При чому створення цінності можна вважати успішним коли споживачі обирають ваш товар знову і знову [1]. Практика створення цінності для споживачів не є загальноприйнятою у країнах колишнього Радянського союзу, проте є актуальною у світі Євроінтеграції та глобалізаційних процесів. Яскраві приклади успішного створення цінності можна знайти в історії мережі магазинів Wegmans – однієї з найбільш успішних мереж продуктових магазинів в Америці. За статистикою, постійні покупці приходять до магазинів цієї мережі на 32% частіше та витрачають на 46% більше, ніж покупці інших супермаркетів, що дозволяє Wegmans утримувати об’єм продажів на рівні 14$ на 0,1 кв.м. у порівнянні з середнім показником у галузі 9,39$.

В сучасних умовах суспільно-політичного розколу суспільства, економічної нестабільності, невизначеності пріоритетів розвитку, підвищення рівня та чисельності внутрішніх і зовнішніх загроз нагальною проблемою багатьох підприємств є забезпечення власної економічної безпеки. Це обумовлює необхідність переоцінювати суб’єктом економічної безпеки звичні схеми діяльності, актуалізувати адекватні настанови, активізувати цілеспрямовані дії, оптимізувати цілеполягання.

В стратегічному управлінні у попередні роки створено серйозний теоретичний фундамент: ідеї І. Ансоффа щодо впливу турбулентності зовнішнього середовища, М. Портера щодо конкурентних переваг підприємства та формування унікальної позиції підприємства як основи його конкурентоспроможності, Г. Хамела та К. Прахалада щодо створення ключових компетенцій підприємства, Г. Мінцберга щодо порядку формування стратегії як комплексного плану дій організації, А. А. Томпсона та А. Дж. Стрікленда щодо розроблення сукупності функціональних стратегій, П. Друкера щодо орієнтації стратегічного управління та стратегії підприємства на формування принципово нових результатів тощо.

Поняття бюрократії настільки повно увійшло не тільки у економічний тезаурус, але й у повсякденне життя, що воно сприймається більшістю людей вже поза межами первісного змісту, а виключно як поняття емоціональної природи – майже завжди з «від’ємним знаком».  До сьогодні поняття бюрократії розглядається здебільшого в негативному контексті, через що майже завжди асоціюється суто з формальним управлінням. Між тим поняття бюрократії, бюрократизму, бюрократизації мають чіткий зміст, встановлення якого є корисним для прийняття зважених управлінських рішень. Бюрократія розглядається як техніка управління, яка базується на встановленні компетенції працівників, суворій дисципліні, жорсткому розподілі функцій, чіткій управлінській ієрархії, використанні спеціальних знань управлінців, правил і стандартів виконання й оцінки робіт, чіткому дотриманні певних правил. Під бюрократизмом розуміється такий рівень використання бюрократії в управлінні підприємством, при якому форма виконання домінує над змістом виконуваних робіт, що призводить до вихолощування сутності цих робіт, спричиняє статичність стосунків, що виникають на підприємстві через жорсткий формальний розподіл сфер відповідальності. Бюрократизація ж розглядається як процес формалізації управління підприємством, що здійснюється за допомогою бюрократичних інструментів, формальних процедур, спрямованих на виконання управлінських робіт, забезпечення детермінованої поведінки управлінського персоналу та зниження трудомісткості робіт.

У методології наукових економічних досліджень з будь-якої проблематики надзвичайно важлива роль належить оцінюванню (процес здійснення суджень, що закінчується отриманням оцінок) та оцінкам (результати оцінювання).

Управління є функцією систем різноманітної природи, реалізація якої забезпечує їхнє збереження як цілого та їхню структуру, дозволяє виконувати призначення системи та її функціонування. У соціально-економічних системах управління має вид діяльності суб’єкт-об’єктного характеру, який означає цілескеровану дію суб’єкта на певний об’єкт з певною метою (перехід об’єкта до нового стану, стабілізація його стану тощо), а також суб’єкт-суб’єктного характеру, який означає управлінську взаємодію у таких системах.

Поняття "сталий розвиток" сьогодні досліджується у багатьох науках – екології, економіці, філософії, соціології, внаслідок чого існують численні погляди на його зміст. Особливої актуальності це поняття набуло в економіці внаслідок виникнення, розвитку та відсутності дієвих засобів вирішення протиріччя "економічне зростання – відсутність зростання в біосфері". Все більше вчені говорять про досягнення границь біосфери і навіть перехід за ці границі.

Залучаючи й утримуючи споживачів, успішні бренди забезпечують процвітання підприємства. Завоювавши з їх допомогою лояльних покупців, компанія одержує можливість зміцнити ринкові позиції, підтримувати рівень прийнятних цін і стійкі потоки коштів, що у свою чергу підвищує ціну акцій компанії і забезпечує базу для її подальшого росту. Питання про ефективний брендинг – це не тільки одна з характеристик споживчого ринку, відповідь на нього має величезне значення як для ділових ринків, так і для постачальників послуг, роздрібної торгівлі.

Діяльність підприємства у сучасних умовах характеризується мінливістю соціально-економічного, політичного та інституціонального середовищ, динамічністю розвитку техніки та технологій, що вимагає від керівника швидкого реагування на ці зміни та використання нових методів управління підприємством.

Социометрия непосредственно связана с проведением социально-психологических тестов, разработанных Дж. Морено (имеющих множество модификаций) и применяемых для оценки межличностных эмоциональных связей в группе, т.е. взаимных симпатий между членами группы. В результате проведения тестирования решаются следующие задачи:

Одним их актуальных аспектов современного менеджмента является обеспечение результативности хозяйствующих организаций. Несмотря на кажущуюся простоту, результативность как одна из важных категорий менеджмента имеет сложный и, одновременно, комплексный характер  проявления.

Проблема ефективного управління підприємством в умовах швидко мінливого ринку стає все більш актуальною в сучасних ринкових умовах. Неможливо мати високий рівень конкурентоспроможності не приймаючи заходів по постійному її підвищення. Існує безліч різних способів поліпшення конкурентоспроможності організації. Особливу роль відіграє вдосконалення управління персоналом підприємства за допомогою мотивації. Завданням цієї області менеджменту є підвищення якості персоналу за рахунок всебічного розвитку і розумного застосування творчих сил людини, підвищення рівня його кваліфікації, компетентності, відповідальності, творчої ініціативи. Багато компаній не приділяють належної уваги мотивації персоналу.

Будь-яке підприємство, діяльність якого відбувається за умов ринкової економіки, піддається різним загрозам у вигляді сукупності зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих чинників, наслідком чого можуть стати небажані зміни у результатах діяльності підприємства та його фінансово-економічному стані. А отже, захищеність підприємства від дії цих загроз, тобто забезпечення економічної безпеки підприємства, є однією з головних умов його ефективного та стабільного функціонування. Як і будь-який процес, що відбувається на підприємстві, забезпечення економічної безпеки підприємства пов’язане з витрачанням ресурсів у матеріальній, нематеріальній та грошовій формах, а, отже, з виникненням витрат, чітке уявлення про які дозволить оцінити, перш за все, ефективність цього процесу.

У сучасних ринкових умовах підприємству неможливо досягти належного рівня фінансової стійкості та стабільного розвитку, якщо не виробляти відповідну стратегію, не накопичувати інформацію про перспективи, можливості і конкурентні переваги підприємства, про стан цільових ринків, не аналізувати вплив конкурентів на результати діяльності підприємства, не оцінювати рівень своєї конкурентоспроможності. У наукових джерелах літератури  конкурентоспроможність, частіше за все, визначається як комплексна характеристика, заснована на аналізі різних аспектів операційної діяльності, що дозволяє визначити сильні сторони підприємства в конкурентній боротьбі і знайти способи досягнення переваг над конкурентами. Конкурентоспроможність підприємства багато в чому залежить від того, наскільки підприємство може пристосуватися до мінливих зовнішніх умов. Високий її рівень досягається при тривалому і бездоганному функціонуванні підприємства на відповідному ринку. Конкурентоспроможності притаманні як внутрішні, так і зовнішні властивості. Проте переважають останні, оскільки підприємство функціонує у системі макро- та мікросередовища, що сфор­мувалося в межах тієї чи іншої галузі. Для того, щоб підприємство було здатним змагатися на рівні із серйозними конкурентами, необхідно сконцентрувати усі ресурси і зусилля підприємства на процесах, які визначають конкурентоспроможність, перш за все, продукції та підприємства в цілому. А отже, основний пошук джерел підвищення конку­рентоспроможності потрібно здійснювати поза під­приємством.

Стаючи об'єктом ринкових відносин за умови нестабільної вітчизняної економіки та жорсткої конкуренції, підприємство, що у сьогоденні  самостійно відповідає за результати своєї діяльності, має сформувати таку систему управління, яка спрямована, перш за все, на повноту та економічність досягнення встановлених цілей діяльності підприємства, що є запорукою забезпечення його конкурентоспроможності та стійкого фінансового положення.

Основним з найважливіших вимірів успішної діяльності будь-якого підприємства у сучасних мінливих ринкових умовах є його конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства є загальним показником сукупності його можливостей, потенціалу та резервів, які необхідні для  виробництва та реалізації на ринку високоякісної сільськогосподарської продукції. Конкурентоспроможність виявляється шляхом порівняння окремих сільськогосподарських підприємств у межах однієї галузі, регіону, країни, світового ринку. Задля того, щоб підприємство стало лідером на ринку йому необхідно випереджати конкурентів у нововведеннях у системі виробництва і збуту, встановленні нових цін, зниженні витрат та ін. Підвищення конкурентоспроможності підприємств відбувається в більшості випадків за рахунок залучених (інвестованих) коштів у їх діяльність.

Репутація – це поняття, яке включає в себе багато тлумачень. Репутація особистості - це престиж особистості, своєрідне публічне реноме, яке впливає на ступінь довіри до людини. Чим глибше людина усвідомлює значення репутації, тим краще розуміє, чому важливо робити те, за що вона береться. [4] Репутація є одним з найважливіших факторів соціального життя та торкається таких сфер життя, як соціальний статус, соціальні мережі, освіта та бізнес. Іншими словами, репутація – це закріплена певна думка про той чи інший об’єкт, яка формує ставлення суспільства до цього об’єкту.

В економіці України тривають процеси концентрації акціонерного капіталу, консолідації власності, об’єднання підприємств, створення інтегрованих промислових структур (далі ІПС). На відміну від самостійно функціонуючих суб’єктів господарської діяльності, джерела загроз ІПС здебільшого зосереджено не в зовнішньому, а у її внутрішньому середовищі. Причини цього криються в особливостях ґенези ІПС, найсуттєвішими серед яких є територіальна, технологічна та організаційно-економічна масштабність, складність декомпозиції управління, різна галузева належність акторів ІПС, а отже, різноманітність інтересів і використовуваних ресурсів.

В цілому, ефективність інноваційної діяльності підприємства характеризуює ступінь досягнення поставлених цілей і рівень віддачі залучених ресурсів, тобто необхідно звернутись до якісного і кількісного підходів визначення ефективності. Якісний підхід до розуміння ефективності діяльності підприємства трактується як оптимальне співвідношення виробництва, якості, результативності, гнучкості, задоволеності, конкурентоспроможності і розвитку [1, c. 21]. Кількісний підхід до розуміння ефективності як результату діяльності підприємства визначається здатністю приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, що визначається як відношення ефекту до результату витрат, що забезпечують цей результат [2, c. 508].

            Процес перетворення сприятливого іміджу організації в стратегічний актив починається всередині самої організації і становиться основною задачею організації. Якщо підприємство дійсно зацікавлене побудувати позитивний корпоративний імідж, воно повинно усвідомити важливість його внутрішньої складової. Внутрішній імідж являє собою сприйняття і психологічне ставлення до організації  її співробітників, менеджерів, власників, акціонерів, правління і материнських організацій, що складають внутрішнє середовище цієї організації [1].

За сучасних умов господарювання все більшої уваги серед теоретиків і практиків менеджменту набуває захист підприємства від загроз, що перешкоджають реалізації наявних в нього інтересів, що, в свою чергу, потребує побудови на підприємстві системи забезпечення його економічної безпеки.

Будь-яке підприємство, що прагне успішно розвиватися в довгостроковій перспективі, повинне піклуватися про лояльність свого персоналу. Лояльна поведінка персоналу  характеризується  позитивним настроєм на роботу, доброзичливим відношенням до підприємства, і готовністю виконувати свою роботу найкращим чином. Тому, лояльність персоналу є додатковою конкурентною перевагою підприємства.

Вступ. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, домінантом якого є забезпечення сталого розвитку, економічне зростання і підвищення ефективності економіки є об’єктивно пов’язаними як з макроекономічними цілями зростання окремих пріоритетних галузей економіки, так і з мікроекономічними пріоритетами господарювання, тобто забезпеченням потреб і інтересів індивідуальних економічних суб’єктів.

В регулярній діяльності адміністратори підприємства вирішують різноманітні завдання для успішного функціонування власної сфери відповідальності. Виконувати свої прямі та делеговані обов’язки адміністратору допомагає набір певних інструментів. Набір таких інструментів умовно можна представити, як показано на рис. 1. Пропорційність використання тих чи інших інструментів залежать від особливості діяльності підприємства.

Останнім часом багато авторів розглядають питання, пов'язані зі сталим, гармонійним розвитком суспільства, що не виснажує природні ресурси [1, 2, 3, 4]. Стосовно до бізнесу, участь у сталому розвитку означає розуміння довгострокових проблем нашої планети і прийняття їх до уваги в стратегії і практиці. Однак, сталість припускає далеко не тільки відповідальність бізнесу в сенсі захисту навколишнього середовища. Проблема стійкості стосується бізнес-середовища в усіх її вимірах: соціальному, економічному, культурному і екологічному (пов'язаному з навколишнім середовищем) [2].

В рыночных условиях хозяйствования особенно важное значение приобретает экономическая безопасность всех субъектов предпринимательской деятельности.Под понятием «безопасность предприятия» понимают защищенность его жизненно важных функций от угроз внешнего и внутреннего характера при наличии баланса между этими функциями и интересами личности, общества и государства[1].

Забезпечення високого рівня адміністративного управління всіх процесів і робіт, які визначають розвиток інтегрованого підприємства є однією з важливих завдань менеджменту. Від того на скільки успішно будуть вирішуватися завдання адміністрування, багато в чому залежить впровадження й освоєння інновацій у діяльність підприємств, здійснення їх розвитку. Це повною мірою відноситься до інтегрованих підприємств (ІП). Саме масштаб і важливість діяльність таких структур робить особливо критичною будь-яку неточність або нераціональність у здійсненні управлінських дій у цілому й адміністративних у тому числі. Для забезпечення високого рівня адміністративного управління необхідно досить детерміноване виділення об'єктів адміністрування, їх особливостей і зон дії. Це можливо при використанні спеціальних моделей, які досить наочно ілюструють процеси, що моделюють. Цим визначається актуальність і важливість розглянутої проблеми [2].

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання [5]. На всіх підпри­ємствах основним узагальню­ючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є дохід та супутний йому фінансовий результат у вигляді прибутку. 

Метою даного дослідження є визначення сутності маркетингу як  цілісної системи  в менеджменті.

 При певній насиченості товарного ринку на питання якого типу і якості товар треба виробляти фірмі, кому, як і де товар продавати, щоб його купили, з великою ймовірністю може відповісти тільки маркетинг. Так, маркетинг - це система управління, регулювання і вивчення ринку.

Маркетинг розум

В умовах посилення конкурентної боротьби на світових ринках товарів і послуг своєчасне та всебічне інформування суб’єктів економічних відносин виводить інформаційне забезпечення на одне з перших місць в системі заходів, направлених на розвиток зовнішньоекономічної діяльності. Для пошуку потенційних споживачів, досліджень ринків підприємствам треба отримувати необхідну інформацію. Проте можливість отримання інформації є досить часто обмеженою внаслідок мовних бар’єрів, відсутності доступу до переліку іноземних підприємств, які можуть бути потенційними контрагентами тощо. Прогнозування тенденцій на зовнішніх ринках збуту є ще більш ускладненим, оскільки передбачає не лише оцінку кон’юктури ринку чи конкурентоспроможності продукції підприємств-конкурентів, але також аналіз економічних заходів, які можуть мати вплив на них. Внаслідок того, що підприємства, як правило, самостійно здійснюють пошук зовнішніх ринків збуту, не маючи достатніх можливостей для повноцінного пошуку інформації та аналізу всіх факторів впливу на експортну діяльність, їхні намагання часто закінчуються невдачею [1].

Каждое предприятие должно заботиться о лояльности своего персонала, ведь это в первую очередь выгодно самому предприятию. Лояльные сотрудники готовы смириться с временными трудностями предприятия, без сопротивления принимают необходимые изменения на предприятии, ценят свою работу и стремятся качественно выполнить ее,  творчески подходят к решению проблем предприятия.

У сучасній зарубіжній і вітчизняній науковій та економічній літературі існують різні підходи щодо сутності контролінгу. Його розглядають як внутрішній контроль, ототожнюють з аудитом й управлінським обліком, порівнюють з системою  програмно-цільового   планування витрат.  Такі   розрізнені   підходи  до його визначення, функцій, методів та інструментів, відсутність практичного використання зумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування й розроблення рекомендацій прикладного характеру щодо використання контролінгу витрат в управлінні підприємством. Отже, необхідність теоретичного обґрунтування й розроблення рекомендацій прикладного характеру щодо впровадження контролінгу витрат в управлінні підприємством зумовлює актуальність теми.

ПАТ «ДМК «Таврія» – являється одним із лідерів - виробників алкогольної продукції Півдня України, тому правильний вибір стратегії та активний пошук ринків збуту є першочерговим завданням підприємства.

Многие организации ведут борьбу за свое выживание, а также стремятся достичь поставленных целей. И во главе этого процесса стоит менеджер, у которого есть возможность выбора «корневых систем» (жесткая иерархия и конвейер или наделение сотрудников властью и новые подходы к изменению).  Рассмотрим на примере бразильскую корпорацию «Semko», которой управляет Рикардо Семлер, перевернувший компанию изнутри наружу, с ног на голову, упразднив 12 уровней управления до трех, и введя беспрецедентные демократические порядки для своих сотрудников. Эта компания бросила вызов традиционным  способам управления. По теоретическим аспектам управления за критерием времени в развитии теории организации выделяют: классическую; неоклассическую (поведенческую теорию организации);  современную (ситуационную теорию организации).

В деятельности любого предприятия процессы маркетинга и менеджмента происходит постоянно и в тесной взаимосвязи друг с другом.

Маркетинг и менеджмент в непрерывном взаимодействии являются основой эффективного управления предприятием, создавая подходящие условия работы для персонала и, соответственно, продуцируя качественный товар, что направлено на полное удовлетворение потребностей потребителей.

Необходимость достижения конкурентоспособности национальной экономики в условиях глобализации и активного развития зарубежных стран, повышения инвестиционной привлекательности, перехода к инновационной экономике с активной социальной составляющей, центром которой является человек и человеческий капитал, ставит перед социально-экономической системой Украины новые задачи развития. Конкурентоспособность национальной экономики в современных условиях все больше определяется не только природными, а и социальными факторами. Общество влияет на эффективность деятельности бизнеса качеством рабочей силы, уровнем покупательской способности. Благоприятное социальное окружение способствует развитию бизнеса, который обеспечивает рабочие места, повышает качество товаров и услуг, выплачивает налоги и способствует социально-экономическому развитию страны. Взаимообусловленность общества и бизнеса предполагает объективный выбор бизнеса в пользу социально ориентированной экономической стратегии. Стабилизация экономических процессов в Украине выдвигает проблемы управления социальным развитием на передний план, особенно с пониманием того факта, что социальная ответственность может приносить выгоды для компаний [1].

У сучасних умовах господарювання надзвичайно важливим напрямом удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком системи споживчої кооперації України є поліпшення роботи з потенційними інвесторами з метою залучення додаткового капіталу для її подальшого розвитку.

В современных условиях состояния экономики Украины особую значимость приобретают проблемы активизации инвестиционной деятельности промышленных предприятий. Анализ работы этих предприятий показывает, что самым распространенным источником инвестиций в этой отрасли являются собственные средства. Основная часть этих средств тратятся на воспроизводство основных средств, и таким образом их объемы не хватят для внедрения новейших технологий, машин и оборудования, либо для значимого повышения качества продукции. Доказано, что использование собственных инвестиционных средств эффективно только в отношении локальных проектов, связанных с частичной модернизацией оборудования [1].

Foreign Direct Investment (FDI), being a major source of capital for a wide range of national economies, plays an extremely significant role in international economic relations. It is of great importance for any state’s economy due to the international division of labor, the development of international relations, and, as a result, international economic integration.

В сучасних умовах, коли світова фінансова криза проявила суттєві проблеми розвитку економічних систем багатьох держав і під сумнів поставлені практично усі існуючі теорії економічного розвитку, виникає необхідність пошуку нового теоретичного базису, що уможливлював би конструювання такої економічної системи, яка б забезпечувала довгостроковий сталий суспільний розвиток. Об’єктивні передумови стати таким теоретичним базисом є у теорії соціального раціоналізму – філософській концепції суспільного благополуччя, яка стверджує, що істинними підставами формування людьми різних соціальних конструкцій (моральних, економічних, державних) є принципи розуму. Основним аспектом формування соціального раціоналізму є визначення історично значимої суспільної мети як основи побудови державного устрою. Так як головна ціль суспільства – забезпечення його довгострокового благополуччя, соціальний раціоналізм передбачає формування такої системи управління, яка забезпечувала б досягнення даної мети; держава тут виступає знаряддям досягнення соціумом поставленої мети, а моральні принципи і цінності є фундаментом соціальних конструкцій [1].

Будь-який суб’єкт підприємницької діяльності представляє собою досить складний механізм, що складається з взаємопов’язаних між собою ланок: виробничою, управлінською та ін. Звісно, основні аспекти даного взаємозв’язку залежать від обраної галузі, конкретного виду діяльності, напряму розвитку підприємства, цілей, що ставить перед собою підприємство, можливостей. Одним з основних аспектів, що повинно враховувати кожне підприємство, є організаційне забезпечення.

Якість продукції є одним з найважливіших критеріїв діяльності будь-якого підприємства.  На даний момент саме висока якість продукції служить головним фактором успіху та запорукою її конкурентоспроможності. У сучасних умовах розвитку економіки України вельми актуальними є питання рівня якості вітчизняної продукції.

 Опрацьовуючи наукові джерела, зустрічаємось із твердженнями, що фінансове забезпечення реалізується за допомогою фінансового механізму, і є одним із методів його здійснення чи складовою. Однак, деякі дослідження сучасників, дозволяють нам відхилитись від даних переконань та розглядати механізм фінансового забезпечення партнерських відносин як самостійну категорію. Доказом цього є практичні дослідження процесу фінансового забезпечення будь-яких економічних відносин підприємства, що опираються на механізм формування та розподілу фінансових ресурсів для забезпечення їх здійснення [6]. У зв’язку із відсутністю у науковій літературі тлумачення понять «механізм фінансування» чи «механізм фінансового забезпечення», виникає необхідність на основі тлумачень категорії «фінансовий механізм», визначити сутність поняття «механізм фінансового забезпечення», а конкретніше «механізм фінансового забезпечення партнерських відносин».

Імпорт товарів, як свідчать матеріали статистичних досліджень в Україні, продовжує нарощуватися. Останніми роками в Україні спостерігається від’ємне зовнішньоторговельне сальдо [1]. Така тенденція потребує формування дієвого механізму митного оформлення продукції за використання митного режиму імпорту.

Стратегічне управління організацією є популярним та актуальним питанням сьогодення не лише в Україні. Розуміння стратегічного управління персоналом організації неможливе без визначення терміну «стратегічне управління організацією» взагалі. Більш того, стратегічне управління організацією є вихідною передумовою для стратегічного управління її персоналом. В стратегічному управлінні персоналом організації важливим значенням набуває стратегічне управління персоналом, при цьому в наукових джерелах на даний час не існує єдиного погляду щодо управління персоналом, яке на сам перед стає одним із головних факторів забезпечення стабільності, конкурентоспроможності промислових підприємств.