Становлення і розвиток ринкових механізмів в економіці українських підприємств обумовлюють виникнення і бурхливий розвиток теорії забезпечення їхньої безпеки. Відносини всередині соціуму завжди були та остаються головними джерелами загроз існування та діяльності економічних систем. Важливість впливу соціального фактору на результати діяльності будь-яких організацій є майже безперечним фактором. Зважаючи на орієнтацію управлінської думки на людину та соціальні відносини, одним із ключових факторів функціонування системи економічної безпеки є кадрова складова такої безпеки.

Банковская система – важнейшая сфера и необходимое условие эффективного развития национальной экономики  любого развитого государства. Современные банковские учреждения обслуживают предприятия различных видов деятельности и население, оказывая услуги по проведению таких операций, как кредитно-депозитные, расчетно-кассовые, валютные, операции доверительного управления, операции с ценными бумагами и др.

Головною метою формування системи економічної безпеки підприємства є забезпечення ефективного функціонування та використання наявних ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку. Кожен з елементів системи економічної безпеки підприємства, в більшості випадків, може існувати тільки тому, що отримує підтримку або деякі властивості від інших елементів, тобто постійно знаходиться у взаємозв'язку і взаємозалежності зо всіма елементами системи.

Економічну безпеку підприємства науковці розглядають з позицій чотирьох підходів: ресурсно-функціонального, гармонізаційного, конкурентного та захисного [1].

За сучасних умов господарювання, коли підприємство стикається з численними загрозами, що перешкоджають реалізації наявних в нього інтересів, особливого значення набуває забезпечення його економічної безпеки. Вирішення питання щодо забезпечення економічної безпеки підприємства полягає в побудові на підприємстві системи економічної безпеки, призначенням якої є захист підприємства від загроз, що перешкоджають реалізації його економічних інтересів. З цією метою в системі економічної безпеки підприємства здійснюються відповідні функції, особливе місце серед яких займає комплекс функцій, пов’язаних з інформуванням керівництва про загрози економічній безпеці підприємства. На наш погляд, вирішення питання, пов’язаного з інформаційною підтримкою управлінських рішень з питань економічної безпеки, полягає в застосуванні контролінгу в системі економічної безпеки підприємства.

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ІНОВАЦІЙНИХ 

ПРОЕКТО-ОРІЄНТОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ З ПОЗИЦІЇ МЕТРИКИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕРЕДИ ДІЯЛЬНОСТІ

Как было показано в [1], в качестве методологических инструментов при организации деятельности по обеспечению экономической безопасности субъектов хозяйствования необходимо использовать различные модели,  в первую очередь, системно отображающие этот вид деятельности. С позиции службы экономической безопасности в любом субъекте хозяйствования можно выделить следующие инвариантные аспекты деятельности: руководство, менеджмент и управление. В традиционном понимании очень часто эти аспекты не уточняются, а термины, которые их обозначают,  используются как слова-синонимы. Однако, сегодня на смысловое различие этих терминов начинают обращать все более пристальное внимание. Наблюдается более «аккуратное» их применение для описания различных ситуаций деятельности, тем самым признавая их смысловое различие.

Економічна безпека дистриб’юторських підприємств у вітчизняному комерційному середовищі значною мірою залежить  від якості трудових ресурсів та ефективності їх використання. На відміну від інших трудовий ресурс є не лише ключовим фактором поточної  результативності підприємства але і суб’єктом безпеки що визначає рівень економічної безпеки підприємства в майбутньому. На нашу думку, підприємство досягає планового рівня економічної безпеки лише за умови правильного підбору персоналу, укомплектоване відповідною чисельністю працівників, які володіють необхідним потенціалом, мотивовані до узгодженої з цілями підприємства поведінки, для яких створено належні умови праці, тобто сформовано відповідну культуру безпеки підприємства.

Сучасні умови функціонування економічних суб’єктів господарювання в Україні  характеризуються глобалізацією економічних процесів, складністю нових  нормативно - правових і ринкових відносин, наявністю чисельних загроз зовнішнього і внутрішнього середовища, а, отже необхідністю управління економічною безпекою таких суб’єктів. Важливе місце серед суб’єктів господарювання в  економіці України належить інтегрованим промисловим структурам (далі ІПС). Роль ІПС у розвитку вітчизняної економіки є надзвичайно важливою. Існування ІПС, їх значення для економічної безпеки держави в цілому та регіонів зокрема змушує пильніше досліджувати їх становище, організацію управління з метою усунення загроз для української економіки.

Пильна увага науковців до питань системи економічної безпеки підприємств  зумовлена дією великої кількості загроз зовнішнього середовища, пов'язаних із глобалізацією економіки та внутрішнього середовища, пов'язаних перш за все з кадрами підприємства. Таким чином питання кадрової безпеки у системі економічної безпеки підприємств набувають особливої значущості. До останнього часу саме поняття «кадрова безпека» у нашій управлінській практиці було відсутнє, хоча в системі управління кожної організації існувала підсистема управління кадрами і соціальним розвитком колективу.

Понятійно-категоріальний апарат економічної безпеки формується, розвивається й удосконалюється. Цей процес багатоманітний і охоплює всі боки економічної безпеки не лише в об'єктивному, а й у суб'єктивному плані, своєрідно відображаючи наукову творчість і впливаючи на еволюцію наукових інтересів і пошуків як окремих учених, так і колективів, наукових шкіл. Так, у вітчизняній науці проведено ґрунтовні дослідження щодо економічної безпеки, однак питання впливу нематеріальних чинників, уособленням комплексу яких є репутація підприємства, досліджені лише фрагментарно.

Современная экономическая ситуация в Украине имеет все признаки финансово-экономического кризиса. В таких условиях особенно остро стоит вопрос обеспечения экономической безопасности отечественных предприятий.  Вместе с тем анализ современных исследований по вышеуказанной проблематике дает основание сделать вывод о том, что до настоящего времени не сложилась единая точка зрения по вопросам комплексного, системного подхода к обеспечению экономической безопасности отечественных предприятий, механизма ее оценки, мониторинга в постоянно меняющихся рыночных условиях среды.

Важным условием успешного развития и функционирования украинских предприятий в современных рыночных условиях является обеспечения их экономической безопасности. Насколько предприятие в состоянии управлять своей экономической безопасностью, обеспечивать ее качественный уровень, настолько оно способно адекватно реагировать на внешние и внутренние угрозы своей деятельности с целью самосохранения себя как целого.

Значний науковий інтерес викликає дослідження співвідношення між поняттями безпеки і небезпеки, результати якого можуть бути покладені в основу формування сучасної теорії управління економічною безпекою підприємств.

СИСТЕМООБРАЗОВАНИЕ БЕЗОПАСНОСТИ И СОВРЕМЕННЫЕ КОНЦЕПЦИИ БЕЗОПАСНОСТИЗНАНИЯ НА ПОТЕНЦИАЛЬНО- ОПАСНЫХ ОБЬЕКТАХ

Проблема безпеки має багатовікову якщо не багато тисячолітню історію, так як вона є основною потребою людини. Людський розум давно намагається оволодіти навичками самозбереження та способами захисту від можливих небезпек, які неминуче з’являються в усіх сферах життєдіяльності. Це обумовлює актуальність вивчення передумов становлення безпекознавства як наукового напрямку в рамках наукових картин світу.

Зміцнення воєнно-економічної безпеки(ВЕБ) країни в умовах зовнішньої загрози та обмежених можливостях оборонного бюджету, вимагає переосмислення розуміння терміну «воєнно-економічна безпека країни». Значний внесок у дослідження проблем ВЕБ на різних її рівнях зроблено в роботах Бінько І.Ф.[1], Ліпкана В.А.[3], Мунтіяна В.І.[4], Ольшевського В.Й.[5], Онофрійчука П.В.[6], Пастернак-Таранушенко Г. А.[7], Пискунова А.В.[8], Сапіги Р.І.[9], Сухорукова А. І.[6]., Шлемко В.Т.[1] та інших.

За свою відносно недовгу тривалість активного вивчення та розвитку теоретичних основ та практичних навиків у вітчизняній науці та практиці  щодо економічної безпеки підприємств, ця тема значно актуалізується саме зараз на тлі виникнення додаткових загроз функціонування підприємств через зростання конкуренції на вітчизняних та міжнародних ринка, а також посиленням нестабільності політичних та економічних умов, у яких змушені діяти усі вітчизняні господарюючі суб’єкти.

Питання, що присвячені висвітленню поняття та розвитку організаційної культури, самі по собі не є новими. Про це свідчить велика кількість наукових та практичних  публікацій. За останні два десятиліття велика кількість до цього досить розрізнених теорій, підходів і моделей була зібрана воєдино під визначення комплексного та досить універсального поняття «організаційна культура».

параметри, каталізатори та інгібітори адаптації системи економічної безпеки підприємства до впливу суб’єктів митного регулювання

Забезпечення безпеки на сучасному рівні розвитку економіки є складним та важливим завданням. Є багато галузей, безпеку й охорону яких необхідно підтримувати на належному рівні. Структура підприємства включає велику кількість взаємопов'язаних підсистем. Вихід з ладу будь-якої з них може створити проблеми для всього підприємства. Яким би видом діяльності не займалося підприємство, забезпечення економічної безпеки є критерієм стабільного розвитку підприємства, основою його подальшого процвітання. Тому, необхідність забезпечення безпеки у всіх підсистемах підприємства є пріоритетним завданням керівництва. Але не кожне підприємство має досвід та необхідні знання для повної або часткової реалізації цих обов'язків. Саме це стало причиною створення підприємств, які надають послуги аутсорсингу безпеки.

В умовах формування економічної безпеки держави як окремого напрямку безпекознавства особливої актуальності набуває проблема створення та реалізації ефективного механізму забезпечення економічної безпеки держави, регіонів та окремих суб’єктів господарської діяльності.

В сучасному світі важливим є не тільки визначення поточного рівня економічної безпеки (ЕкБ), як певного інтегрального показника правильності обраної макроекономічної політики, а і прогнозування його на майбутнє, для визначення потенційно можливих загроз сталому економічному розвитку та заходів щодо їх нейтралізації.

Питання, що присвячені висвітленню поняття та розвитку організаційної культури, самі по собі не є новими. Про це свідчить велика кількість наукових та практичних  публікацій. За останні два десятиліття велика кількість до цього досить розрізнених теорій, підходів і моделей була зібрана воєдино під визначення комплексного та досить універсального поняття «організаційна культура».

Забезпеченням безпеки людини, трудових колективів, держави та суспільства в цілому в сучасному світі повинні опікуватись фахівці. Сучасна економічна криза, необхідність модернізації економіки, нові виклики національній безпеці у всіх її проявах обумовлюють якісно новий погляд на масштаб, зміст і форми підготовки та перепідготовки кадрових ресурсів. Основним суб’єктом забезпечення національної безпеки є держава, яка здійснює функції у цій сфері через органи влади. В Україні готують фахівців з різних функціональних видів безпеки, а саме: безпеки життєдіяльності, промислової безпеки, пожежної безпеки, економічної безпеки тощо. Крім того, функціонує система післядипломної освіти, де підвищують кваліфікацію спеціалісти, що мають відповідну базову підготовку. 

Сегодня большинство предприятий осуществляют деятельностью в условиях жёсткой конкуренции. В процессе ведения бизнеса любой грамотный предприниматель опирается на ряд факторов, которые могут оказать существенное влияние на положение предприятия на рынке. При этом необходимо учитывать все аспекты внешней и внутренней среды для формирования конкурентных преимуществ предприятия.

Значний науковий інтерес представляють соціально-психологічні аспекти розуміння поняття "безпека" та його семантики. Зокрема, психологія має довгу історію використання поняття "безпека" стосовно людини. Тому ігнорування наукового досвіду психології у царині формування тезаурусу безпеки можна вважати суттєвим упущенням. 

Забезпечення безпеки на сучасному рівні розвитку економіки є складним та важливим завданням. Є багато галузей, безпеку й охорону яких необхідно підтримувати на належному рівні. Структура підприємства включає велику кількість взаємопов'язаних підсистем. Вихід з ладу будь-якої з них може створити проблеми для всього підприємства. Яким би видом діяльності не займалося підприємство, забезпечення економічної безпеки є критерієм стабільного розвитку підприємства, основою його подальшого процвітання. Тому, необхідність забезпечення безпеки у всіх підсистемах підприємства є пріоритетним завданням керівництва. Але не кожне підприємство має досвід та необхідні знання для повної або часткової реалізації цих обов'язків. Саме це стало причиною створення підприємств, які надають послуги аутсорсингу безпеки.

Вибудовування прозорих та справедливих відносин суб’єкта господарської діяльності та держави з приводу сплати справедливих податків є одним із завдань управління економічною безпекою в економіці держави, однією з функцій системи економічної безпеки підприємства.

Safety became the phenomenon that currently characterizes the modern period of the controversial world. Its practical and theoretical aspects require a new understanding and explanation.

Therefore the aim of the study is to evaluate the nature of safety from the standpoint of evolution of humanity and thus theoretical understanding of this category.

До найбільш актуальних загроз економічній безпеці України у сфері промисловості на сучасному етапі розвитку можна віднести неефективність державної політики у сфері забезпечення конкурентних переваг та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, нераціональну галузеву та регіональну структуру ВВП [1, с. 46], технологічну відсталість та низький рівень інноваційної активності у промисловості.

Управління економічною безпекою підприємства в умовах швидких змін самого об'єкту чи навколишнього середовища, потребує знання динаміки розвитку підприємства, з точки зору рушійних факторів зовнішнього середовища, змін у часі і просторі, впливу соціальних, емоційних чинників на соціально-економічне, політичне життя. Дослідження впливу швидких, лавиноподібних соціально-економічних процесів (ЛСЕП) на економічну безпеку та діяльність господарюючих суб’єктів, дають змогу оцінювати наслідки цих процесів для господарюючих суб’єктів, прогнозувати зміни макроекономічних показників, та вчасно реагувати на них.

В умовах формування економічної безпеки держави як окремого напрямку безпекознавства особливої актуальності набуває проблема створення та реалізації ефективного механізму забезпечення економічної безпеки держави, регіонів та окремих суб’єктів господарської діяльності.

Економічне зростання держави має здійснюватись на інноваційній основі завдяки потужному економічному потенціалу, який забезпечує конкурентоспроможність національної економіки, що відображає її здатність створювати умови для формування і посилення конкурентних переваг та утримання позицій вітчизняними виробниками на відповідних сегментах світового ринку. Здатність економік забезпечувати більш високу продуктивність бізнесу, і як наслідок, більш високі темпи економічного зростання й економічного добробуту нації оцінюють за допомогою індекса глобальної конкурентоспроможності, який щорічно з 2004 р. складається Всесвітнім економічним форумом.

Зміни в аграрному секторі економіки та земельних відносинах, реформування власності в АПК супроводжуються негативними наслідками, які є підґрунтям, умовами та чинниками, що значною мірою детермінують вчинення корисливих злочинів у цій сфері. Систематичний характер набули розкрадання майна з використанням службового становища й інші злочини, вчинені у процесі розподілу майнових і земельних паїв; зловживання, пов’язані з незаконним використанням та реалізацією сільськогосподарської техніки; нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів; недостачі та розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей. Таки вияви негативно впливають на економічну безпеку підприємств АПК, оскільки можуть бути ідентифіковані як загрози його зовнішньому середовищу.

Зміни кліматичних параметрів атмосфери Землі є найбільшою загрозою ХХІ століття [1] Ці зміни проявляються у: таненні льодовиків, зміні розподілу дощових та снігових опадів та інше. Ми не можемо сказати, що глобальне потепління – це випадковість, адже ця проблема створена людиною. Вчені прогнозують, що подальше підвищення температури може спричинити зникнення багатьох рослин і тварин.

Функціонування та розвиток економічної системи характеризується постійним впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. В тому випадку, коли негативна дія окремих явищ соціально-економічного життя суспільства справляє дестабілізуючий вплив на функціонування економічної системи, вони перетворюються в загрози економічній безпеці.

Одним з аспектів цільової основи розробки стратегії розвитку підприємства є відмова від створення та накопичення ризиків в діяльності підприємства, зниження сталості підприємства, зменшення економічної безпеки через розвиток. Принципово розвиток підприємства передбачає цілеспрямоване створення позитивних змін на підприємстві, проте в окремі періоди часу накопичення позитивних змін й розвиток підприємства може приводити до формування локальних криз на підприємстві й часткового погіршення ситуації. Класичним прикладом криз розвитку можуть бути відомі кризи у моделі життєвого циклу Л. Грейнера [1].

Современный взгляд на обеспечение экономической безопасности предприятия находится в плоскости триады целей управления экономической безопасности: «интересы» – «угрозы» – «ресурсы» [4]. Именно, обеспечение экономической безопасности достигается за счёт: рационального использования ресурсов, противостояние угрозам и согласование интересов предприятия.

З розвитком цивілізацій загострились проблеми, пов’язані зі станом оточуючого середовища. Екологічна безпека господарсько-питного водопостачання є однією з головних складових безпеки нації [1]. Оцінка якості природних вод методами біотестування в останні роки набула своєї актуальності. Це відбулося у зв’язку зі стрімким зростанням числа потенційно небезпечних хімічних сполук, що забруднюють водойми. Аналіз стану питного водопостачання населення більшості міст України показав, що якість питної води і рівень її споживання залишаються незадовільними, а в багатьох населених пунктах ця проблема набула кризового характеру [2]. 

Витрати на соціальний захист працівників є необхідним елементом витрат суб’єктів господарювання, які працюють в ринкових умовах. Зростання конкурентної боротьби вимагає від учасників економічних відносин приділяти більше уваги соціальним процесам. Соціально задоволені та захищені працівники здатні працювати на користь роботодавця та сприяти збільшенню вартості капіталу при незмінній вартості матеріальних ресурсів. З середини ХХ століття держава займає активну соціальну позицію та ставить певні соціальні завдання господарюючим суб’єктам, вирішення яких є обов’язковим для виконання.

Наслідком забруднення атмосфери є отруєння населення токсичними речовинами, зниження працездатності, погіршення здоров’я [1]. Органи дихання страждають від забруднення повітря безпосередньо. Існує прямий зв'язок між кількістю людей хворих алергією, бронхіальною астмою, раком легень та погіршенням екологічної обстановки. Забрудненню довкілля сприяють небезпечні викиди нафтопереробних заводів, заводів мікробіологічної промисловості, продукти спалювання сміття, опалення житлових будинків,транспорт, викидів

Питання управління економічною безпекою дотепер залишається край актуальним, оскільки розвиток підприємства залежить в першу чергу від вміння орієнтуватися на потреби суспільства та використання інноваційних процесів. Під економічною безпекою підприємства будемо розуміти його захищеність від загроз, яка досягається шляхом узгодження інтересів суб'єктів його внутрішнього та зовнішнього середовищ у часі та просторі.

Енергетична безпека ЄС та Східної Європи на фоні переорієнтиру єнергетичних відносин з Росією до країн Азії та Сходу

Ю.О. Чернецова, О.В. Шестопалов, Т.С. Тихомирова

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В останні десятиліття західне суспільство зіткнулося з необхідністю приділяти увагу екологічної та енергетичної політики, а небезпека глобальних екологічних змін змусила європейців шукати нові шляхи їх подолання та розробляти технологічні підходи в екологічній сфері, які могли б поліпшити стан навколишнього [1].

Протягом усього часу свого існування людина була нерозривно пов'язана з природою. Але з моменту виникнення розвиненого індустріального суспільства людина чимраз більше втручається в її життя. На сьогоднішньому етапі це втручання загрожує повним знищенням природи. Постійно витрачаються невідновлювані види сировини, число орних земель катастрофічно скорочується, тому що вони стають місцем будівництва нових міст і промислових підприємств. Людина почала втручатися у функціонування біосфери – тієї частини нашої планети, де, власне, й існує життя. Забруднення ґрунту пестицидами й перевищення кислотності можуть призвести до розпаду екосистеми. 

 Водосховища представляють собою штучні водойми, що утворюються, як правило, у долинах річок водопідпірними спорудами (греблями). Мета створення водосховища може бути різною, але найголовніша полягає у накопиченні та зберіганні води для її подальшого використання.