Генези розуміння терміну «воєнно-економічна безпека країни»

В.Г. Алькема,

Університет економіки та права «КРОК» м. Київ

Зміцнення воєнно-економічної безпеки(ВЕБ) країни в умовах зовнішньої загрози та обмежених можливостях оборонного бюджету, вимагає переосмислення розуміння терміну «воєнно-економічна безпека країни». Значний внесок у дослідження проблем ВЕБ на різних її рівнях зроблено в роботах Бінько І.Ф.[1], Ліпкана В.А.[3], Мунтіяна В.І.[4], Ольшевського В.Й.[5], Онофрійчука П.В.[6], Пастернак-Таранушенко Г. А.[7], Пискунова А.В.[8], Сапіги Р.І.[9], Сухорукова А. І.[6]., Шлемко В.Т.[1] та інших.

Дослідженнями встановлено, що науковці трактують термін ВЕБ неоднозначно. В останні роки проведено низку досліджень стосовно визначення змісту воєнно-економічної безпеки через призму її зв’язку з економічною безпекою держави. Так Ольшевський В. Й. розглядає воєнно-економічну безпеку, як здатність держави в мирний час підтримувати оптимальне співвідношення між воєнною та економічною складовими національної безпеки на рівні, що гарантує захист життєво важливих інтересів держави і забезпечує стійкість функціонування народного господарства в умовах миру та у воєнний час [5].

В “Концепції економічної безпеки України”, розробленій Інститутом економічного прогнозування Національної академії наук України, було сформульоване таке визначення: “Складовою частиною економічної безпеки, безпосередньо пов’язаною із забезпеченням обороноздатності України, є ВЕБ, яка характеризується здатністю військово-промислового комплексу України гарантувати задоволення військово-економічних потреб на рівні раціональної оборонної достатності”[2]. Відомий український вчений Сухоруков А.І. виокремлює ВЕБ в межах економічної безпеки держави, як сукупність умов, за яких зберігається спроможність країни підтримувати на належному рівні її оборонний потенціал та обороноздатність за рахунок ефективної воєнної організації держави [6]. ВЕБ характеризує Мунтіян В.І., як такий стан базових і оборонних галузей народного господарства, який гарантує незалежне та стійке функціонування оборонно-промислового комплексу, що забезпечує задоволення воєнно-економічних потреб країни на рівні розумної оборонної достатності. При цьому, автор підкреслює, що зміни в політичних та економічних умовах існування держави потребують також змін у якісних показниках і темпах розвитку воєнної складової національної безпеки. Тому, на його думку майже всі складові економічної безпеки мають оборонне значення і впливають на воєнно-економічну безпеку[4].

Піскунов А.В. визначає воєнно-економічну безпеку як “такий ступінь розвитку воєнно-промислового комплексу країни, що гарантує його стійке функціонування в умовах воєнно-економічного протиборства та забезпечує задоволення воєнно-економічних потреб на рівні розумної оборонної достатності” [8 c. 68]. Онофрійчук П.В. визначає ВЕБ, як спроможність держави реалізувати національні інтереси у воєнно-економічній сфері на основі узгодження воєнних потреб та економічного потенціалу держави, насамперед за рахунок збалансування ресурсного забезпечення Збройних Сил України з можливостями національної економіки як в мирний час, так й під час збройного протистояння [6, c. 68]. Це визначення підкреслює роль такої складової воєнної економіки, як матеріально-технічне забезпечення.

Отже, розрізняють розуміння ВЕБ в широкому і вузькому її тлумаченні. У широкому розумінні ВЕБ розглядається авторами як здатність держави в мирний час підтримувати оптимальне співвідношення між воєнними та економічними основами національної безпеки на рівні, що гарантує надійний захист життєво важливих інтересів держави і забезпечує стійкість функціонування народного господарства в умовах економічної та військової агресії [8, 86]. ВЕБ у вузькому значенні розглядається авторами як ступінь забезпеченості розвитку базових і оборонних галузей народного господарства, який гарантує його незалежне та стійке функціонування в умовах воєнно-економічної протидії і забезпечує задоволення воєнно-економічних потреб країни на рівні розумної оборонної достатності.

Проте, воєнно-економічну безпеку слід розглядати як специфічну складову економічної безпеки, яка охоплює цілу систему відносин між господарськими суб’єктами країни щодо задоволення воєнно-економічних потреб, найбільш ефективного використання економічного і науково-технічного потенціалу в оборонних інтересах, оптимізацію зовнішньоекономічних зв’язків та економіки Збройних Сил. На думку Сапіги Р.І. ВЕБ держави - це її спроможність реалізувати національні інтереси в воєнно-економічній сфері на основі узгодження воєнно-економічних потреб та воєнно-економічного потенціалу держави, насамперед за рахунок збалансування обсягів оборонних видатків з можливостями національної економіки в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх загроз мирного часу та гарантування стійкого функціонування воєнної економіки в період збройного протистояння[9]. Це визначення характеризується ступенем реалізації  національних інтересів України у воєнно-економічній сфері в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх загроз мирного часу та гарантування стійкого функціонування воєнної економіки в період збройного протистояння.

На нашу думку, ВЕБ є специфічною функціональною складовою економічної безпеки держави, що безпосередньо пов’язана із фінансово-економічним забезпеченням обороноздатності України. ВЕБ це функціональна і ресурсна спроможність держави та її інститутів ефективно забезпечувати належну обороноздатність країни та реалізовувати її національні інтереси в реальному геополітичному просторі та часі як в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх загроз мирного часу так в період збройного протистояння.

Отже, сучасні програми щодо забезпечення ВЕБ можуть бути виваженими і відповідатимуть реальній обстановці лише за умови, якщо вони ґрунтуватимуться на сучасному розумінні цього терміну і на об’єктивній оцінці сучасного рівня воєнно-економічної безпеки України та адекватному забезпеченні її належного рівня.

Література

1. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В.Т. Шлемко, І.Ф. Бінько : Монографія. — К. : НІСД, 1997. — 144 с. — (Сер. "Нац. безпека"; Вип. 2).

2. Концепція економічної безпеки України / Інститут економічного прогнозування. – К.: Логос. - 1999. - 56 с].

3. Ліпкан В.А. Національна безпека і національні інтереси України / В.А. Ліпкан — К.: КНТ, 2006. ­– 68 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека).

4. Мунтіян В.І. Економічна безпека України / Монографія. – К.: КВІЦ, 1999. – 464 с.

5. Ольшевський В.Й. Воєнно-економічна безпека: теорія і практика / В. Й. Ольшевський // Наука і оборона. – 1999. – № 3. - С.32-39.

6. Онофрійчук П.В. Узгодження економічних інтересів в системі матеріального забезпечення Збройних Сил / А. І. Сухоруков, П. В. Онофрійчук // Стратегічна панорама – 2008. – № 1. С. 132-139.

7. Пастернак-Таранушенко Г. А. Економічна безпека держави. -К.: Ін-т держ. упр. І  самоврядування при КМ України. - 1994. - С.23.

8. Пискунов А.В. Военно-экономическая безопасность России на современном этапе / А.В. Пискунов // Военная мысль. – 1995. – № 2. – С. 68-71.

9. Сапіга Р.І. Воєнно-економічна безпека в контексті логістичного  забезпечення / Р.І. Сапіга // Наук. журнал: Вісник Хмельницького нац. у-ту, Т. 4, Хмельницький, 2011. – С. 134 – 138.