Вітаю Вас Гість | RSS П`ятниця
29.03.2024, 10:55
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.)

Овчаренко Є.І. НЕБЕЗПЕЧНА СИТУАЦІЯ: ПОГЛЯД, ЕКСПЛІКАЦІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ У ПСИХОЛОГІЇ БЕЗПЕКИ

НЕБЕЗПЕЧНА СИТУАЦІЯ: ПОГЛЯД, ЕКСПЛІКАЦІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ У ПСИХОЛОГІЇ БЕЗПЕКИ

Є.І. Овчаренко

к.е.н., доцент, докторант кафедри менеджменту та економічної безпеки СНУ ім. В.Даля, м. Луганськ

 

Значний науковий інтерес представляють соціально-психологічні аспекти розуміння поняття "безпека" та його семантики. Зокрема, психологія має довгу історію використання поняття "безпека" стосовно людини. Тому ігнорування наукового досвіду психології у царині формування тезаурусу безпеки можна вважати суттєвим упущенням. 

Психологія здавна оперує поняттям "небезпечна ситуація". Різні автори, різні наукові гілки у психології запроваджували різновиди цього поняття, наприклад: критична ситуація, надзвичайна ситуація, стресова ситуація, життєві труднощі, життєві кризи, катастрофічна ситуація тощо. У будь-якому випадку назви, у відповідності до предметного поля психології, небезпечна ситуація розглядається з точки зору безпеки життєдіяльності людини. Психологи використовують семантему "ситуація" цілком виправдано тому, що вони характеризують ситуацію з двох боків: з боку параметрів зовнішнього оточення, що діють на людину (швидкість, масштабність, несподіваність тощо), та з боку наслідків впливу ситуації на людину (тяжкість, етіологія, повторюваність тощо). Така двобічність розгляду відповідає філософському розумінню поняття "ситуація". Відносно універсальним у психології є визначення небезпечної ситуації, як ситуації, що висуває до людей вимоги, які перевищують їх адаптивний потенціал [1]. У свою чергу, найбільш розповсюдженим у психології засобом вивчення небезпечної ситуації є методологічний підхід, коли небезпечна ситуація ототожнюється з "суб’єктивною ситуацією" і розглядається крізь призму суб’єктивних факторів: переживання і розуміння ситуації людиною, відношення до неї, інтерпретації подій тощо. З точки зору В.Д.Небиліцина, "небезпечними умовами слід вважати такі значення елементів ситуації, які відчуваються і переживаються людиною як джерело дискомфорту та можуть бути розподілені на зовнішні та внутрішні". До зовнішніх В.Д.Небиліцин відносить ті, які характеризуються: певним видом дії – його змістовними, специфічними особливостями; тривалістю дії; інтенсивністю; об'єктивною трудністю роботи або досягнення мети; обмеженістю часу досягнення мети; дефіцитом інформації або невизначеністю можливих результатів; фізичними, кліматичними, гігієнічними і іншими екологічними чинниками, що перешкоджають діяльності. До внутрішніх факторів В.Д.Небиліцин відносить: суб'єктивну значущість дій;  особливості попереднього досвіду діяльності в певних умовах; рівень розвитку неспецифічної (але в той же час індивідуальної) і специфічної адаптації – стан здоров'я, витривалості, тренованості і міри розвитку навичок і умінь діяти в цих умовах; індивідуальні особливості людини – індивідуальна витривалість і діапазон функціональних можливостей окремих систем; міра готовності до діяльності в цих умовах; відношення до діяльності, мотиви і міра прагнення до досягнення мети, вольові якості особи [2].

Надаючи оцінку визначенням класу небезпечних ситуацій М.Ш.Магомед-Емінов виявляє, що "психологічною суттю небезпечної ситуації є невідповідність між рівнем дії на психіку людини психотравмуючого фактора і тими можливостями, які вона має, щоб адекватно здійснювати регуляцію життєдіяльності і психічної активності. Ситуація, що розуміється як частина середовища, є у взаємодії з психологічним ресурсом особи, одночасно маючи зовнішні і внутрішні детермінанти" [3].

Інший підхід до розуміння поняття "ситуація", який в загальному вигляді витікає з моделі особистісно-ситуаційної взаємодії Н.Ендлера та Д.Магнуссона, наводить І.А.Баєва [4]. Вона відзначає, що ситуацію слід розглядати як результат активної взаємодії особистості та середовища. У такому випадку ситуація визначається як система суб’єктивних та об’єктивних елементів, що об’єднані у діяльності суб’єкта: міжособові стосунки, соціально-психологічний клімат, групові норми, цінності, стереотипи свідомості. Ситуація є когнітивним конструктом особи, який відбиває частину об'єктивної реальності, що характеризується тим або іншим соціальним контекстом [4]. Крім того, І.А.Баєвою звертається увага на такий важливий аспект як співвідношення особистісних та ситуаційних факторів у поведінці людини. І.А.Баєва є прибічником теорії двійної детермінації, у межах якої поведінка є функцією безперервної взаємодії особистості та ситуації, при цьому особистісними детермінантами поведінки є когнітивні та мотиваційні особливості людини, а ситуаційними детермінантами поведінки є психологічні атрибути ситуації. Теорія двійної детермінації припускає, що поняття ситуації не співпадає з поняттям середовища, яке може бути позасуб’єктним, а ситуація завжди включає суб’єктивний аспект – це завжди "чиясь" ситуація.

В подальших психологічних дослідженнях визнано, що єдиною інтегративною характеристикою, що дозволяє конкретизувати сутність небезпечної ситуації є категорія безпеки. "Безпека для нас – ключове поняття в соціальній і науковій оцінці обговорюваної проблеми, це – шлях інтеграційної оцінки проблеми небезпечної ситуації і сучасної соціальної дійсності [4]. Завдяки цьому з’явилось уточнене визначення поняття: "небезпечна ситуація – це ситуація, яка викликає актуалізацію потреби у безпеці, і одночасно блокує її задоволення" [4]. Часте або безперервне знаходження людини у небезпечній ситуації (або потоці небезпечних ситуації) породжує певні особистісні проблеми, що стають на заваді механізмам опору людини небезпеці. Якщо людина знаходиться у впорядкованому колективі та потрапляє у небезпечні ситуації при здійсненні певної колективної діяльності, то вищезгадані проблеми стають на заваді безпеки не лише окремої особистості, а й колективу в цілому. Але, з іншого боку, "саме небезпечна ситуація може сприяти консолідації адаптаційного потенціалу людини, мобілізації опірності негативним впливам соціального і фізичного середовища, інтегрувати особові і соціальні ресурси" [2].

Отже, навіть поверхневий аналіз наукових досліджень у галузі психології дає можливість ототожнити психологічну позицію щодо розуміння безпеки з філософською. Психологія знаходиться на позиції, що дихотомія безпека-небезпека тлумачиться лише у контексті ситуації, де опинилася людина. По-друге, безпека-небезпека може бути сприйнята лише через свідомість людини з врахуванням індивідуальної витривалості, мірі готовності до небезпеки, мотивів і міри прагнення до діяльності, вольових якостей особи тощо, тобто всього того, що формує склад особистості. Межа між безпекою та небезпекою є гранично суб’єктивною та залежить від складу особистості кожної конкретної людини. По-третє, що дуже важливо, результат виходу людини із небезпечної ситуації залежить від психологічної реальності, куди поміщена людина. Тобто, від того, наскільки реальне психологічне середовище надає людини можливостей реалізувати власний унікальний адаптаційний потенціал. Тому, характеристики соціальної групи, у якій знаходиться людина, що стосуються виникаючих у цій групі небезпечних ситуацій, зумовлюють можливості реалізації людиною адаптаційного потенціалу. І саме ці характеристики соціальної групи повинні бути покладені у основу її системи безпеки.

 

Використана література:

1. Муздыбаев К. Стратегия совладания с жизненными трудностями / К. Муздыбаев // Журнал социологии и социальной антропологии. — 1998. — № 2. — С. 100-111.

2. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий / В.Д. Небылицын. — М. : Наука, 1976. — 336 с.

3. Магомед-Эминов М.Ш. Позитивная психология человека. От психологии субъекта к психологии бытия. Т.1. / М.Ш. Магомед-Эминов. — М. : Психоаналитическая ассоциация Российской Федерации, 2007. — 560 с.

4. Баева И.А. Психология безопасности как основа анализа экстремальной ситуации / И.А. Баева // Известия российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. — 2012. — № 145. — С. 6-18.

Категорія: 2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) | Додав: EME (25.04.2014) | Автор: Овчаренко Є.І.
Переглядів: 664 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2024
Конструктор сайтів - uCoz