МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

А.А. Глущенко

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, м. Луганськ

Вибудовування прозорих та справедливих відносин суб’єкта господарської діяльності та держави з приводу сплати справедливих податків є одним із завдань управління економічною безпекою в економіці держави, однією з функцій системи економічної безпеки підприємства.

Сукупність дій та вчинків підприємства стосовно сплати й нарахування податкових платежів, їхні основні різновиди у комплексі посідають важливе місце у системі економічної безпеки підприємства. Різноманітні варіанти дій і вчинків у поведінці платника податків створюють систему залежностей і взаємозв’язків, які відображають суттєві якості або характеристики такої поведінки, що дає змогу створити її модель. Отже, модель поведінки платників податків з приводу виконання податкових зобов’язань становить собою сукупність пов’язаних між собою дій і вчинків платників відносно сплати і нарахування податкових платежів, які відображають досягнутий рівень податкової культури підприємства. Моделі поведінки платників податків вирішальною мірою визначаються реаліями податкових відносин, психологічними особливостями керівників підприємства, мірою гармонізації з практикою діяльності податкових органів.

Найчастіше розглядаються (аналізуються, вивчаються переваги та обмеження) такі моделі поведінки платників податків: стандартна, оптимізації, мінімізації, податкового планування, обходу, ухилення, уникнення та запобігання. При цьому у межах правового поля знаходяться стандартна модель, моделі мінімізації, оптимізації, податкового планування та запобігання. Інші моделі становлять собою сукупність протиправних діянь.

У практиці забезпечення економічної безпеки вітчизняних підприємств застосовуються три відносно сталі моделі поведінки щодо сплати податків: стандартна модель, моделі мінімізації та ухилення від сплати податків. Стандартна модель характеризується відсутністю претензій або лояльним ставленням податкових органів до сплати і нарахування податків підприємством. Щодо моделі мінімізації податків думки є дуже заплутаними і суперечливими. Поняття "мінімізація податків" однозначного тлумачення не отримало. У діяльності податківців підприємства, в яких питома вага платежів з податку на прибуток у виручці менше нормативних показників, вважаються "мінімізаторами", а законні схеми підприємства, що ведуть до зменшення податкових надходжень до бюджетів, ‑ схемами мінімізації. Такі схеми постійно аналізуються з метою встановлення їхньої відповідності до законодавства, виявлення суб’єктів "фіктивного" господарювання, "транзитних" підприємств, "конвертаційних центрів" тощо. Працівниками податкової служби ведеться постійна статистика, аналіз та систематизація використовуваних схем мінімізації з метою протидії їм шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Ухилення від сплати податків порушує законодавчо встановлений порядок їхнього нарахування та сплати На відміну від мінімізації у статті 212 Кримінального кодексу України надано визначення поняття "ухилення від сплати податків" і встановлені міри покарання за такі діяння. Відмінність моделей мінімізації податків та ухилення від їхньої сплати зумовлена об’єктивно. Так, ухилення від сплати податків порушує законодавчо встановлений порядок нарахування і сплати податків, а мінімізація ні.

До моделі мінімізації податків примикає модель їхньої оптимізації, яка вкрай негативно сприймається податковими інспекторами та працівниками податкової міліції, які практично переконані, що оптимізація податків насправді є способом легалізації їхнього зменшення. Певною мірою несприйняття моделей мінімізації та оптимізації податків податковими органами зумовлена широким розповсюдженням моделі ухилення від сплати податків та його наслідками, що зумовлено рівнем податкового навантаження, викривленням умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового навантаження, порушенням принципу рівності платників перед законом, складністю та недосконалістю законодавства, загальним недотриманням норм законів, неефективністю державної бюджетної політики.

У сприйнятті моделей мінімізації та оптимізації податків підприємствами та податковими органами саме і виявляється різноспрямованість їхніх інтересів: якщо перші намагаються сплатити "стільки, скільки можна", то другі вимагають сплатити як можна більше. Ця різноспрямованість інтересів загрожує економічній безпеці підприємства, оскільки у протистоянні підприємства та податкових органів найчастіше перемогу одержують другі. А підприємства мають свою правоту відстоювати у судах, для чого потрібні зусилля, кваліфіковані працівники, час та кошти.

Отже, використання моделі ухилення від сплати податків за певних умов може навіть сприяти зміцненню економічної безпеки підприємства, але лише у поточний період та при збереженні ймовірності викриття та покарання. Використання моделей мінімізації та оптимізації податків потребує значних зусиль працівників підприємства, часу та ретельного вибудовування відносин з податковими органами, але створить передумови переходу до стандартної моделі, що у перспективі позитивно позначиться на економічній безпеці підприємства.