Вітаю Вас Гість | RSS Понеділок
29.04.2024, 09:39
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.)

Шимановська-Діанич Л.М., Кречун М.М. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

д.е.н., доц. Л.М. Шимановська-Діанич, магістр М. М. Кречун

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

м. Полтава, Україна

 

Стратегічне управління організацією є популярним та актуальним питанням сьогодення не лише в Україні. Розуміння стратегічного управління персоналом організації неможливе без визначення терміну «стратегічне управління організацією» взагалі. Більш того, стратегічне управління організацією є вихідною передумовою для стратегічного управління її персоналом. В стратегічному управлінні персоналом організації важливим значенням набуває стратегічне управління персоналом, при цьому в наукових джерелах на даний час не існує єдиного погляду щодо управління персоналом, яке на сам перед стає одним із головних факторів забезпечення стабільності, конкурентоспроможності промислових підприємств.

Для стратегічного управління персоналом постає необхідність систематизації категоріального апарату в управлінні персоналом.

Отже, управління персоналом - це діяльність організації, спрямована на ефективне використання людей (персоналу) для досягнення цілей, як організації, так і індивідуальних (особистих) [1].

Таблиця [1]

Поняття, що характеризують «персонал» на різних стадіях розвитку

 

Категорія

Період активного використання у вітчизняній науці

Уявлення про роль і місце людини в економічному житті

Робоча сила

ХIX ст. – теперішній час

Людина, як носій здібностей і рис, які можуть продуктивно використовуватися в процесі праці

Трудові ресурси

20-ті роки ХХ ст. – теперішній час

Людина як пасивний об’єкт зовнішнього управління , планово-облікова одиниця всього працездатного населення

Людський фактор

80-ті роки ХХ ст. – теперішній час

Людина як особистість,

яка може бути об’єднана з іншими особистостями для спільної діяльності.

Економічно активне населення

Поч. 90-х років ХХ ст. – теперішній час

Людина як об’єкт, який характеризується своїми проблемами й інтересами на ринку праці

Людський капітал

Поч. 90-х років ХХ ст. – теперішній час

Людина – об’єкт найефективніших вкладень і суб’єкт, який перетворює їх на продуктивні здібності з метою реалізації їх у виробництві

Трудовий потенціал

70-80 роки ХХ ст. – теперішній час

Людина як головна рушійна сила суспільного виробництва, яка характеризується якісними характеристиками працездатності населення

Особистісний потенціал

Поч. 90-х років ХХ ст. – теперішній час

Людина – головна рушійна сила науково-технічного прогресу, ідеологічної, моральної сфери суспільного життя

 

Найбільш повне визначення поняття «управління персоналом»  пропонує автор Л.М. Шимановська-Діанич , що «управління персоналом» слід розуміти як цілеспрямовану і специфічну діяльність суб’єкта управління, яка  ґрунтується на відповідних принципах і в результаті якої, шляхом застосування різноманітних методів і засобів впливу на інтереси,поведінку і діяльність працівників, стає можливим  створенням умов, що сприяють постійному розвитку персоналу і відповідно найбільш ефективному і повному використанню знань, вмінь, навичок і здібностей працівників з метою досягнення встановлених цілей організації.

Оскільки з огляду на вищесказане вважаємо, що новизна уточнення поняття «управління персоналом» полягає в такому:

-   по-перше, дане уточнення дозволяє врахувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління людьми;

-   по-друге, - підкреслити необхідність постійного розвитку персоналу, як обов’язкової умови для розвитку організації [3].

Отже можна зробити висновок, що головною ціллю стратегічного управління персоналу організації стає забезпечення адекватного  (скоординованого) стану зовнішнього та внутрішнього середовища, формування трудового потенціалу організації і також, це  відіграє дуже важливу роль в процесі формування політики організації.

Література

 

1. Виноградський, М. Д. Управління персоналом : навч. посіб. / М. Д. Виноградський, А. М. Виноградська, О. М. Шканова. – 2-ге вид. – К. : ЦУЛ, 2009. – 500

2. Л.М. Шимановська-Діанич : Управління розвитком персоналу організації : теорія і практика : монографія / Л.М. Шимановська-Діанич. – Полтава : ПУЕТ, 2012. – 462 с. [2] – 209-210 с.

3. Л.М. Шимановська-Діанич : Управління розвитком персоналу організації : теорія і практика : монографія / Л.М. Шимановська-Діанич. – Полтава : ПУЕТ, 2012. – 462 с. [3] – 218 – 219 с.

 

Категорія: 2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) | Додав: EME (19.11.2013) | Автор: Шимановська-Діанич Л.М., Кречун М.М
Переглядів: 898 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2024
Конструктор сайтів - uCoz