Дисфункції у роботі елементів системи соціального менеджменту підприємства

О. В. Федорова

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

Система соціального менеджменту підприємства (ССМП) розглядається як функціональна підсистема управління підприємством, в якій поряд із загальними виконуються соціальні функції, а кожним елементом системи виконуються спеціальні функції, що забезпечує цілісність, єдність, цілеспрямованість та дієвість системи соціального менеджменту підприємства.

Отже, можна дати таке визначення системи соціального менеджменту підприємства – це система управління соціальними процесами та відносинами на підприємстві, управління персоналом, система організації колективної праці, ефективного використання соціальних ресурсів, концентрації зусиль, направлених на підвищення якості роботи персоналу підприємства, на поліпшення соціальних відносин, що відображають мотивації людської поведінки та його соціально-трудовий розвиток.

Формування системи соціального менеджменту на підприємстві відбувається при наявності її окремих елементів, які перебувають в різному стані. Елементи ССМП (системи соціального менеджменту підприємства) поділяються на базові, забезпечувальні та соціально-правові. Базові елементи є основою ССМП, саме вони дозволяють реалізувати наявні можливості підприємства. Забезпечувальні елементи сприяють здобуттю соціального результату і досягненню головної мети – формуванню системи соціального менеджменту підприємства. Соціально-правові елементи регулюють взаємини соціальних ресурсів на підприємстві за допомогою сукупності встановлених норм і правил.

Завдяки спеціальним функціям системи соціального менеджменту, елементи цієї системи перебувають у тісному взаємозв'язку та виконують перетворення, находяться у динаміці, щодо отримання соціального результату, для досягнення цілей і збереження рівноваги та стабілізації у роботі всієї системи соціального менеджменту в цілому.

Головним елементом соціальних систем будь-якого ступеня складності й масштабу є людина з її потребами й інтересами, своїм баченням світу, ціннісними орієнтаціями. Ось чому разом із загальними умовами утворення та існування системи соціального менеджменту додається ще одна обов'язкова умова – наявність загальних цілей або інтересів, що збігаються та мають вирішальне значення для спільної діяльності людей [1].

Локалізація дисфункцій елементів системи соціального менеджменту призводить до дестабілізації в роботі системи соціального менеджменту підприємства, до порушень у роботі щодо управління соціальними процесами і відносинами на підприємстві.

Таким чином, будь-яка нерівномірність в розвитку системи соціального менеджменту, будь-який дисбаланс сил усередині, вже одним тільки своїм існуванням стає дисфункціональним чинником, який змушує перерозподіляти здійснення своїх функцій взаємозв'язаним в системі елементам, виробляючи тим самим управляючі необхідні дії (сигнали зворотного зв'язку), які виникають тільки тому, що існує дисбаланс. Спеціальні функції кожного елементу системи соціального менеджменту призначені виконувати передбачену роботу з досягнення цілей підприємства, збереження рівноваги в роботі системи, підвищення якості управління соціальними процесами і відносинами на підприємстві й отримання при цьому соціального результату: задоволення соціальних потреб персоналу; професійне та кваліфіковане зростання соціальних ресурсів; підвищення ефективності корпоративної культури, зміцнення корпоративного духу на підприємстві, соціальної відповідальності та соціального партнерства; відповідний рівень соціального захисту персоналу; гармонізація цілей й потреб підприємства з цілями та потребами соціальних ресурсів; підвищення ефективності роботи підприємства за рахунок використання в повному обсязі потенціалу соціальних ресурсів підприємства [2].

Виконання елементами системи соціального менеджменту спеціальних функцій приводить щодо ліквідації дисфункцій та надає можливість поліпшити стан елементів системи соціального менеджменту на підприємстві й системи в цілому. Робота по ліквідації дисфункцій здійснюється в умовах соціалізації систем управління, соціальний результат досягається лише в тому випадку, якщо роль людини в діяльності підприємства розглядається як соціальна, тобто розвиток працівників як фахівців і як осіб, що вміють долати стереотипи й застарілі традиції, розвиток у них новаторства, інноваційності, відповідальності за долю підприємства.

Література

1.     Гончарук Н.Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України: дис. … доктора з держ. управління: 25.00.03 / Н.Т. Гончарук. ― К., 2007. – 440 с.

2.     Ханика Ф. Новые идеи в области управления. Руководство для управляющих / Ф. Ханика; пер. с англ. ― М. : Прогресс, 1968. – 124 с.