СИСТЕМНІ ПІДВАЛИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

С.М. Смірная

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Луганськ

Україна

Вступ. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, домінантом якого є забезпечення сталого розвитку, економічне зростання і підвищення ефективності економіки є об’єктивно пов’язаними як з макроекономічними цілями зростання окремих пріоритетних галузей економіки, так і з мікроекономічними пріоритетами господарювання, тобто забезпеченням потреб і інтересів індивідуальних економічних суб’єктів.

На мікроекономічному рівні — тобто на рівні окремого підприємства — це ті цілі, досягнення яких спрямовано на забезпечення умов для "виживання” господарюючої одиниці в економічному полі національного правового простору [1]. Реалізація зазначеної мети є можливою тільки на підставі визначення безумовним пріоритетом серед цільових настанов подальшого розвитку забезпечення ефективного функціонування систем економічної безпеки як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Актуальність і важливість проблеми розвитку системи економічної безпеки підтверджується основними положеннями Концепції економічної безпеки України [2], яка обумовила домінування вектору безпечного подальшого економічного розвитку.

Постановка проблеми. З точки зору системного підходу до категорії економічної безпеки, розвиток системи економічної безпеки підприємства (СЕБП) повинен забезпечувати її цілісність, гармонійну взаємодію всіх її складових, дія яких підпорядкована єдиній меті підтримки життєздатності всіх підсистем в мінливих умовах господарювання. Від цього залежить можливість стабільного функціонування всієї СЕБП як єдиного цілого, а в остаточному рахунку і самого суб’єкта господарської діяльності. З позиції безпекознавства безпека розглядається як множина елементів, взаємозв’язок яких зумовлює цілісність системи. При цьому головний акцент при вивченні економічної безпеки як системи робиться на виявленні розмаїття зв’язків, що виникають як усередині досліджуваного об’єкта, так і в його взаємодії із зовнішнім середовищем [3]. Для всебічного дослідження сутності та можливостей зміцнення економічної безпеки підприємств необхідним є застосування положень теорії систем.

Виклад основного матеріалу. Особливого значення набуває здатність СЕБП до динамічного розвитку та адаптації до ринкових умов господарювання, що постійно змінюються. При цьому забезпечення сталості та стабільності системи не може зводитися до її підтримки і збереження у певному статичному, навіть задовільному, стані — "безпеці будь-якого об’єкта завжди притаманна рухливість” [3]. При співставленні статичного і динамічного підходів до дослідження СЕБП пріоритетним уявляється твердження, що "час є важливим параметром при аналізі економічних систем” [4], і саме врахування цього фактору покладено в основу динамічної теорії, тобто теорії розвитку як поступального процесу.

Розвиток традиційно пов’язується з переходом можливості в актуальне буття, процесом переходу до більш якісного стану, процесом удосконалення, закономірними якісними позитивними змінами, придбанням нової якості, рухом та трансформаціями цілісних систем, процесами підсилення, зростання, зміцнення, покращення тощо [5]. Розвиток будь-якої системи, або будь-якого об’єкта, є доволі складним явищем, оскільки потребує усвідомлення і пояснення перехідних процесів та природи змін, що відбуваються. Здатність СЕБП до постійного розвитку дає підстави відносити цю категорію до складних відкритих систем, оскільки СЕБП не є закритою, а змінюється за всіма її складовими.

Системне узгодження і збалансування всіх компонентів економічної безпеки підприємства потребує формування сукупності вимірників (індексів й індикаторів), які є підставою для визначення інтегральної оцінки системи економічної безпеки суб’єкта господарських відносин. Отже, кількісні показники та відповідна якісна оцінка стану складної системи висувають до зазначеної сукупності вимірників головну вимогу — її інформаційна повнота і адекватність представлення взаємодіючих компонентів системи.

Незважаючи на численні наукові доробки у цьому напрямку, однозначної узгодженості щодо такої сукупності вимірників СЕБП поки що досягти не вдалося. Така ситуація пояснюється, насамперед, складністю та багатозначністю самого поняття "економічна безпека підприємства”, про що свідчать висновки багатьох дослідників у сфері безпеки. Специфічні особливості цієї категорії, з одного боку, зумовлені складністю природи безпеки та її нерозривним зв’язком з категорією розвитку, а з іншого — своєрідністю природи підприємства як такого [3, 5, 6]. Отже, складна економічна категорія, якою є власне сама СЕБП, поки що не має всебічного і достатньо повного тлумачення. Звідси випливає і значне розмаїття методичних підходів до оцінювання і діагностики стану СЕБП та необхідність пошуку нових концепцій та механізмів у галузі забезпечення безпечного функціонування та розвитку суб’єкта господарювання, а також застосування удосконаленого інструментарію щодо забезпечення дієвості СЕБП.

У побудові СЕБП дотепер не є остаточно розв’язаною дилема "універсальність – унікальність”, що ускладнює вибір методологічних положень при дослідженні процесу системотворення економічної безпеки підприємства. Безумовно, що при формуванні власної системи економічної безпеки кожне підприємство виходить з особливостей своєї діяльності, величини бізнесу, кваліфікації кадрів, структури виробництва і рівня його ризикованості, видів потенційних і реальних загроз, конкурентного середовища, в якому функціонує підприємство. І з цієї точки зору система кожного окремого підприємства має характеризуватися своєю унікальністю, особливістю, відмінністю від систем інших суб’єктів господарювання. З іншого боку, СЕБП має забезпечувати відповідну надійність та прийнятність певного рівня економічної безпеки, тобто повинна бути комплексною і підтримувати життєздатність всіх підсистем, відрізняючись пристосованістю до вимог конкретного суб’єкта господарської діяльності. Універсальна структура показників СЕБП має дозволяти змінювати певний набір індикаторів в залежності від специфіки виробничого профілю підприємства, галузі економіки, його розміру, ринкових позицій тощо. Це дозволяє здійснювати оцінювання не тільки поточного стану СЕБП, а й виявляти динаміку якісних змін системи та кількісних вимірників, що її визначають.

Висновки. Таким чином, при дослідженні економічної безпеки підприємства основоположним має бути принцип системності. При конструюванні систем економічної безпеки різних типів і класів пріоритетним є досягнення певної універсальності системи на основі розробки адаптивного інструментарію досягнення прийнятного рівня економічної безпеки господарюючого суб’єкта з метою підтримки його сталого розвитку.

Література

1. Бадрак А. Цели и приоритеты устойчивого развития Украины / А. Бадрак, Л. Шостак // Экономика Украины. — 2002. — № 10. — С. 30-36.

2. Концепція економічної безпеки України. — К. : Логос, 1999. — 56 с.

3. Ляшенко О. М. Концептуалізація управління економічною безпекою підприємства : [монографія] / О. М. Ляшенко. — Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — 400 с.

4. Леонтьев В. Экономическое эссе. Теории, исследования, факты и политика / В. Леонтьев. — М., 1960. — 345 с.

5. Погорелов Ю. С. Оцінювання та моделювання розвитку підприємства / Ю. С. Погорелов. — Луганськ: Глобус, 2010. — 512 с.

6. Козаченко А. В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения : [монография] / А. В. Козаченко, В. П. Пономарев, А. Н.  Ляшенко. — К.: Либра, 2003. — 280 с.