ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ  ЯК КАТЕГОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ

К. А. КОЛОСОВА

Луганський національний аграрний університет, Україна

Сучасний ринок України характеризується все більшою мінливістю, яка породжується новою хвилею фінансово-економічної кризи, зниженням купівельної спроможності споживачів продукції, загостренням конкуренції тощо. Через це будь-яке підприємство відчуває у напряму зменшення цін на свою продукції з боку споживачів та конкурентів при зворотній тенденції збільшення цін на сировину і інші закупівельні матеріали. Досягти запланованих результатів діяльності підприємства стає все трудніше через нестабільність ринків збуту продукції, дефіцитність необхідних матеріалів, особливо, які постачаються з закордону, інфляційні та девальваційні процеси тощо. У  таких умовах управління діяльністю підприємств стає все складнішим через практичну неможливість надійного планування майбутніх показників, що актуалізує необхідність у спеціальних механізмах менеджменту підприємств, направлених на оцінку негативних впливів з боку зовнішнього середовища та використання можливостей підприємства протистояти ним. У зв’язку з цим останнім часом увага вчених все більше приділяється проблемам визначення поняття стійкості підприємства, її вимірювання та розробки механізмів її підтримки.

Виходячи з системного підходу, під стійкістю взагалі розуміють здатність системи зберігати свій стан незалежно від впливу на неї різних сил. Очевидно, що прийняття такого змісту цього поняття для діяльності підприємств неможливе, оскільки суперечить корінній властивості підприємства бути гнучким у своєї діяльності в сучасному ринковому середовищі. Найбільш відомі методи оцінки фінансового стану підприємств на основі так званих показників фінансової стійкості, що відображають пропорції підрозділів балансу підприємства, не відображають стан стійкості підприємства у різних сферах взаємодії із зовнішнім середовищем, тому існуюча система показників фінансової стійкості може бути лише частиною більш комплексного підходу до її визначення та управління. Розуміння актуальності цього завдання призводить до появи безлічі різних підходів до визначення сутності стійкості підприємства, найбільш вживані з яких приведені у таблиці. Аналіз існуючих підходів доводить, що наявні сприйняття поняття стійкості стосовно діяльності підприємств поки що не дозволяють на їх базі сформувати єдиний комплекс понять стійкості, який міг би бути з необхідною впевненістю використовуваний для цілей безпосереднього оперативного застосування в менеджменті підприємства.

Таблиця

Перелік типових визначень стійкості діяльності підприємства

Відштовхуючись від накопиченого досвіду здається доцільним просуватися до такого визначення стійкості підприємства, яке б в оперативному режимі управління підприємством відображало її рівень, наявні резерви та зрозумілі заходи з підтримки стійкості підприємства у найважливіших сферах його взаємодії із зовнішнім середовищем.

Визначення на цій основі показнику стійкості підприємства пояснимо прикладом,  який відображає стан його стійкості у разі різкого зростання собівартості продукції, наприклад, через несподіване подорожчання сировини та закупівельних матеріалів при стабільності відпускної ціни.

 Очевидно, міру стійкості, яка спочатку властива підприємству у даному випадку, слід розглядати через перевищення ціною продукції її собівартості, що складає суть продажної стійкості підприємства Кп, яку визначимо:

Кп = Ц / С.

Резервом підтримки стійкості у даній сфері взаємодії підприємства з середовищем є перевищення ціною продукції її собівартості,  тобто рівень початкової стійкості перевищує одиницю: Кп > 1. Подальше зростання собівартості понад продажну ціну продукції означає зниження стійкості до рівня менше одиниці: Кп < 1, а це означає збитковість діяльності. Звідси менеджмент стійкості підприємства в даній сфері складається з заходів щодо зменшення собівартості продукції.

На такій основі побудовано систему запропонованих показників продажної, закупівельної, збутової, постачальної, технологічної, кадрової та інших видів стійкості підприємства як його здатності протидіяти негативному  впливу на нього з боку зовнішнього середовища, які  кількісно визначають наявний рівень стійкості (більше чи менше за 1), наявні резерви стійкості (при перевищенні 1) та направленість необхідних заходів з її підтримки, а відтак – забезпечення його беззбиткової діяльності.

Література

1. Хакен Г.  Информация и самоорганизация: Макроскопический поход к сложным системам / Г. Хакен : Пер. с англ. – М.: Мир, 1991. – 240.

2. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс ; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.

3.  Белый М. К вопросу о гибкости организаций органического типа / М.  Белый, В. Приходько  // Проблемы теории и практики управления. – 1998. – № 4. – С. 28-31.

4. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. ; 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 495 с. 

5. Мазур И. И. Реструктуризация предприятий и компаний. Справочное пособие для специалистов и предпринимателей / И.И. Мазур, В.Д. Шапиро; под ред. И.И. Мазура. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с.

6. Іванов В. Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств : [монографія] / В. Л. Іванов. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – 268 с.

7. Ячменьова В. М. Ідентифікація стійкості діяльності промислових підприємств : [монографія] / В. М. Ячменьова. – Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2010. – 176 с.

8. Блехерман М. Х.  Гибкие производственные системы: (Организационно-экономические аспекты) / М. Х. Блехерман. – М.: Экономика,1988. – 221 с.

9. Ліхоносова Г. С. Оцінювання ефективності самоорганізації підприємства / Г. С. Ліхоносова // Часопис економічних реформ. Науково-виробничий журнал. – № 1. – 2011. – С. 91-98.

10. Мaртынов A.С. Устойчивость [Электронный ресурс] / Мaртынов A. С., Aртюхов В.В., Виногрaдов В.Г. Россия как система. –1997. – Режим доступа: http://www.sci.aha.ru/RUS/waia6.htm.