Управління трансакційними затратами на вітчизняних підприємствах

Горбачова А.І.

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

Наразі управління трансакційними витратами на вітчизняних підприємствах є надзвичайно проблематичним.  Існує декілька причин такої проблематичності, а саме: велика частка трансакційних затрат носить нелегальний характер, їх виокремлення із сукупності легальних затрат є утрудненим, оскільки вітчизняними регулятивами бухгалтерського обліку таке поняття, як трансакційні витрати, не передбачено тощо.  На сучасних вітчизняних підприємствах спостерігається постійне зростання величини трансакційних затрат. Водночас, управління трансакційними затратами на підприємствах меншою мірою піддається вимірюванню і формалізації, ніж витрати виробництва. Разом з тим, недостатність теоретичної бази та практичного досвіду управління цими витратами підприємства значно обмежують ефективність контрактації підприємств України.

Трансакційні витрати на рівні підприємства класифікуються відповідно до етапів проектної діяльності: витрати на складання проекту, витрати на лобіювання проектів, витрати на створення та підтримку проміжних інститутів для реалізації проекту, витрати на реалізацію проекту та на адаптацію системи до нового інституту [1, с. 15, 34].

Управління трансакційними затратами – це процес цілеспрямованого впливу на трансакційні затрати за зонами їх утворення з метою контролювання їх рівня та стимулювання зниження розміру таких затрат [2, с. 80].

Управління трансакційними витратами в короткостроковій перспективі здійснюється з метою підтримки їх величини на певному рівні з подальшим скороченням, в довгостроковій перспективі – з метою є оптимізація трансакційних витрат при зміцненні стратегічної позиції підприємства. Завданнями управління трансакційними витратами в короткостроковій перспективі є здобуття оперативної інформації про зміну величини трансакційних витрат, скерованою на зростання прибутку підприємства, в довгостроковій перспективі завдання полягає в створенні довгострокових конкурентних переваг  [3].

Головним завданням управління трансакційними витратами підприємства в довгостроковій перспективі є підвищення конкурентоспроможності та ефективності функціонування за рахунок оптимального формування цих витрат, а в короткостроковій перспективі - це здобуття оперативної інформації про зміну величини трансакційних витрат з подальшою максимізацією прибутку підприємства, в довгостроковій перспективі завдання полягає в створенні довгострокових конкурентних переваг. Нормування трансакційних витрат, облік відхилень фактичних трансакційних витрат від нормативних, аналіз відхилень; аналіз причин відхилень, здійснення коригуючих дій щодо мінімізації відхилень від норм, виявлення резервів зниження трансакційних витрат, – це інструменти управління трансакційними витратами в короткостроковій перспективі.

Управління трансакційними витратами і їх окремими складовими є одним з чинників удосконалення управління всією діяльністю суб'єкта господарювання. В процесі управління трансакційними витратами підприємства можна виділити: управління процесами формування трансакційних витрат і управління процесами зниження трансакційних витрат (трансформаційних і трансакційних) на одиницю продукції.

Для здійснення ефективного управління суб'єктом господарювання в цілому, для забезпечення його конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки система управління трансакційними витратами на рівні суб'єкта господарювання повинна базуватися на наступних принципах:

облік трансакційних витрат на рівні суб'єкта господарювання;

органічне поєднання зниження сумарних витрат (трансакційних і трансформаційних) на одиницю виготовлюваної продукції з високою якістю продукції (робіт, послуг);

доцільність і обґрунтованість трансакційних витрат;

впровадження методів зниження сумарних витрат на одиницю продукції;

підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства в зниженні сумарних витрат на одиницю продукції [2, с. 11-12].

Управління трансакційними витратами підприємства є трудомістким і взаємопов’язаним комплексом робіт, які впливають на процес управління витратами у всіх видах діяльності підприємства. Тому, вказуючи перспективи подальших наукових розвідок треба зазначити, що управління трансакційними витратами слід розглядати, що найменше, з позиції двох напрямків. Перший напрямок полягає в тому, що трансакційні витрати зростають пропорційно збільшенню невизначеності умов господарювання та ненадійності партнерів. Рівень трансакційних витрат впливає на інтенсивність цінової конкуренції, формування масштабу ринку, галузі виробництва, вид стратегії просування товару, еластичність попиту на товар та стадії життєвого циклу товару; покращує конкурентоспроможність і збереження потужностей підприємства. Інший напрямок передбачає скорочення трансакційних витрат, що призводить до зменшення собівартості, ціни продукції та витрат діяльності, оскільки величина трансакційних витрат впливає на кінцевий результат діяльності підприємства.

Література:

1.                  Булеев И.П. Управление трансакционными издержками в переходной экономике: монография / И.П. Булеев // НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк: ИЕП, 2002. – 154 с.

2.                  Управління затратами підприємства: монографія / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов, Л.Ю. Хлапьонов, Г.А. Макухін. – К.: Лібра, 2007. – 320.

3.                  Шепеленко О.В. Трансакционные издержки в переходной экономике: проблемы теории и практики: [Монография] / Оксана Владиславовна Шепеленко. – Донецк: ДонНУЭТ, 2007. – 360 с.