УДК 332.1

Спрощена модель стратегічного цілепокладання регіону

Л.М. Бухаріна

Запоріжський національний університет, м. Запоріжжя, Україна

Сучасні трансформаційні перетворення передбачають формування окрім загальних поточних цілей, стратегічні для соціально-економічного розвитку країни і регіону, котрі б орієнтувались на сьогоднішні умови функціонування ринкової економіки. Створення моделі розвитку майбутнього у вигляді системи цілей, розробка стратегій їх досягнення − обов'язок влади регіону, його політичних, ділових, інтелектуальних верств. Вони повинні виступати базисом ефективної економічної політики, заснованої на стратегічному управлінні соціально-економічним розвитком регіону.

Тут потрібно чітко відрізняти політику від стратегії. Наприклад, І. Ансофф вважає, що політика − це можливе рішення, тоді як стратегія –правило ухвалення рішень [1]. Звідси, стратегічна економічна політика − це політика, що змінює, розвиває регіон, а тактична економічна політика − це та, що підтримує, забезпечує виконання першої.

Узагальнення зарубіжних та вітчизняних досліджень регіонального цілепокладання дозволяє побудувати типологію цілей регіонального розвитку на наступних підставах: 1) недоносії (елементи регіональної системи); 2) функції (сфери) управління; 3) представники цілей; 4) рівні управління; 5) значущість для суспільства; 6) зміст; 7) обов'язковість виконання; 8) рівні цілепокладання; 9) тип поведінки в зовнішньому середовищі.

Тому, нами на рисунку 1 представлена принципова схема (модель) типологізації регіональних цілей, по кожній підставі якої можна виділити типи (класи) цілей. Так, по ціленосіям (елементам) регіональної системи можна згрупувати цілі населення, ділового співтовариства, держави та інші; по функціях управління - соціальні, економічні, екологічні та інші цілі [3].

За рівнями управління цілі можна диференціювати як національні, міжрегіональні, регіональні, міжмуніципальні, муніципальні та інші. Відношення регіональної організації до зовнішнього середовища дозволяє формувати поточні, стратегічні й інші цілі. Різні поєднання типів цілей регіонального розвитку забезпечують можливість формування безлічі цільових альтернатив, їх моделювання і вибору. У системі стратегічного управління розвитком регіону цілепокладання виділяється в самостійну функцію управління внаслідок її особливої значущості.

Рис. 1 Модель чотирьох сил стратегічного цілепокладання регіону

Цілепокладання в системі стратегічного управління або стратегічне цілепокладання стає постійним процесом самонавчання і зміни цілей, процесом саморозвитку цілей, стратегії організацій [2, с.201].

Узагальнюючи управлінську і організаційну концепції стратегічного цілепокладання регіону, можна відзначити, що вони відображають бінарний характер цього процесу. Бінарність виявляється у взаємодії влади (управління) і цивільного суспільства (самоврядності, самоорганізації), населення і бізнес-спільноти, влади і бізнесу тощо, які є "силами" стратегічного цілепокладання регіону. Бінарність виявляється також в парних взаємодіях джерел, способів віддзеркалення і комунікації цілей: потреба - прагнення, об'єктивне-суб'єктивне, реальне-ідеальне, вертикальне (піраміда, ієрархія, управління), - горизонтальне (узгодження, коаліція, комунікація, мережа, альянс) і т.д.

Література

1.     Ансофф І. Стратегічне управління / І. Ансофф. – М.: Економіка, 1989. – 519 с.

2.     Кремпова Н. П. Формування фінансової стратегії соціально-економічного розвитку регіонів / Н. П. Кремпова // Формування ринкових відносин в Україні. − 2011. − № 5. − С. 200−204.

3.     Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии / А.А.Томпсон, А.Дж.Стрикленд; пер. с англ. под ред. Л.Г.Зайцева, М.И.Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.