Розвиток організації управління підприємства в умовах переходу до ринку

Н.В. Бакало,  К.В. Лимарь

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

   Сучасні українські підприємства розвиваються в умовах радикального прискорення та зростаючої складності внутрішньофірмових і, особливо, зовнішніх відносин. В наш час, в умовах переходу до ринку, однією з найважливіших проблем управління є посилення конкурентоспроможності в умовах постійної мінливості зовнішнього середовища. Особливо актуальна ця проблема для українських підприємств, які змушені адаптуватися до швидких зовнішніх змін, пов’язаних з економічними реформами.

Проблемам організації управління на підприємствах присвячені розробки багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, а саме:  І.Ансофф, К.Боумен, П.Друкер, Б.Карлофф, Д.Черваньов, М.Армстронг, С.Ільєнкова, Б.Буркинський, С.Козьменко, В.Глущенко, Ф.Русинов, Р.Фатхутдинов та інші. Потреби практики в науковому узагальненні системних перетворень, а також дефіцит методології й невизначеність у напрямках розвитку управління в умовах ринкових відносин, визначають цільову значущість представленого дослідження.

Метою дослідження є аналіз організації управління, виявлення проблем і ключових факторів успіху сучасних підприємств в умовах переходу до ринку.

Ціллю роботи є розгляд теоретичних основ і отримання практичних навиків в організації управління підприємством, а також виявлення можливих проблем, що виникають в процесі розвитку підприємства в умовах переходу до ринкової економіки.

Управління  - це вплив на працівників з метою досягнення цілей, що стоять перед підприємством і його працівниками. Воно базується, з одного боку, на багатьох галузях знань, таких, як економіка і політологія, соціологія і психологія, інженерні дисципліни, статистика, а з іншого боку - на безпосередньому узагальненні досвіду управління різними підприємствами, організаціями і компаніями у ході тривалої історії розвитку людської діяльності [1].

Економічна і соціальна сутність підприємства, незалежно від його форми власності, полягає в задоволенні суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності і на цій основі отримання максимально можливого високого прибутку.

Об'єктивною умовою реалізації цього завдання в умовах ринку і загальною за­кономірністю є стійкість функціонування підприємства та підприємницької діяль­ності.

Перехід до ринкових відносин за допомогою розпоряджень, директив та лібералі­зація економіки призвели до виникнення й такого зростання дестабілізуючих факто­рів, які за короткий час роздавили тисячі первинних ланок економіки і, які виявились неспроможними протистояти їх негативному впливу. Зменшення ділової активності підприємств, непідготовленість кадрового потенціалу до нових економічних відно­син і постійна загроза факторів впливу створили специфічні умови для забезпечен­ня живучості підприємств. У цій ситуації для господарського керівника, менеджера будь-якого рівня велике значення має своєчасне виявлення тих факторів, які най­більше впливають на стійкість функціонування та розвиток підприємства [2].

Традиційно уявлення про надійне підприємство, яке успішно функціонує, мали вигляд монолітної, стійкої і централізовано керованої організації. Запорукою ефективності й успішності вважалася стабільність. Ці судження виявилися непридатними для сучасних умов господарювання і поступилися місцем новій управлінській парадигмі. Остання припускає розвиток уявлень про організації органічного типу, що максимально відповідають динамічним змінам сучасного ринку. Основною характерною рисою організацій органічного типу є їхня спроможність адаптуватися до змін зовнішнього середовища зі зберіганням своїх функцій і властивостей. Порівнявши різноманітні типи організаційних структур можемо стверджувати, що організації з меншою кількістю рівнів і більш широким контролем охоплення є гнучкішими і динамічнішими, ніж централізована пірамідальна структура.

Щоб вижити в сучасних умовах, підприємство має адаптуватися і постійно пристосовуватися до довкілля, що змінюється. Підприємство має бути організовано таким чином, щоб відстежувати постійні зміни в зовнішньому світі, не поступаючись суперникам в умовах жорсткої конкуренції, задовольняючи диференційовані запити споживачів, удосконалюючи свої внутрішні процеси, ставити перед персоналом реальні цілі, надаючи для їх досягнення свободу творчих дій з пріоритетом ділових процесів, орієнтованих на споживача. Саме тому все більше визнання отримує новий набір організаційних принципів, орієнтованих на створення підприємницьких структур, де персонал всіх рівнів зосереджений на збільшенні ступеня задоволення споживачів. Традиційна ієрархічна структура в таких організаціях більше не домінує. Відповідно до функцій працівники підприємства об’єднуються в команди, навчаються та забезпечуються комерційною інформацією, що дає їм можливість виконувати кілька функцій і швидко реагувати на потреби, що змінюються. Структури прагнуть набути більшої гнучкості, але при цьому раціонально побудована організація зберігається. Процеси, подібні груповому вирішенню проблем, послідовним зусиллям з відновлення виробництва і т. п., створюють умови для інтеграції функцій і забезпечують базис для регулярної адаптації структур до потреб клієнтів, що змінюються. Кожен член організації повинен сповідувати цілі групової роботи, прагнути до розв’язання проблем і прийняття ризику.

Робота з кадрами відноситься до ключових моментів діяльності будь-якого підприємства як елемента економіки держави. Сучасний етап політичного і економічного розвитку не може обійтися без енергійних, творчо мислячих керівників, що вміють аналізувати ситуацію, чітко формувати цілі та виявляти альтернативи, володіти методами їх об'єктивної оцінки, брати на себе відповідальність в складних ситуаціях

Реалізація стратегії й успішної діяльності підприємств залежить від забезпечення конкурентоспроможними, кваліфікованими й енергійними фахівцями, оскільки управлінські рішення приймаються і виконуються людьми, і від їх компетентності і професіоналізму залежить якість управління потенціалом і подальший його розвиток [3].

Від керівника на етапі проведення радикальних економічних реформ в умовах ринкової економіки вимагається переосмислення шляхів розвитку економіки і створення цілісного господарського механізму. Підбір, навчання і виховання кадрів - одна із основних проблем наукового управління економікою. Це головний елемент управлінської системи, тому в роботі з кадрами керівнику необхідно притримуватись чіткої, продуманої лінії.

Розробляючи вимоги до керівника, необхідно мати на увазі, що в ході переходу до ринкової економіки зазнали змін основні види управлінської діяльності: прийняття рішень, робота з людьми і робота з інформацією.

Апарат управління або керівники покликані являти собою зразок кваліфікованого відношення до справи, вірності слову, чесності, порядності, непідкупності, скромності, нетерпимості до будь-яких відхилень від норм моралі.

Від керівника нової генерації вимагається вміння вести за собою трудовий колектив в умовах надзвичайних засобів перехідного періоду, вміло зіставляючи виробничі та соціальні цілі. А для цього від керівника вимагається виконання не лише формальних функцій, але і функцій неформального лідера колективу.

Отже, для розвитку  і  підвищення функціонування підприємства, в умовах переходу до ринку, організація повинна постійно змінюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі, задовольняти диференційовані запити споживачів, удосконалювати свої внутрішні процеси.  Менеджмент підприємства має ставити перед персоналом реальні цілі, надаючи для їх досягнення свободу творчих дій з пріоритетом ділових процесів, орієнтованих на споживача.

Список використаних джерел:

1. Зламанюк Т.В. Аналіз системи управління промисловими підприємствами // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка».  – 2012.  – с.166-167.

2.Семененко В.М.  Стійкість функціонування підприємства в умовах ринку [Електронний ресурс]:  http://pidruchniki.ws/11010202/politekonomiya/stiykist_ funktsionuvannya_pidpriyemstva_umovah_rinku

3.  Войнаш  Л.Г. Кадрова політика підприємства в сучасних умовах розвитку національної економіки// Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. – № 1 – с.36-42.