Вітаю Вас Гість | RSS Субота
27.04.2024, 05:05
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.)

Байда Б.Ф. державна політика сприяння розвитку підприємництва.

державна політика сприяння розвитку підприємництва

Байда Б.Ф.

Природничо-гуманітарний коледж при Закарпатському державному університеті, м.Ужгород, Україна

 

Вступ. Попри те, що ринкова економіка має багато переваг і діє як саморегульована система, вона не здатна вирішити ряд проблем суспільного життя, а також не здатна забезпечити успішний розвиток підприємництва без ефективного його державного регулювання. На сьогоднішній день нагальною є потреба визначення міри впливу держаного регулювання на розвиток підприємництва.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності – це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України [1].

Успішне здійснення державної регуляторної полики можливе за умови створення прозорого, зрозумілого та чіткого механізму взаємодії органів виконавчої влади та суб’єктів підприємницької діяльності. Її метою має бути створення сприятливого підприємницького середовища; обмеження, а з часом і виключення прямого втручання органів влади різного рівня в діяльність суб’єктів підприємницької діяльності.

Взаємовідносини, які виникають між суб’єктами підприємництва та державою, переважно носять юридичний та економічний характер.

Державна регуляторна політика підприємницької діяльності в юридичному полі базується на Конституції України, Господарському та Цивільному Кодексах України, Концепції вдосконалення державного регулювання господарської діяльності, Законах України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». З плином часу виникає необхідність у формуванні та вдосконаленні чинного законодавства України щодо ефективного здійснення підприємницької діяльності та успішного її державного регулювання.

В економічній сфері взаємовідносини, що складатимуться між підприємництвом і державою, повинні розвиватися у двох основних напрямках:

– по-перше, шляхом державного регулювання підприємницької економіки за допомогою спеціальних заходів, розроблених у державних програмах підтримки підприємництва, і заходів, що містяться в загальнодержавних програмах економічного й соціального розвитку країни;

– по-друге, за допомогою взаємодії держави й підприємництва, що є економічним співробітництвом влади й підприємницьких структур на основі єдності цілей стабілізації економічного зростання в Україні [3].

Основними заходами державної регуляторної політики сприяння розвитку підприємництва можна вважати здійснення та успішне вдосконалення державного замовлення, системи нормативів та лімітів, антимонопольної політики, дозвільної системи, державної стандартизації та сертифікації, ліцензування, патентування і квотування, системи фінансових механізмів (ціноутворення, інвестування, кредитування, страхування, оподаткування, надання дотацій, компенсацій, цільових субсидій тощо), інноваційної політики, інформаційного забезпечення бізнесу, соціально-економічного прогнозування, розробки різного рівня програм розвитку підприємництва, створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів тощо.

Основними перешкодами на цьому шляху є недосконалість форм та методів державного регулювання економічного розвитку, недоліки податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін, зокрема те, що проведена приватизація не дала очікуваних результатів [2].

Суб’єктами державної регуляторної політики підприємництва в межах своєї компетенції можуть виступати: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, національний банк України, міністри, голови державних комітетів, керівники відомств, керівники управлінь, відділів та інших підрозділів виконавчих комітетів, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Державне регулювання підприємництва може здійснюватись прямими (безпосередній вплив держави на суб’єкти господарювання шляхом розроблення нормативних актів, положень, заходів, що регулюють підприємницьку діяльність) та непрямими (уникнення прямого втручання у підприємницьку діяльність за рахунок системи мотивації, оподаткування, цінової та фінансово-кредитної політики, державного замовлення) методами.

Успішне, ефективне здійснення державної регулятивної політики підприємництва неможливе без дотримання ряду принципів: стабільності, збалансованості, передбачуваності, адекватності, доцільності, прозорості, ефективності, юридичної захищеності, системності державної регулятивної політики.

Механізм державного регулювання підприємницької діяльності потребує здійснення ряду організаційних, управлінських, економічних, фінансових та інших заходів на всіх рівнях управління.

Реалізація зазначених механізмів дасть змогу підвищити ефективність державного регулювання розвитку підприємництва, проводити активну регіональну політику, забезпечити дієву координацію заходів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій [4].

Розвиток та ефективне функціонування підприємницької діяльності повинно здійснюватись на принципах ринкової економіки. Проте держава має м’яко, уникаючи безпосереднього втручання, регулювати ринкові процеси, стримувати негативні тенденції, підтримувати, сприяти розвитку підприємництва, підвищенню його ефективності та прибутковості.

 

Література

1.     Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. № 1160-ІV // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1160-15>.

2.     Безземельна Т. О. Організаційно-правовий механізм державного регулювання підприємницької діяльності / Т. О. Безземельна, Т. І. Сергеєва // Держава та регіони [Текст]. – 2009. – № 2. – С. 23.

3.     Данилейчук Р. Б. Основні напрями вдосконалення державного регулювання процесів інтеграції у галузі підприємництва / Р. Б. Данилейчук // Інноваційна економіка [Текст]. – 2005. – № 6. – С. 221.

4.     Мазій Н. Принципи та механізми державного регулювання розвитку підприємництва // Науковий вісник «Демократичне врядування». – 2011. Вип. 8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://www.lvivacademy.com/visnik8/fail/Mazij.pdf>

 

 

Категорія: 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) | Додав: EME (18.12.2012) | Автор: Байда Б.Ф.
Переглядів: 849 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2024
Конструктор сайтів - uCoz