ЩОДО МАКРОЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ У 2013 р.

Я.А.Жаліло, к.е.н.

Національний інститут стратегічних досліджень, Київ

Визначаючи стан економічної безпеки України у 2013 р., яка трактується нами як здатність економічної системи до розширеного відтворення [ 1 ], слід насамперед зважати на дію низки ключових макроекономічних ризиків, які суттєво впливають на перебіг відтворювальних процесів

Первинним джерелом ризику є стагнація світової економіки, яка обумовлює зниження (стагнацію) попиту на українську експортну продукцію та призводить до кумулятивного негативного впливу на економічну динаміку.  Логічну модель накопичення макроекономічних ризиків показано на рисунку.

Рис. Модель макроекономічних ризиків 2013 р.

Наведена логічна модель дозволяє зробити висновки, методологічно важливі для формування пріоритетів державної антикризової економічної політики.

По-перше, існує очевидна точка критичного впливу, на якій збігається найбільше негативних впливів – скорочення внутрішнього попиту. Відтак саме внутрішній попит має бути головним об’єктом політики протидії кризі.

По-друге, виокремлюються  дві важливі точки ризику,які можуть виступати «ретрансляторами» кризових впливів. Це – скорочення доходів та наростання банківських ризиків, якя мають розглядатися як додаткові «фокуси» антикризової політики.

Водночас варто враховувати, що у 2013 р. в Україні діятиме низка макроекономічних компенсаторів зазначених ризиків, які можуть бути використані у рамках антикризової політики держави. Серед них:

-      зниження динаміки імпорту (протягом першого кварталу зафіксовано скорочення) внаслідок слабкого сукупного попиту;

-      результати інвестиційного зростання протягом 2011-2012 рр. (зокрема ефект від здійснених вкладень у розбудову об’єктів транспортної та комунальної інфраструктури тощо);

-      розвиток локальної економічної активності на основі зміцнення територіальних громад та дієздатності регіональних еліт;

-      нульова інфляція, що створює потенційний простір для застосування монетарних стимуляторів;

-      кошти, накопичені комерційними банками внаслідок активного нарощування депозитів;

-      валютні запаси, нагромаджені в період «валютного ажіотажу» другої половини 2012 р.

Проведені дослідження показали, що економіці України у 2013 р. будуть притаманні наступні тенденції [ 2 ].

По-перше, відновлювальне зростання промислового виробництва до докризових рівнів, причому потенціал такого зростання, найімовірніше, у 2013 р. буде вичерпаний. Забезпечення подальшого зростання промислового виробництва потребуватиме значних капітальних вкладень в реальний сектор економіки.

По-друге, випереджаюче зростання приватного споживання, задоволення якого неможливе без сприятливого інвестиційного клімату й зниження вартості кредитних ресурсів для вітчизняних компаній.

По-третє, повільне покращання умов зовнішньої торгівлі, зокрема:

-      незначне збільшення світового попиту на продукцію чорної металургії та стабілізацію цін на метали на світових ринках;

-      сприятливі умови для збільшення пропозиції зернових культур вітчизняними сільгоспвиробниками на зовнішніх ринках;

-      стійке зростання світового попиту на мінеральні добрива;

-      збільшення попиту на продукцію інвестиційного призначення у країнах СНД, зокрема Росії,;

-      стабільний попит на продукцію вітчизняної харчової промисловості на ринках СНД.

Водночас обмеженнями розвитку експорту у 2013 р. залишатимуться низька додана вартість експортоорієнтованих виробництв та технологічна структура випуску, яка характеризується високим рівнем залежності від імпорту.

Отже, забезпечення стійкості економіки України щодо макроекономічних ризиків 2013 р. суттєвим чином залежить від активізації інвестиційних процесів. Між тим, ухвалення інвестиційних рішень залежить від очікувань суб’єктів інвестування.  Вони ґрунтуються на двох складових: об’єктивній та суб’єктивній.

Об’єктивна – передбачуваність макроекономічних показників: інфляції, валютного курсу, заходів регуляторної політики. Тому реалізація завдань структурної модернізації потребує надійної макроекономічної стабільності. Це вимагатиме відходу від моделі валютно-грошової політики, в якій грошова пропозиція критично залежить від стану платіжного балансу. Зміна рушіїв економічного зростання потребує зміни інструментарію та пріоритетів політики макроекономічної стабілізації.

Суб’єктивна – існує специфіка формування очікувань, які сьогодні досить далекі від раціональних. Дераціоналізація очікувань, яка має бути подолана, виникла через дію наступних основних деформуючих чинників:

-      суспільство залишається під поствпливом кризового «шоку» 2008-2009 рр.;

-      зміни у глобальній та національних системах організації економіки призвели до методологічного вакууму в  оцінюванні та прогнозуванні динаміки ринків;

-      на тлі постійного розширення медіа-середовища  у суспільстві медійна реальність, аналітична якість якої украй низька, підміняє собою справжню, перетворюючись на чи не визначальний чинник формування очікувань;

-      продовжується розгортання інституційної кризи, яка, зокрема, полягає у падінні довіри широких кіл до дієспроможності влади.

Сприяння раціональності очікувань є не менш важливою складовою загальної антикризової політики держави.

Література

1.       Жаліло Я.А. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку [ Я.А.Жаліло] // Стратегічна панорама.- № 3.- 2004.- С. 97 – 104.

2.       Жаліло Я.А. Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності.- Аналіт. доп. [Жаліло Я.А., Покришка Д.С., Белінська Я.В. та ін.].-  К.: НІСД, 2012. – С. 27-30.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/1213_dok-1e858.pdf.