Самозбереження як складова процесу самоорганізації

економічних систем в забезпеченні безпеки підприємств

М.Г. Снопенко

Технологічний інститут СНУ ім. В.Даля (м.Сєвєродонецьк)

Своєрідним науковим досягненням сучасного періоду став аналіз інструментарію, що забезпечує процеси самоорганізації систем, в тому числі самозбереження. До складових інструментарію відносять: механізми зворотного зв'язку, чинники природного відбору, еволюційні механізми, що забезпечують адаптаційний і біфуркаційний (роздвоєний) напрям розвитку, превентивний захист (що попереджує погрози) в системі економічної безпеки підприємств та імплементація (суворе виконання) комплексу основних захисних заходів. Значно менша увага приділена змісту функції самозбереженню, як процесу самоорганізації систем і підприємств [1. С.12-14].

Самоорганізація за своїм змістом передбачає властивість систем або підприємств самостійно забезпечувати дії, реалізовувати та активізувати процеси свого функціонування і розвитку. За формою явище самоорганізації включає в себе цілий спектр процесів, в т.ч.  самовпорядкування, самозабезпечення,  самовідтворення, і пов'язані з ним процеси  самоконструювання,  самовиготовлення,  самозбирання,  самовідновлення, самовдосконалення, самообмеження, самозбереження.

Проблема самозбереження  є актуальною, виходячи з умов, в яких доводиться функціонувати сучасним економічним суб'єктам різних рівнів, в тому числі підприємствам. Функція самозбереження економічної системи, в процесі її  існування, займає особливе місце. Без реалізації саме цієї функції всі інші функції втрачають всякий сенс. Ця функція відповідає за безпеку економічної системи і спрямована на забезпечення економічної безпеки підприємства.

Метою роботи є дослідження процесу самозбереження, як складової функції самоорганізації економічних систем в забезпеченні економічної безпеки підприємств.

Поняття змісту безпеки та самозбереження|зберігання| це властивість системи та підприємства підтримувати за рахунок власної діяльності такі параметри свого стану і умов зовнішньої середи, які б гарантували збереження цілісності системи та підприємства, виконання ними основних функцій (включаючи репродуктивні), а також стійкий розвиток системи та підприємства в подальших поколіннях. Чинниками|фактори| самозбереження і забезпечення безпеки підприємства є: оптимальний розмір підприємства;  міцна, гнучка, різноманітна структура; високий професіоналізм персоналу і стабільність кадрів; наявність матеріальних, технологічних і фінансових резервів; добра|добра| технологічна й інформаційна оснащеність; наявність страхування; уміле оперативне керівництво; бюрократичний і податковий прес  [1. С. 23-25].

Служба безпеки, яка| в тісному взаємозв'язку з|із| працівниками інших структурних підрозділів виконує функції і завдання|задачі| по забезпеченню внутрішньої економічної безпеки являє собою основу внутрішньої системи економічної безпеки підприємства. Для забезпечення зовнішньої економічної безпеки| підприємства створюється зовнішня система економічної безпеки, суб'єктами якої є|з'являються| підрозділи| служби безпеки та інших функціональних підрозділів, що беруть участь в налагодженні|налагоджуванні| взаємодії із|із| зовнішнім середовищем. [2]

Система економічної безпеки суб'єкта господарювання формується на основі наукових підходів, що дозволяє уникнути еклектичності (штучного з'єднання різнорідних стилів, ідей, поглядів), фрагментарності — (уривчастості, неповноти), і низької ефективності діяльності системи, переважно реактивного реагування на виникаючі погрози, надмірні витрати на здійснення діяльності по забезпеченню економічної безпеки.

Найбільш важливими принципами формування системи безпеки підприємства вважається: законність, системність і комплексність, повний обхват управління фінансово-господарською діяльністю з пріоритетом стратегічної ланки управління та превентивного запобігання погрозам і можливостям, економічна доцільність [3].

Функція самозбереження (як і система економічної безпеки підприємства)  використовує елементи концептуальної і забезпечуючої підсистем. До концептуальної підсистеми відносять: наукові підходи, концепції, стратегії, принципи діяльності| і нормативно-правову базу функціонування системи економічної безпеки.

Спільні орієнтири для ухвалення рішень, які полегшують досягнення мети самозбереження поєднано в концепцію самозбереження підприємства. Структура концепції включає: опис проблемної ситуації (перелік погроз і можливостей, причини і чинники виникнення погроз, (можливих негативних наслідків реалізації погроз і позитивні - від використання можливостей; механізм забезпечення економічної безпеки (об'єкт і предмет економічної безпеки, формулювання стратегії і принципів забезпечення економічної безпеки, її цілі і завдання, критерії і показники економічної безпеки, рекомендації до відповідної організаційної структури); перелік заходів щодо реалізації засобів економічної безпеки (формування підсистем спільної системи економічної безпеки, визначення суб'єктів економічної безпеки та їх ролі, визначення засобів і методів забезпечення економічної безпеки, контроль і оцінки процесу реалізації концепції, виявлення чинників ризику.

Останнім часом значний імпульс отримав новий напрям, пов'язаний з розвитком різних технічних систем, здібних до самозбереження, тобто здібностей виконання системою різних функцій (наприклад, рухатися, зберігати стійкість, ін.), збереження оптимальних режимів роботи і навіть консервації на різні періоди своїх вузлів в несприятливих умовах функціонування. До показників, що характеризують самозбереження підприємства, можна віднести: витривалість (здатність зберігати свої функціональні здібності); толерантність (здатність сприймати різні параметри середи); резистентність (здатність протистояти чинникам середи); стабільність (здатність зберігати незмінними свої властивості); стійкість (здатність підтримувати свою життєздатність); уразливість (нездатність протистояти різним чинникам); еластичність (здатність відновлювати свої функціональні особливості).

Висновки. Таким чином, можна констатувати, що проблеми функції самозбереження, як складової процесу самоорганізації економічних систем в забезпеченні безпеки підприємств, надзвичайно актуалізовані умовами, в яких доводиться функціонувати сучасним економічним суб'єктам різних рівнів. Явище самоорганізації систем є надзвичайно складним за формою  і змістом та складає основу процесів функціонування і розвитку економічних систем та їх самозбереження. По-перше, економічні інститути, описані на ринкових стосунках, самі по собі передбачають|припускають| високу відповідальність суб'єктів за результати своєї діяльності, що автоматично передбачає|припускає| посилення режиму самоорганізації і самозбереження|самооплачуватися|. По-друге, економічні суб'єкти вимушені|змушені| стикатися при ухваленні|прийманні| рішень і реалізації своєї діяльності зі|із| все більш жорсткими обмеженнями: просторовими, тимчасовими, соціальними, екологічними. Це обмежує або повністю|цілком| виключає «ручне», централізоване| управління економічними суб'єктами, обумовлює| їх значну автономізацію (підвищення їх ступеня свободи). В цілому:|загалом| проблеми функції самозбереження, як складової процесу самоорганізації економічних систем в забезпеченні безпеки підприємств потребують глибшого вивчення, узагальнення і подальших розробок у цьому напрямі.

Література

1.     Л.Г. Мельник. Научные основы самоорганизации экономических систем. Часть 1 // Механізм регулювання економіки, 2010, № 3, Т.1. -         С. 12 - 14, 23 - 25.

2.    Шемаеба Л. Г.  Система  экономической безопасности предприятия во взаимодействии с внешней средой. Бизнес Информ № 12 '2010. – С. 72-76.

3.    Гапоненко В. Ф. Экономическая безопасность предприятий. Подходы и принципы / В. Ф. Гапоненко, А. А. Безпаль­ко, А. С. Власков.– М.: Издательство «Ось-89», 2007.– 208 с.