Бюджетотворення як першооснова економічної безпеки місцевого самоврядування

Й.С. Ситник

Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Економічна безпека будь-якого суб’єкта насамперед залежить від сформованого світогляду особи чи групи осіб (територіальної громади), а також її чи їх повноважної й ресурсної спроможності (майнової, фінансової тощо). З року в рік місцеве самоврядування в Україні, має все менше реальних управлінських важелів та фінансових ресурсів для здійснення делегованих функцій щодо розвитку територій.

Згідно чинного Бюджетного Кодексу України, міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання з державного бюджету і кошти, що передаються до державного бюджету) та інші показники міжбюджетних відносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами на 2013 рік визначаються із розрахункового обсягу доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у сумі 72 644 683,4 тис. грн., що становить 20,0 % від доходів Державного бюджету України на 2013 рік.

Так, дотація вирівнювання з державного бюджету на 2013 рік мають отримати: 147 міст із 176, які є в Україні або 83,5 %; 469 районів із 473, які є в Україні або 99,15 %; усі 24 обласні бюджети, бюджети автономної республіки Крим, м. Києва та Севастополя на загальну суму 55 695 424,6 тис. грн. [1].

Водночас, кошти, що передаються до державного бюджету на 2013 рік мають скерувати: лише 29 міст або 16,5 % та 4 райони або 0,85 %, на загальну суму 1 589 152,0 тис. грн. [1].

З огляду на це, тотальна дотаційність місцевих бюджетів України ставить під сумнів ефективність чинної системи фінансового вирівнювання, адже дотація фінансового вирівнювання у 2013 році надається 95,1 % всіх бюджетів в Україні.

Така значна кількість дотаційних бюджетів суперечить логіці вирівнювання, свідчить про надмірно централізоване збалансування місцевих бюджетів. При такому фінансовому вирівнюванні мова йде не про створення рівних умов для життєдіяльності та розвитку місцевого самоврядування, а про централізоване покриття розриву між доходами та видатками місцевих бюджетів [2]. Місцеві бюджети, особливо обласні, недостатньо забезпечені власними фінансовими ресурсами, саме тому, надходження від дотацій є основним джерелом доходів місцевих бюджетів у країні, яка декларує принципи фіскальної та адміністративної децентралізації.

Так, обсяг дотації вирівнювання у 45 бюджетах міст України (це 30,6 % ) перевищує обсяг закріплених доходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, а в окремих місцевих бюджетах у кілька разів, відповідно власні доходи місцевих бюджетів на цьому фоні мізерні. За останні роки всі місцеві бюджети України отримували дотації, частка яких у доходах місцевих бюджетів становила 46,3 % у 2008 році і зросла до 48,8 % у 2010 році, а у 2011 році до 52,3% [2]. Зокрема, у 2012 році у структурі доходів місцевих бюджетів Львівської області частка трансфертів становила 61,5 %, а на 2013 рік – у обласному бюджеті Львівської області їх частка становить 81,1 %.

Зазначена абсолютна дотаційність місцевих бюджетів України ставить під сумнів ефективність чинної системи фінансового вирівнювання, адже побудована вона за розподільчою схемою [2], в якій незрозумілими залишаються питання визначення «адміністративно-територіальних суб’єктів-донорів» та «адміністративно-територіальних суб’єктів-реципієнтів».

Діюча модель бюджетотворення через недосконалі механізми Бюджетного та Податкового кодексів дозволяє уряду вилучати значну частку доходів, зібраних на місцевому рівні, а потім частину з них розподіляти між локальними бюджетами. Такий підхід демотивує розвиток економіки місцевого рівня, не виконує завдань фінансового вирівнювання й не забезпечує економічної безпеки територіальних громад.

Аналіз структури доходів обласного бюджету Львівської області на 2013 рік без трансфертів із державного бюджету свідчить, що податкові надходження забезпечуються в основному за рахунок податку на доходи фізичних осіб – 75,5 %, адміністративних зборів та платежів й доходів від некомерційної господарської діяльності – 6,4 %, власних надходжень бюджетних установ – 6,3 % та зборів і плати за спеціальне використання природних ресурсів – 4,2 %. Отже, місцевим бюджетам не вистачає власних фінансів, а тому вони не здатні належно впливати на забезпечення розвитку територій.

З огляду на це, постає нагальна потреба реформування системи міжбюджетних відносин в Україні у напрямі поступової фіскальної децентралізація шляхом збільшення фінансової спроможності місцевих бюджетів як першооснови їх економічної безпеки.

Література

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». від 06.12.2012 р. № 5515-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Б. Данилишин. Настав час бюджетної федералізації України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua.