ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ стратегічнОГО альянсУ ЯК ПІДҐРУНТЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Л.Є. Шульженко

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, м. Луганськ

Стратегічний альянс – це система партнерських гетерархічних відносин різноманітного організаційно-правового оформлення між суб’єктами господарювання, котрі зберігають певну самостійність та автономність діяльності, яку побудовано на невизначено тривалий термін на майнових та немайнових підставах з метою ефективного використання матеріальних та нематеріальних ресурсів для досягнення протягом певного проміжку часу єдиних цілей, дотримання спільних інтересів стратегічного та поточного характеру, розподілу ризиків, контролю та результатів спільної діяльності між учасниками альянсу.

Стратегічний альянс є специфічною складною соціально-економічною системою, елементи якої (учасники альянсу) повинні не лише дотримуватися інтересів альянсу, але й мають власні інтереси, а також вимушені рахуватися з інтересами інших учасників альянсу. Визнання стратегічного альянсу соціально-економічною системою, діяльність якої переслідує певну мету, актуалізує проблему економічної безпеки такої системи.   

Розв’язання проблеми економічної безпеки стратегічного альянсу має виходити з визначення сутності цієї синтетичної універсальної категорії економічної теорії, дія якої виявляється на всіх рівнях національної економіки і в наднаціональних утвореннях. Категорія економічної безпеки формує системний погляд на функціонування будь-якої соціально-економічної системи, і стратегічний альянс у такому випадку не є винятком. Дотепер поняття економічної безпеки будь-якої соціально-економічної системи залишається багатозначним та багатоаспектним. І чим складніше система, тим багатозначнішим є поняття економічної безпеки.

Здавалося б, суперечливість інтересів учасників стратегічного альянсу зумовлює доцільність визначення поняття "економічна безпека стратегічного альянсу" у межах захисного підходу. Але ж йдеться не просто про захист та балансування інтересів учасників стратегічного альянсу, а, радше, про загрози цим інтересам, про усунення цих загроз, без чого неможлива не лише результативна діяльність стратегічного альянсу, а навіть його існування. Тобто необхідно звернутися до постулатів захисного підходу, що обмежує вирішення питання погодження інтересів учасників стратегічного альянсу. До того ж джерелом загроз для стратегічного альянсу є переважно внутрішнє середовище, зокрема суперечливість інтересів його учасників. Небезпеки або економічні загрози діяльності стратегічного альянсу меншою мірою містяться у зовнішньому, тому що внаслідок доволі значного масштабу стратегічні альянси виступають утворювальним чинником формування зовнішнього середовища.

Отже, визначити поняття "економічна безпека стратегічного альянсу" у межах одного з наявних підходів (захисний, гармонізаційний та ресурсно-функціональний) достатньо складно в силу об’єктивних причин, які зумовлені природою утворення та діяльності стратегічного альянсу: стратегічний альянс утворюється на принципах партнерства, участь в ньому є добровільною, а учасники можуть покинути стратегічний альянс у будь-який час, майнових зобов’язань практично не існує, так само як і відповідальності за вихід з альянсу. Тому визначити поняття "економічна безпека стратегічного альянсу" можна шляхом поєднання предикатів захисного та гармонізаційного підходів в такий спосіб: економічна безпека стратегічного альянсу – це стан захищеності збалансованих інтересів стратегічного альянсу від реальних і потенційних джерел небезпеки або економічних загроз, який є результатом недопущення реалізації загроз або швидкого усунення її наслідків. Ключовим предикатом поданого визначення на відзнаку від поширеного є не захищеність інтересів стратегічного альянсу, а збалансованість інтересів. Причому, йдеться про багатовекторне збалансування інтересів – збалансування інтересів учасників альянсу, інтересів учасників альянсу та стратегічного альянсу в цілому. Адже саме збалансованість інтересів у стратегічному альянсі є запорукою тривалого та стійкого існування альянсу, досягнення цілей його утворення і задоволення участю в ньому його учасників.

Збалансованість інтересів у стратегічному альянсі є комплексним поняттям, що є різноманітним. Його складно подати єдиним формулюванням. До того ж інтереси учасників альянсу є різноманітними, а їхня пріоритетність змінюється у часі, що зумовлено змінами як в діяльності учасників альянсу, так і в умовах цієї діяльності, а також масштабом участі у стратегічному альянсі. Кожен з учасників має не лише декларовані, але й приховані інтереси. Причому декларовані інтереси не завжди є реальними. Тому загрозу діяльності стратегічного альянсу становить не лише суперечливість інтересів учасників стратегічного альянсу, але й відхилення реальних інтересів від декларованих.  

Отже, збалансованість інтересів учасників стратегічного альянсу є підґрунтям його економічної безпеки, яку можна визнати інваріантом стійкості альянсу. Його стійкість визначає міцність та надійність зв’язків учасників альянсу, рівень їхньої відповідальності, рівень організації спільної діяльності.