Альтернативна
система сільського господарства, як умова забезпечення якості та безпечності
харчового продовольства
Т.О. Шевчук
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені М. Туган-Барановського,
м. Донецьк, Україна
Несприятлива екологічна ситуація, невідповідність раціональним процесам ведення сільського господарства (деградація ґрунтів, використання пестицидів та ГМО), негативно позначається на якості та безпечності харчового продовольства, а отже і на здоров’ї населення. Зазначенні проблеми традиційного сільського господарства обумовлюють створення нової альтернативної сільськогосподарської системи яким виступає органічне сільське господарство. Вимоги щодо ведення органічного сільського господарства базуються на вимогах міжнародних (базові стандарти IFOAM відносно органічного виробництва та переробки) та європейських стандартах (Постановою Ради (ЄС) № 834/2007 стосовно органічного виробництва та маркування органічних продуктів, Кодекс Аліментаріус. Органічні харчові продукти» спільна програма підрозділів ООН – ФАО і ВОЗ із стандартів на харчові продукти). Так за IFOАM (International Federation of Organic Agriculture Movements), органічне сільське господарство – виробнича система, що підтримує здоров’я ґрунтів, екосистем і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, характерних для місцевих умов, при цьому уникається використання шкідливих ресурсів, які викликають несприятливі наслідки. Органічне сільське господарство поєднує в собі традиції, нововведення та науку з метою покращення стану навколишнього середовища та сприяння розвитку справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього вищезазначеного [1].
Згідно з європейським стандартом щодо органічного виробництва, Постановою Ради
(ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року, органічне виробництво – це цілісна система господарювання
та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з
огляду на збереження довкілля, рівень біологічного різноманіття, збереження природних
ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання (добробуту)
тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених
із використанням речовин та процесів природного походження [2].
Відповідно до стандарту «Кодекс Аліментаріус. Органічні харчові продукти», органічне сільське господарство – це єдина система управління виробництвом, що дає можливість підтримувати
і покращувати санітарний стан агроекосистеми, в тому числі біорізноманіття, біологічний
кругообіг і біологічну активність ґрунту [3].
Таким чином відповідно до зазначених вище понять органічний продукт – це, перш за все, його органічний спосіб виробництва. Тому, в сфері органічного виробництва центральне місце займає сільське господарство. Виробництво будь-якого органічного продукту починається з сертифікації ґрунту. Органічна сертифікація підтверджує, що пройшло як мінімум три роки з моменту останнього використання агрохімії і ГМО, і в ґрунті більше не залишилося шкідливих речовин. Для того, щоб споживачі мали можливість дізнатися, про природу виробляюорганічної продукції, міжнародні стандарти зобов’язують органічних виробників вказувативказувати на упаковці походження кожного з них.
Дізнатися
чи насправді продукти харчування є органічними
продуктами можна по спеціальному маркуванню – системі знаків і символів.
Ця система використовується в країнах, де поняття «органічне виробництво»
врегульоване на законодавчому рівні. Органічні знаки і символи в таких країнах
затверджуються на рівні держави. Такі знак можуть знаходиться на етикетці тільки в в тому випадку, якщо не менше 95% продукту отримані
відповідно до вимог органічного законодавства.
Використання «органік», «еко», «біо», «натур» і
будь-яких інших понять, які викликають асоціацію з органічними продуктами
харчування, окремо або в словосполуках можна тільки, якщо даний продукт
відповідає вимогам органічного законодавства і його виробництво сертифіковане
як органічне. При цьому, контролюють використання таких слів, зокрема, і в
назвах торгових марок.
Українським
споживачам відрізнити справжню органіку складніше. Оскільки в Україні
ускладнена відсутністю регулювання назв торгових марок. Тому, у нас проводять
напій з ароматизатором і продають під торговою маркою «КВАС справжній», або м’ясний
продукт без м’яса під торговою маркою «Ковбаса «Докторська». З органікою ще
складніше. На полицях магазинів є велика кількість біо-кефірів , натуральних
соків і еко-продуктів українського виробництва, які поняттю органічні продукти
відповідають лише в частині назви [4].
Так
регулювання у сфері органічного сільського господарства в країнах ЄС
здійснюється відповідно до вимог постанови Ради (ЄС) № 834/2007 ЄС
834/2007. Згідно з діючими вимогами під відповідним знаком, на етикетці органічної продукції мають
бути вказані код контролюючої інстанції і місце вирощування
сільськогосподарської сировини, з якої проведена дана продукція, назва
сертифікаційного органу. Код органу контролю повинен складатися з: агронома
(код країни відповідно до міжнародного стандарту двозначних код країн ISO
3166), поняття «Органічне виробництво» і шифру (привласнюється, уповноважені
органом влади).
На
органічних продуктах харчування з ЄС може
стояти і національний знак країн-членів. Наприклад, в 2001 році
Федеральне міністерство по захисту прав споживачів продовольства і сільського
господарства Німеччини представило національну маркіровку Bio-Siegel
(Екологічна печатка), яка позначає продукти підприємств, що дотримуються вимог
постанови ЄС.
Повноваження
щодо сертифікації і контролю органічних виробників в США покладені на
Національну органічну програму (NOP)
Вимоги до маркування органічних
продуктів харчування від NOP розповсюджуються на сирі, свіжі перероблені
продукти, що містять органічні сільськогосподарські інгредієнти.
В Україні в якості
логотипу маркування органічної продукції використовується логотип «БІОЛан
Україна» та «Органік Стандарт»
Отже, наявність на етикетці
продукту терміна «органічний» з наведенням інформації про сертифікаційний орган
та встановленого логотипу ЄС чи іншого логотипу (в залежності від країни), може
гарантувати споживачеві достовірність маркування та дає впевненість щодо відповідного
рівня якості та безпечності харчового продовольства.
Література
1. The IFOAM standart for
organic production [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifoam.org/growing_organic/definitions
/sdhw/pdf/DOA_Ukranian.pdf
2. Довідник стандартів ЄС
щодо регулювання органічного виробництва та маркування органічних продуктів. –
Кн. 1. / За ред. Є. Милованова, С. Мельника, О. Демидова [та ін.]. – Л. : ЛА
«Піраміда», Федерація органічного руху України, 2008. – 204 с.
3. Кодекс Алиментариус.
Органические пищевые продукты / Пер. с англ.; ФАО, ВОЗ. – М. : Весь Мир, 2006.
– 72 с.
4. Что такое органические
продукты? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://test.org.ua/usefulinfo/food/info/63
| 
