ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Рубанов М.М.

Східноукраїнський національний університет ім. В.даля

Розробка методики оцінки економічної безпеки є одним із ключових питань побудови системи забезпечення економічної безпеки підприємства. На сьогоднішній день серед науковців немає єдиної думки щодо оцінки економічної безпеки підприємства. Огляд наукової літератури лише дозволяє зробити висновок, що оцінка економічної безпеки реалізується на підставі окремих показників господарської діяльності підприємства. З огляду на це, можна виокремити два підходи до оцінки економічної безпеки підприємства. В межах першого підходу з метою оцінки застосовуються показники безпеки, в межах другого − показники небезпеки.

Згідно першого підходу оцінка економічної безпеки підприємства здійснюється на підставі показників − індикаторів економічної безпеки, для кожного з яких встановлюється граничне значення, під яким розуміється гранична величина, недотримання якої призводить до несприятливих змін в діяльності підприємства, що перешкоджають реалізації поставлених перед ним цілей. Згідно цього підходу з метою оцінки економічної безпеки підприємства можуть застосовуватись загальні й часткові індикатори. Загальний індикатор є інтегральним показником, який обирається з сукупності узагальнюючих показників як єдиний критерій економічної безпеки підприємства. Серед зазначених показників слід, перш за все, виокремити прибуток. Так, з метою оцінки рівня економічної безпеки підприємства може бути використаний підхід, заснований на порівнянні розрахункової величини реінвестованого прибутку з обсягом коштів, необхідних для розширеного відтворення капіталу підприємства. Окрім цього, оцінка економічної безпеки підприємства може здійснюватись на підставі розрахунку показника беззбитковості, що характеризує ситуацію, за якої сукупний дохід дорівнює сукупним витратам підприємства. На основі показника беззбитковості встановлюється маржа безпеки, величина якої є підставою для оцінки економічної безпеки підприємства. В якості загального індикатора економічної безпеки може застосовуватись також показник забезпеченості підприємства власними оборотними засобами. Оцінка економічної безпеки на підставі цього показника здійснюється виходячи з того, чи достатньою сумою оборотних засобів володіє підприємство з метою здійснення своєї діяльності. Окрім зазначених показників, з метою оцінки економічної безпеки підприємства можуть застосовуватись дискримінанті факторні моделі, які оперують обмеженим числом показників з відповідними ваговими коефіцієнтами, на підставі яких здійснюється розрахунок узагальнюючого показника, якому присвоюються відповідні порогові величини. Серед зазначених моделей слід виокремити, зокрема, моделі Альтмана, Спрінгейта, Таффлера, Ліса, Бівера й інших зарубіжних економістів. При цьому слід зауважити, що дані моделі спираються на вибіркові сукупності зарубіжних підприємств, умови господарювання яких суттєво відрізняються від умов господарювання вітчизняних підприємств, в зв'язку з чим застосування даних моделей в вітчизняній практиці є обмеженим. Серед дискримінантних факторних моделей вітчизняних науковців слід виокремити модель Терещенка,  яка враховує умови господарювання саме вітчизняних підприємств. Однак й її застосування на практиці є обмеженим, оскільки фінансова звітність вітчизняних підприємств не завжди адекватно відображає їх реальний фінансовий стан. В зв’язку з зазначеними недоліками широкого поширення на вітчизняних підприємствах набула практика визначення сукупного показника економічної безпеки на підставі часткових показників економічної безпеки за відповідними функціональними складовими , де − рівень економічної безпеки підприємства, − рівень -ї функціональної складової економічної безпеки підприємства,  − ваговий коефіцієнт значимості -ї функціональної складової економічної безпеки підприємства,  − кількість складових економічної безпеки підприємства.  Рівень функціональної складової економічної безпеки підприємства визначається в вигляді функції , де  − рівень -ї функціональної складової економічної безпеки підприємства, − локальна функція залежності рівня -ї функціональної складової економічної безпеки підприємства від -го показника діяльності підприємства,  − питома вага значимості -го показника, − кількість показників. Серед функціональних складових економічної безпеки підприємства, на наш погляд, слід виокремити такі складові, як інноваційна, інвестиційна, виробнича, кадрова, фінансова й інтерфейсна. Серед показників інноваційної безпеки слід виокремити показники винахідницької активності, інноваційності продукції й наукомісткості виробництва; серед показників інвестиційної безпеки − показники ефективності інвестиційних проектів й відтворення капіталу; серед показників виробничої безпеки − показники забезпеченості, технічного стану й ефективності використання основних засобів й матеріальних ресурсів підприємства; серед показників  кадрової безпеки − показники забезпеченості підприємства кадрами, професійно-кваліфікаційного рівня кадрів, обороту кадрів, ефективності використання робочого часу й продуктивності праці; серед показників фінансової безпеки − показники співвідношення власного й залученого капіталу, забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, ліквідності, платоспроможності, збалансованості грошових потоків, ділової активності; серед показників інтерфейсної безпеки − показники підприємницької дисципліни, ділової репутації, інвестиційної привабливості, корпоративної й соціальної відповідальності підприємства, залежності підприємства від ділових партнерів, фінансової спроможності, рівня договірної дисципліни й надійності партнерів. Рівні функціональних складових економічної безпеки підприємства, змінюються від 0 до 1. Отже, величина сукупного показника економічної безпеки підприємства також змінюється від 0 до 1, причому чим ближчим є цей показник до 1, тим вищим є рівень економічної безпеки підприємства: низьким можна вважати рівень економічно безпеки до 0,25, середнім − від 0,25 до 0,75, високим − вище 0,75. Визначення коефіцієнтів значимості функціональних складових економічної безпеки підприємства, як правило, відбувається на підставі експертних оцінок. Однак, даний метод, на наш погляд, є недостатньо коректним, перш за все, через суб'єктивність думок експертів. Вирішення даної проблеми може полягати в визначенні ймовірності реалізації тієї чи іншої загрози за кожною зі складових економічної безпеки й величини можливих збитків, які підприємство може понести внаслідок реалізації загрози. Ступінь значимості функціональної складової економічної безпеки визначається як добуток ймовірності реалізації загрози й величини можливих збитків. На підставі цього показника визначається ваговий коефіцієнт значимості кожної з функціональних складових економічної безпеки підприємства. Графічна інтерпретація оцінки економічної безпеки підприємства по складових здійснюється в формі багатовимірної параметричної моделі, що містить значення показників за кожною зі складових економічної безпеки підприємства, представлених в вигляді багатокутника з вершинами в точках, що відповідають фактичним й пороговим величинам показників економічної безпеки підприємства за відповідними складовими.

В межах другого підходу з метою оцінки економічної безпеки підприємства здійснюється побудова сценаріїв несприятливого розвитку подій, здатних призвести до погіршення стану підприємства. Оцінка економічної безпеки в цьому випадку здійснюється на підставі двофакторної моделі, яка базується на ймовірності виникнення й величині можливих втрат. За величиною втрати можуть бути віднесені до одного з наступних класів: незначні, середні й значні. За кожним з класів закріплюється інтервал втрат, який, як правило, розраховується відносно величини балансового результату господарської діяльності підприємства. Так, незначними можна вважати втрати, які можуть досягти величини розрахункового прибутку підприємства, середніми можна вважати втрати, які здатні досягти величини розрахункового доходу підприємства; значними можна вважати втрати,  які здатні досягти вартості наявного в підприємства майна. Аналогічно визначається й ймовірність настання загрози, яка може бути віднесена до одного з декількох класів: мала, середня чи висока. Малою можна вважати ймовірність виникнення загроз до 25%, середньою − від 25% до 75%, високою − вище 75%. Згідно цього підходу рівень небезпеки тим вищий, чим вищою є ймовірність виникнення й величина можливих втрат. В цьому випадку небезпека визначається як математичне очікування втрат. На підставі зазначених даних будується матриця втрат, що являє собою систему координат, вісь абсцис якої є шкалою, за якою визначається ймовірність виникнення втрат, а вісь ординат − шкалою, за якою визначається  величина можливих втрат. Співвідношення ймовірності настання потенційних втрат й їх очікуваної величини формує матрицю, що складається з дев'яти полів небезпек, за якими здійснюється подальше позиціонування підприємства.

Література

1.        Вихристюк О.С. Методичні підходи до вимірювання економічної безпеки підприємства / О.С. Вихристюк // Наукові праці Міжрегіональної академії наук. − 2010. − № 1(24). − С. 194 – 200.

2.        Камишникова Е.В. Методи оцінки економічної безпеки промислових підприємств: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.04 / Камишникова Е.В. // Приазовський державний технічний університет. — Маріуполь, 2010.  − 20 с.

3.        Ляшенко О.М. Встановлення міри економічної безпеки підприємства: домінування процесу чи результату / О.М. Ляшенко // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Збірник наукових праць СНУ ім. В. Даля – № 21 (2) – С. 40 – 50.

4.        Малинский А.С. Оценка экономической безопасности транспортного предприятия автореф. дис. ... кандидата экономических наук: 08.00.05 / Малинский А.С. // Московский государственный университет путей сообщения.  − Москва, 2005 − 23 с.