Забезпечення військово-економічної безпеки держави
через вплив на тривалість імітаційного лагу

В. Е. Маслюк, П. В. Кривуля

Східноукраїнський національний університет ім.. В. Даля

В сучасних умовах швидкого технологічного розвитку, обороноздатність держав в військовій сфері залежить в більшому ступені не від чисельності збройних сил, а від наявності та здатності до використання новітніх військових технологій, які надають перевагу над гірше озброєним противником. Повною мірою сучасні умови тільки посилюють категоричність цієї тези, бо вона була вірною також у минулому: і за часів скіфських інтервенцій, і за часів великого переселення народів, і за часів поширення монгольського улусу, і за часів конкістадорів. Кожного разу перевага була не за кількістю, а за якістю, та перевага була дійсною до того моменту, поки інші сторони не запозичували нову військову технологію. За сучасних умов такі технології з’являються швидше, та й імітаційні лаги коротше. Тому слід знайти напрямки адаптації результатів дослідження проблематики імітаційного та технологічного лагів, які було розпочато Майклом Познером та розвинуто в теорії зовнішньоекономічної діяльності, до умов її використання у предметній області економічної безпеки держави як факторів забезпечення військово-економічної безпеки є актуальним в сучасних умовах реформування збройних сил України.

Наявність імітаційного лагу впливає на успішне впровадження інновацій, тому з’являється поняття інноваційного лагу. В наукових дослідженнях з військової безпеки імітаційний лаг сприймається дещо спрощено і адаптовано до потреб предмету дослідження, а саме як технологічний лаг (першим дослідив Р. Нельсон). Подібний підхід був характерним для часів холодної війни та суперництва між двома основними технологічними лідерами і одночасно ймовірними противниками, бо в таких умовах можна було не брати в розрахунок передачу військових технологій на комерційній основі, за винятком військового-технічного шпіонажу. На сьогодні, в умовах відсутності різкого біполярного протистояння, а також в умовах високого рівня конкуренції на ринку озброєнь, і появи нових технологічних лідерів (Ізраїль, Китай, Швеція, Німеччина, Франція та ін.), ми вважаємо за доцільне уточнення характеристик імітаційного лагу. Країни, що відстають в технологічному розвитку, шляхом дипломатичних зусиль або шляхом купівлі технологій здатні швидко ліквідувати технологічний лаг. Прикладом може бути вже згадана ядерна програма Індії та Пакистану: Пакистан мав значне відставання від Індії в розробці прецезійних ініціаторів вибуху для ядерних боєприпасів, які є одним з найбільш високотехнологічних елементів ядерної зброї. Однак, це відставання було ліквідоване в лічені місяці шляхом негласного отримання готових ініціаторів в США, в обмін на широке військове та політичне співробітництво з постачальником в регіоні. Так само, Саудівська Аравія у 80-ті роки швидко спромоглася ліквідувати військове відставання від Іраку та Ізраїлю, шляхом закупівлі необхідної техніки в США, без вв’язування в пряму гонку озброєнь. Отже, ми вважаємо за доцільне введення в обіг понять політико-технологічного лагу, та фінансово-технологічного лагу. В першому випадку, технологічний лаг не може бути швидко подоланий через наявність політичних обмежень в постачанні озброєнь від технологічних лідерів (прикладом може слугувати Іран, постачання сучасних систем озброєнь в який заборонено), а в другому випадку, перешкодою ліквідації технологічного лагу є обмеженість фінансових можливостей країни (як приклад, може розглядатися сучасна Україна, яка починає відставати в технологіях розробки окремих видів озброєнь від ймовірних противників, а окремих технологій не має взагалі, але внаслідок обмеженості оборонного бюджету не здатна також проводити закупівлю потрібних видів зброї). Фактично, можна говорити про те, що технологічний імітаційний лаг в чистому вигляді на сьогодні є актуальним поняттям виключно для надсучасних видів озброєнь, які законодавства розробників (в першу чергу США, ЄС, Ізраїлю) забороняють продавати на експорт з метою забезпечення стратегічних переваг країни.

Для країн другого «технологічного ешелону», які не мають можливостей проводити наукові дослідження вартістю в сотні мільярдів доларів на рік, найбільш застосовні поняття політико- та фінансово-технологічного лагів. Але ж слід враховувати й те, що вартість таких досліджень пов’язана з лобіюванням певними корпораціями структури бюджету держави, що є технологічними лідерами, та й структури військових видатків зокрема. Якщо ж досліджувати ключові фактори обороноздатності та її вузькі місця, визначаючи ті напрямки, що найбільшою мірою збільшують обороноздатність та й найменше потребують коштів та потенціалу економічного і дослідницького, то прогнозування фінансово-технологічного лагу може перетворитись у його планування.

Вважаємо, що в подальших дослідженнях доцільною є розробка моделей подолання політико- та фінансово-технологічного лагів як засобу забезпечення військово-економічної безпеки. Перший від лагу слід розглядати у контексті членства країн в провідних міжнародних оборонних союзах, а другий – у контексті дослідження комплексу пов’язаних питань: структури військового бюджету, вартості та доступності технологій, впливу новацій на обороноздатність.