"НАРІЖНІ КАМЕНІ" економічної складової

безпекознавчої парадигми підприємства

Ляшенко О.М.

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Будь-яка парадигма є прикладом осмислення явищ або процесів, отриманим на основі ідей, поглядів і понять, які панують протягом визначеного історичного періоду в науковому співтоваристві. Парадигма може використовуватися як для постановки наукових проблем, так і для пошуку шляхів їхнього розв’язання. Безпекознавча парадигма може розглядатися як у першому, так і у другому значенні. Наразі відбувається конструювання безпекознавчої парадигми підприємства. З одногу боку, таке конструювання стосується категоріально-понятійного апарату, в межах якого відбуваються активні междисциплінарні термінологічні запозичення, з іншого боку, здійснюється створення спеціального комплексу цілей, принципів, методів і способів щодо вивчення безпекотворчих функцій суб’єктів господарської діяльності. Економічна складова, тобто економічна безпека, є невід’ємною і чи не найважливішою складовою безпекознавчої парадигми підприємства.

Сучасні погляди на економічну безпеку підприємства дедалі трансформуються зі споглядально-забезпечувальних в управлінські, тому авторське бачення безпекознавчої парадигми представлене теоретичним базисом управління економічною безпекою підприємства. Такий базис являє собою теоретичне підґрунтя, зміст якого пояснює сутність сукупності взаємопов’язаних процесів у системі економічної безпеки підприємства, скерованих на набуття певної міри економічної свободи підприємства в межах об’єктивних і суб’єктивних обмежень, властивих системі економічної безпеки.

Основоположною конструкцією економічної складової безпекознавчої парадигми є системотворення економічної безпеки підприємства. Під системою економічної безпеки підприємства автором розуміється цілісна сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів, реалізацію яких скеровано на досягнення певної міри економічної свободи підприємства. Визначальна роль в системі економічної безпеки підприємства належить економічному вибору, який слугує досягненню головної мети – економічної свободи підприємства. У системі економічної безпеки підприємства економічний вибір розглядається як вибір найкращого з альтернативних варіанта узгодження інтересів стейкхолдерів підприємства за умов раціонального використання ресурсів.

Безпекознавча парадигма перебуває в процесі становлення, тому вельми доречним є уточнення визначення поняття економічної безпеки підприємства. Сутність економічної безпеки підприємства автор пояснює як таку, що не суперечить умовам розвитку підприємства, а саме тлумачить його як результат керованих процесів досягнення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства, що забезпечує набуття певної міри його економічної свободи в межах наявних об’єктивних і суб’єктивних обмежень.

Оскільки квінтесенцією запропонованого тлумачення економічної безпеки підприємства є набуття ним економічної свободи, цілком логічно зробити наукове припущення, що система економічної безпеки підприємства перебуває в мінливому стані меж дихотомії "керована-некерована". Відтак, під керованістю системи економічної безпеки підприємства пропонується розуміти діапазон наслідків управлінського впливу на взаємопов’язані процеси (узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства, протистояння загрозам економічній безпеці підприємства та формування необхідного для цього ресурсного забезпечення), що одночасно відбуваються в системі економічної безпеки підприємства. Узагальнювальним результатом перебігу таких процесів є створення достатніх умов для досягнення економічної свободи підприємства [1].

Керованість економічної безпеки підприємства є доволі складним процесом, який потребує ретельного вивчення і, перед усе, оцінювання. Оцінювати міру керованості економічної безпеки підприємства пропонується за результатами кількісного та якісного оцінювання узгодженості інтересів його зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів за допомогою карт екзогенного та ендогенного узгодження таких інтересів.

Управління економічною безпекою підприємства є новим науковим напрямом, що виник на перетині багатьох галузей знань, кожна з яких має спеціальний методологічний арсенал. Таке управління є процесом доволі складним як за формою, так і побудовою, тому особливої уваги потребує вивчення морфології управління економічною безпекою підприємства. Одним з ключових питань такого управління є цілепокладання. Автором розкрито триєдину сутність цілепокладання в управлінні економічною безпекою підприємства, поясненням якої є міждисциплінарне походження безпекознавства, особливості системотворення економічної безпеки та формування єдиного науково-практичного розуміння захисного, ресурсно-функціонального й гармонізаційного підходів до розгляду економічної безпеки [1]. Все це зумовило створення тріади цілей управління економічною безпекою підприємства, серед яких імперативною метою є узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів, домінантною – протистояння загрозам та комплементарною – формування ресурсного забезпечення економічної безпеки. Цілі управління економічною безпекою підприємства розрізняються за ознаками досяжності, ієрархічності, пріоритетності, часового горизонту та способом формалізації.

Домінантною метою управління економічної безпекою підприємства є протистояння загрозам його економічній безпеці. Досягненню цією мети слугує використання уточненого складу показників оцінювання загроз економічній безпеці підприємства шляхом уведення скорегованого на величину індексу криміналізації показника інтегральної оцінки таких загроз, за значенням якого ухвалюються управлінські рішення про відповідні заходи в системі економічної безпеки підприємства.

Реалізації комплементарної мети управління економічною безпекою підприємства має сприяти здійснення діагностики ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства; за результатами якої можна встановлювати характер впливу такого забезпечення на керованість його економічної безпеки. Такий характер залежить від кількості та якості ресурсів, їхньої значущості й доступності, вибраного режиму економії та акмеобезпекологічних характеристик осіб, які ухвалюють рішення щодо ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства. Поняття "акмеобезпекологія" (akmesecuritas), уведене автором на стику понять "безпекознавство" та "акмеологія", комплексно описує спроможність менеджменту підприємства застосовувати в управлінні економічною безпекою найрезультативніші інструменти, використовуючи відповідним чином розвинені когнітивні, операційні та особистісні компетенції менеджерів [1].

Досягнення цілей управління економічної безпекою підприємства потребує попереднього діагностування, для чого потрібен відповідний інструментарій. Для такого діагностування автором запропоновано застосування ланцюжка структурно-аналітичних методів, морфологічного та кваліметричного методу.

Таким чином, "наріжними каменями" економічної складової сучасної безпекознавчої парадигми підприємства автор вважає:

узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства;

протистояння загрозам економічній безпеці підприємства;

формування ресурсного забезпечення, необхідного для узгодження інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів підприємства та протистояння загрозам його економічній безпеці.

Література

1. Ляшенко О. М. Концептуалізація управління економічною безпекою підприємства : [монографія] / Олександра Миколаївна Ляшенко. — Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2011. — 400 с.