Безпека маркетингових комунікацій владних структур

Д. В. Кіслов

докторант Національної академії управління при Президентові України

м. Київ

Маркетингові комунікації в наш час стали не тільки частиною загальної системи комунікацій основних галузей життєдіяльності людства, але й механізмами державного управління. В межах ринкової та інноваційної парадигм вони поступово отримують все більш вагомий статус впливових інструментаріїв органів державної влади. Це обумовлює необхідність розробки та вдосконалення засобів і методів спеціальної інформаційної безпеки маркетингових комунікацій, які використовуються владними структурами.

Розробка та здійснення методів інформаційної маркетинго-комунікаційної безпеки повинні ґрунтуватися на аналізі ризиків саме від такого типу діяльності в органах державної влади України. Що стосується суспільного розуміння цієї проблеми в нашій країні, то на сьогодення це є суцільна „біла пляма” щодо практики спеціальної інформаційно-комунікаційної безпеки державних маркетингових комунікацій.

Використання державних правових актів та внутрішніх нормативних й розпорядчих документів органів державної влади (центральних, регіональних і місцевих) дозволяє в принципі розробити локальні методичні та внутрішні нормативно-правові документи, які були б орієнтовані на забезпечення такої маркетинго-комунікаційної безпеки. Але поки що не існує документів будь-яких відомств, що опікуються інформаційною безпекою в частині безпосереднього забезпечення саме маркетинго-комунікаційних заходів безпеки. Ними не запропоновано типових розробок, спеціальних методологій тощо щодо цього напрямку діяльності, яка охоплює такі форми як: піар, іміджмейкинг державних інтересів та цінностей, політичну рекламу, інформаційний лобізм й інформаційний тероризм, а також спеціальні синтезовані маркетингові комунікації. Виключення становлять лише заходи боротьби з інформаційним тероризмом. Без спеціальних розробок, які б враховували всю специфіку вищезгаданих форм державних маркетингових комунікацій неможливо систематично та ефективно здійснювати такі нові різновиди інформаційної безпеки.

Теоретично вказаного типу розробки могли б ґрунтуватися на відомих методологіях політичної безпеки масових комунікацій, які охоплюють головним чином засоби боротьби з медіатероризмом [1, 2, 3]. Теоретичним підґрунтям такого типу документів повинні бути розробки в сфері національної безпеки, які представлені, наприклад, в роботі В. Ліпкана та інших авторів, особливо в частині боротьби з кіберзлочинністю [4, 5]. Засоби захисту від зовнішніх злочинних втручань (наприклад, хакерів), від співробітників з-за їхньої недбалості та від колишніх державних службовців, що вважають себе ображеними тощо повинні бути принципово різними, спиратися на різні правові, моральні та етичні нормативи. Тому першочерговим завданням є виявлення, оцінка, аналіз та ранжирування загроз за рівнем їх шкоди, негативних наслідків, політичних, моральних і публічних прикростей тощо [6].

В розробці політичної безпеки маркетингових комунікацій органів державної влади потрібно враховувати специфіку та форми їх конкретної роботи. Не варто при цьому порівнювати практику державних режимних інституцій з тими органами влади, що здійснюють послуги для населення або виробляють продукт щодо покращення іміджу держави, регіону, міста тощо.

Таким чином, на першому етапі впровадження вказаних вище методологій потрібен креативний, вибірковий, навчально-просвітницький підхід, що ґрунтується на синтезованому досвіді як провідних держав світу, так і відомих фірм з ефективною інформативною, інформаційно-маркетинговою політикою та відповідним надійним захистом цієї діяльності.

Література

1. Кіслов Д. В. Політична безпека масових комунікацій : монографія / Д. В. Кіслов. – К. : "МП Леся”, 2010. – 208 с.

2. Кремень В. Г. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення : монографія / Кремень В. Г., Бінько І. Ф., Головащенко С. І. – К. : МАУП, 1998. – 92 с. – (Серія "Стратегія політики і політичний аналіз”).

3. Циганов В. В. Політична безпека і безпечна політика : Складові, ознаки, стан, тенденції / В. В. Циганов. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 112 с.

4. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан. – [2-е вид.]. – К. : Текст, 2008. – 400 с. – (Серія "Національна і міжнародна безпека”).

5. Ліпкан В. Кібертероризм на зламі тисячоліть / Володимир Ліпкан // Міліція України. – 2001. – № 8. – С. 24 –25.

6. Политические коммуникации: учеб. пособие для студентов вузов / [Петрунин Ю. Ю. и др.] ; под общ. ред. А. И. Соловьева. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 333 с.