Концепція управління економічною безпекою як передумова економічної стійкості підприємства

О.Ф. Яременко

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Зростання динамічності національного та світового ринків, постійні зміни узаконодавстві, надзвичайно швидкі темпинауково-технічного прогресу, підвищення рівня конкуренції у глобальних масштабах тощо підтверджуютьзначну різноманітність та мінливість середовища, яке часто змінюється зовсім не на користь суб’єктагосподарювання. Підприємства діють в умовах невизначеності і ризику, потрапляють у непередбачуваніситуації.

Аналіз питання стійкості промислового підприємства показав, що дослідження в цій області ведутьсядоволі інтенсивно, проте увага дослідників переважно зосереджена на її фінансових аспектах. Хоча стійкість – це комплексна категорія, що не може бути обмежена відображенням лише якогосьодного аспекту діяльності суб'єкта господарювання.

Дослідженням питання економічної стійкості та економічної безпеки підприємств в умовах багатоваріантності,взаємопов’язаності та динамічності чинників зовнішнього і внутрішнього середовищ займались О. Ареф’єва,В. Беренс, Ю. Брігхем, Дж. К. Ван Хорн, О. Василенко, Д. Городинська, В. Іванов, А. Кузнецов, В. Микитенко та інші. Неоднозначність дефініцій, відсутність злагодженості у поглядах учених щодо визначення сутності та змісту категорії «економічна стійкість підприємства», «управління економічною безпекою підприємств» та єдиної категорійної бази з окресленого кола проблем зумовили актуальність дослідження.

Вперше термін «економічна стійкість» був вжитий при розгляді проблем обмеженості природних ресурсів,які спровокували виникнення енергетичних криз 1973 та 1979 років. Метою концепції економічної стійкостібуло забезпечення стабільного розвитку світового господарства на основі економнішого і раціональнішоговикористання ресурсів.

Огляд економічної літератури виявив існування декількох підходів до визначення економічної стійкості підприємства, яка розглядається здебільшого через такі характеристики, як:

-          стан рівноваги підприємства;

-          сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених структурних складових, об’єднаних однією метою;

-          здатність зберігати свою цілісність і створювати передумови для розвитку;

-          здатність оптимально використовувати свій потенціал;

-          здатність не відхилятися від свого статичного або динамічного стану;

-          стан підприємства, при якому зберігається здатність ефективного функціонування і стабільного прогресивного розвитку та інші.

Так, в теорії систем і системному аналізі в ряді випадків стійкість розглядається як здатність системи повертатися в стан рівноваги після того, як вона була з нього виведена під впливом внутрішніх і зовнішніх збурюючих дій [1].

У той же час під стійким станом рівноваги розуміється такий, в який система здатна повернутися. Аналогічним чином розглядають стійкість Б. Герасимов і М. Рубцов, які в загальному сенсі під нею розуміють стан системи, що розвивається, при якому всі її елементи знаходяться в рівновазі [2].

Існує точка зору деяких авторів, які описують стійкість за допомогою взаємодії системи із зовнішнім середовищем, відповіді або реакції на рівноваги вплив [2, 3]. На відміну від стійкості, рівновага описує внутрішній стан системи, знаходиться в якому система може нескінченно довго і без впливу збурюючого тиску зовнішніх сил. Як зазначає В. Боголєпов, «...«стійкість» - це здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх умов і протистояти їм для свого самозбереження певний проміжок часу, а« рівновагу »- це окремий випадок стійкості, який розглядається як співвідношення певних факторів» [4]. Така точка зору підтверджується і дослідженнями, у яких акцент ставиться на етимологічному значенні терміну «стійкість» («sustainable»), зазначаючи, що в загальному вигляді воно наводить на думку про здатність протидіяти тиску  з боку будь-яких сил.

Стан рівноваги залежно від поведінки системи може бути стійким (стаціонарним) або хитким(нестійким), коли зміни параметрів системи породжують подальші зміни у тому самому напрямі тапосилюються з плином часу [5, с. 43]. Стан рівноваги характерний для систем, що не мають зв'язків іззовнішнім середовищем, тоді як для відкритих систем (до яких і належить людина, і суспільство, інаціональна економіка, і підприємство) рівновага можлива лише як мить у процесі постійних змін.Рівноважні системи не здатні до розвитку та самоорганізації, оскільки подавляють відхилення від свогостаціонарного стану, тоді як розвиток і самоорганізація передбачають якісні зміни. Тому ми вважаємо, щодоцільно вживати стосовно підприємства поняття «динамічна рівновага», що усуває будь-які аспектисталості, статики, заперечення змін

Відомий дослідник Пітер Друкер у книзі "Проблеми управління в 21 столітті" висловлює думку про те, що для того, щоб досягнути успіху в сучасних умовах необхідно не тільки пристосовуватись до змін, а й керувати ними. Ця теза є актуальною і у дослідженні проблем управління економічною безпекою.

Отже, першою ознакою економічної безпеки є стійкість системи (тобто здатність системи захищати себе від небезпек і загроз з боку внутрішніх і зовнішніх чинників). Другою ознакою є здатність системи протистояти перешкодам розвитку, тобто дієвість системи[6, С.39].

Поняття "економічна безпека підприємства” нерозривно пов'язана з такими поняттями, як "стійкість”, "розвиток”. Відсутність розвитку економічної системи знижує можливість виживання, стійкості і адаптивності до внутрішніх і зовнішніх умов. Стійкість і безпека є ключовими особливостями підприємства як єдиної системи.

Як стверджує Шемаєва Л.Г., зміст економічної безпеки підприємств розкривається через забезпечення реалізації стратегічних інтересів підприємства на основі використання можливостей зовнішнього середовища із застосуванням продуктивної взаємодії із суб’єктами зовнішнього середовища[7].

Концепція формування і подальшого функціонування системи економічної безпеки підприємства базується на розумінні сутності економічної безпеки підприємства. Використовуючи ресурсно-функціональний підхід, під останньою розуміємо такий стан і здатність підприємства, при якому за найбільш оптимального використання всіх видів ресурсів (матеріально-технічних, фінансових, людських, інформаційних тощо), досягається уникнення, послаблення чи локалізація загроз і небезпек та створюються умов для стійкого і стабільного функціонування, його високої конкурентоспроможності в поточному і майбутньому періодах.

За твердженням [9] економічна стійкість як багатогранне поняття, що визначається значною кількістю характеристик, складається із взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів (виробничу, технологічну, фінансову, соціальну, екологічну, ринкову стійкість) які в комплексі дозволяють судити про загальну стійкість діяльності підприємства та про її розвиток.Враховуючи, що ресурсно-функціональний підхід виділяє аналогічну структуру елементів економічної безпеки, можемо стверджувати, що економічна безпека є елементом забезпечує стійкий розвиток підприємства як системи.

Концепцією системи управління економічною безпекою підприємства передбачається, що керівництво підприємства повинне сформувати систему його пріоритетних інтересів, які б забезпечили його прибуткову діяльність.Основні завдання, які вирішуються в контексті забезпечення економічної безпеки підприємства, систему заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства необхідно погоджувати з цілями діяльності підприємства і ресурсами, які є на конкретному підприємстві.Основні цілі і комплекс заходів із забезпечення рівня його економічної безпеки повинні мати вектори однакової направленості: сприяти стійкому розвитку суб’єкта господарювання.

Тільки на основі виявлення інтересів підприємства й їх гармонізації з суб'єктами зовнішнього середовища, що взаємодіють із останнім, можливе забезпечення економічної безпеки. Така гармонізація розглядається як форма активного захисту інтересів підприємства [10].

Література

1.     Волкова В. Н. Теория систем и системныйанализ в управленииорганизациями :Справочник : [учеб. пособие] / Под ред. В. Н. Волковой, А. А. Емельянова. — М.:Финансы и статистика, 2006. — 848 с.

2.     Герасимов Б. Н. Экономическаяустойчивость в деятельностипредприятия / Б. Н. Герасимов, М. Н. Рубцова // Вестник ОГУ. — 2006. — № 8. — С. 108-111.

3.     Гражевська Н. І. Економічні системи епохи трансформаційних змін / Н. І. Гражевська.— К.: Знання, 2008. — 431 с.

4.     Косов Ю. В. Безопасность: геополитический аспект / Ю. В. Косов // Внешняяполитика и безопасностьсовременнойРоссии 1991-2002. — T. 4. — М.: МГИМО-РОСПЭН, 2002. — С. 98-108.

5.     Боголепов В. П. О состоянии и задачах развитияобщейтеорииорганизации / В. П. Боголепов // Организацияуправления. — М.: Наука, 1968. — С. 46-60.

6.     Кориков А.М., Сафьянова Е.Н. Основы системного анализа и теории систем. – Томск: Изд-воТомскогоун-та, 1989. — 207 с.

7.     Бандурка О.М. Основи економічної безпеки / О.М. Бандурка, В.Є. Духов, К.Я. Петрова, І.М. Червяков - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 236с.

8.     Шемаєва Л.Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб'єктами зовнішнього середовища: автореф. дис. д-ра. екон. наук / Л.Г. Шемаєва. – К., 2010. – 39 с.

9.     Харчук Т.В.Характеристика економічної стійкості підприємства та її елементів / Т.В. Харчук //Вісник економіки транспорту і промисловості. - № 34. – 2011. – С.332-336.

10. Кириченко А. А. Методологічні основи економічної безпеки суб’єктів господарювання в трансформаційній економіці / А. А. Кириченко, Ю. Г. Кім // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 12 (90). – С. 53-65.