ПОТЕНЦІАЛ державнОГО регулювання економіки ДЛЯ
МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ безпеки
Інговатова В.О., Суржко
С. І.
Східноукраїнський
національний університет імені Володимира Даля м. Луганськ
Надзвичайної актуальності разом із проблемою удосконалення системи
економічної безпеки, для пристосування її українським реаліям, набуває проблема
ефективності механізмів державного регулювання економіки, що використовуються
сьогодні в державі, а також застосування на українському підґрунті механізмів,
які довели свою ефективність в інших країнах світу. На наш погляд,
вищезазначена проблема має право претендувати на провідне місце в переліку
найактуальніших питань української економіки.
Державне регулювання економіки здійснюється через низку
соціально-економічних функцій.
Однією серед основоположних функцій держави є формування правової бази
економічних відносин. Державні інститути впроваджують акти господарчого
законодавства, диктуючи, таким чином, економічним суб’єктам правила поведінки,
яких вони повинні неухильно дотримуватись під пильним наглядом судової влади.
На наш погляд, формування правової бази економічних відносин повинно
відображати, перш за все, національні інтереси країни. Необхідно впроваджувати
такі нормативні акти, які б захищали інтереси держави як всередині країни, так
і на зовнішній арені міжнародних відносин.
Не менш важливою є функція державної участі у
перерозподілі прибутків населення. Ця функція реалізується з ціллю скорочення диференціації населення
за доходами та зменшення рівня бідності. Однак, на наш погляд,
держава сьогодні не здатна виконувати цю функцію в необхідній мірі.
Фінансування для безкоштовного надання послуг охорони здоров'я та освіти,
дійсно потребуючим цього, надається в незначній мірі.
Державний вплив на ціни та тарифи
відображається, перш за все, у встановленні мінімальної заробітної плати. В Україні з 01.01.2013 р. – розмір мінімальної зарплати складає 1147,00 грн. [1], яка не може
задовольнити базові потреби сучасного громадянина.
Актуальною сьогодні залишається проблема
житлово-комунального комплексу. Майже в усіх країнах держава або активно
впливає на тарифи в галузі житлово-комунального господарства, або створюються
умови для запровадження декількох постійно конкуруючих постачальників комунальних
послуг. Але в Україні цю галузь віддали крупним фінансовим групам які, власне,
мають безпосереднє відношення до влади. І такі фінансові групи монопольно
постачають комунальні послуги українцям. Саме внаслідок утворення такої
монополії якість комунальних послуг залишається на ганебно низькому рівні, а
тарифи постійно зростають.
Не менш вагомою є функція держави по обмеженню монополізму.
Базові
положення антимонопольного регулювання в господарській діяльності зафіксовані в
Конституції [2]. В ст. 42 Конституції
України йдеться про не допустимість зловживання монопольним становищем на
ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію, але
ситуація з монополіями лише погіршується через відсутність реальних важелів
регулювання та контролю за ними, а також через безпосереднє або опосередковане
відношення до цих монополій наших урядовців та парламентарів.
Всі ці функції покликані запобігати всім існуючим сьогодні загрозам економічної безпеки, але вони, нажаль,
виконуються зовсім не в повному обсязі.
Ми вбачаємо
конкретно-історичну необхідність в реформуванні державного регулювання для
реалізації ним вищезазначених функцій в повному обсязі. Лише таким чином, на
наш погляд, можна створити дійсно ефективну систему економічної безпеки та
подолати перманентну політичну та економічну кризу в країні.
Вітчизняний досвід
реформування економіки, як зазначають сучасні дослідники, свідчить, що не можна
розраховувати на те, що ринок сам усе залагодить, тому що ринки не завжди діють
ефективно, особливо в суспільному виробництві. Аналіз ролі держави, форм і
методів його впливу на економіку показує виправданість активного втручання
держави в національну економіку [3, С. 52].
Кожен монополіст
намагатиметься будь-що залишатись єдиним гравцем на ринку. Лише сильна держава
здатна примусити його вступити у конкурентну боротьбу. Коли ж монополісти
(олігархи) і держава стають єдиним цілим, то суспільство залишається беззахисним
перед такою монополією не лише на засоби виробництва, а й на державну владу,
влада для них стає засобом захисту капіталу, власності та реалізації особистих
та групових інтересів.
Суспільство дедалі більше
усвідомлює, що існують вищі національні або національно-державні інтереси, які
виявляються не лише у взаємовідносинах країн. Вони є визначальним мотивом
поведінки і політичних програм, що передбачає визнання національних інтересів
вищими за інтереси індивідів, кланів, класів, інших соціальних груп. З таких
позицій стають зрозумілими природа і покликання держави як гаранта і захисника
загальнонаціональних інтересів [4, С. 34].
Висновки. Україна сьогодні потребує
власного національного шляху економічного та політичного розвитку. Сьогодні є
конкретно-історична необхідність у створенні сильної та фінансово забезпеченої
держави, яка б мала змогу реанімувати українську економіку та створити систему
економічної безпеки, за якої була б виключена змога узурпації влади та народних
багатств невеликими групами осіб. Держава має бути сферою реалізації спільних
інтересів громадян, а промислові підприємства та економіка в цілому, мають
працювати на користь усього народу, а не групи осіб.
Література:
1.Закон України "Про
Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515–VI [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 5 – 6, ст. 60. –– Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5515-17
2.Конституція України : Прийнята на
п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. –– К. : ІВА, 1997. –– 118
с.
3.Сучасні
тенденції розвитку державного регулювання економіки в Україні / О. М. Кондратов
// Державне управління. ––
2007. –– № 3. –– С. 52 – 54.
| 
