УДК 336.71+336.777

Класифікація ризиків та їх вплив на фінансову безпеку банківського сектора України

 Ю.О. Голобородько

Львівська Комерційна Академія

м. Львів, Україна

На сучасному етапі розвитку банківська система переживає значні зміни, які зумовлені посиленням глобалізаційних та інтеграційних процесів, зростаючою конкуренцією, розвитком інформаційних технологій, розширенням асортименту банківських послуг, упровадженням інноваційних технологій  в управлінні банками, які потенційно підвищують імовірність виникнення кризових явищ і спричиняють нові виклики, пов’язані зі значним збільшенням ризиків, як банківських систем в цілому, так і окремих установ.

У працях вітчизняних і зарубіжних науковців різні варіанти визначення терміна „ризик”.  У загальному трактуванні під ризиком розуміють те, що несе в собі загрозу, невизначеність у майбутньому, або настання події з негативними наслідками та небезпеку виникнення непередбачених втрат (збитків), недоотримання доходів (прибутку) в порівнянні з планованим варіантом.  

Для визначення впливу на стан безпеки банків різних ризиків важливим є характеристика та пошук ефективних прийомів їх ідентифікації, класифікації, аналізу, управління та контролю.

Необхідно зауважити, що багатогранність банківських ризиків є основою для різноманітних підходів до їхньої класифікації. З огляду на об’єкт нашого дослідження, першочерговим завданням є виявлення таких видів ризиків, які мають безпосередній вплив на фінансову безпеку банку, що дозволить сформувати комплексну систему аналітичних показників ризиковості установ та методичний інструментарій їх оцінювання.

Найбільш поширеним  у науковій літературі є поділ банківських ризиків на зовнішні та внутрішні, також на увагу заслуговує класифікація банківських ризиків, на дві групи: фінансові і функціональні. Деякі науковці та економісти  виокремлюють ще одну категорію – інші зовнішні ризики.

Національний банк виділяє дев'ять категорій банківських ризиків: кредитний, ліквідності, зміни процентної ставки, ринковий, валютний, репутації, юридичний, операційно-технологічний та стратегічний [1].

Поширеною є класифікація ризиків за ступенем їх впливу на банківську діяльність. Зокрема, Пітер С. Роуз поділяє  банківські ризики на дві категорії: основні та додаткові. До групи основних ризиків автор відносить: кредитний, незбалансованої ліквідності, ринковий, процентний, недоотримання прибутку, неплатоспроможності. До додаткових ризиків належать: інфляційний, валютний, політичний та ризик зловживань [2].

На нашу думку, така класифікація є важливою для виявлення пріоритетів, щодо захисту банку від різних ризиків і виокремлення тих, на які установа найбільше наражається, тому з нею можна погодитися лише частково. З одного боку, залежно від ситуації в державі необхідно змінювати акцент пріоритетності зменшення негативного впливу тих чи інших ризиків, але  з іншого – не можна погодитися з тим, що група додаткових ризиків має другорядне значення, оскільки політична нестабільність, ризик несприятливих соціально-політичних змін на сьогодні є небезпечними факторами для вітчизняної банківської системи. Крім того, суттєвим недоліком даної класифікації є відсутність встановлення взаємозв’язків між різними видами ризиків, так як зміни в одному з них створюють суттєвий вплив на інші  і на кінцевий результат діяльності банку. Такий вплив є важливим фактором успішного управління ризиками з метою забезпечення необхідного рівня фінансової безпеки.

Отже, можемо зробити висновок, що ризики банків мають певні загальні характеристики, але з іншого боку можуть проявлятися і індивідуально. Важливим є виявлення прямих та непрямих взаємозв’язків між параметрами класифікацій, ознак банківських ризиків, їх проявів та наслідків.

За ступенем впливу на фінансовий стан банку ризики поділяють на чотири категорії: катастрофічні, великі, середні і малі.

В процесі функціонування банку на нього впливають екзогенні та ендогенні фактори, відповідно до цього ризики поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи дуже високий. Управляти цими ризиками складно, а в деяких випадках і не можливо.

Основні зовнішні ризики банківських установ: ризик на рівні країни, економічні, політичні, правові, соціальні, інфляційний, форс-мажорні.

Внутрішні чинники перебувають під контролем банку і у реальній практиці здебільшого мають змішаний характер. Зауважимо, що зважаючи на природу банківських ризиків множина ідентифікованих чинників не може бути вичерпною, адже все навколо постійно змінюється, це і спричиняє постійну появу нових ризиків, зумовлених впливом низки внутрішніх факторів.  Кількість ризиків, які виникають в діяльності банківських установ прямо пропорційно залежить від кількості операцій, які виконує банк та числа корпоративних та роздрібних клієнтів, що призводить до їх зростання.

Основні внутрішні ризики банківських установ поділяються на дві групи: фінансові (піддаються кількісній оцінці) та функціональні (не піддаються кількісній оцінці). До складу фінансових ризиків входять нецінові (кредитний, незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності та інфляції) та цінові (зміни % ставки, валютний, ринковий та базисний) ризики. До складу функціональних ризиків – технологічний, зловживань, документарний, транзакційний, операційний, стратегічний, впровадження нових продуктів, втрати репутації.

Банківські ризики, в першу чергу, носять соціальний ефект, адже в умовах, коли банки ризикують не лише власними коштами, а головним чином залученими ресурсами, то наслідки стають більш гострими. Оскільки, у випадку невдачі втрачає кошти не лише банк, а й його клієнти, які розмістили в ньому свої грошові кошти.

Різні види класифікаційних ознак спрямовані на кількісну та якісну оцінку наявних ризиків й визначення його сукупної величини, що уможливлює не лише ідентифікацію, але й кількісну і якісну оцінку ступеня ризиковості рівня фінансової безпеки.

Належна система виявлення оцінки й моніторингу внутрішніх і зовнішніх ризиків забезпечує фінансову безпеку банків, їх стабільність, здатність до саморозвитку й підвищення конкурентоспроможності на внутрішніх та зовнішніх ринках. Подальші дослідження вимагають розробки методичних підходів до кількісної оцінки ризиків й визначення ступеня їх впливу на фінансову безпеку, як окремих установ так і банківського сектора в цілому.

Література:

1.                       Постанова Правління Національного банку України  від 15.03.2004 № 104. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=36986.

2.                        Роуз Питер С. Банковский менеджмент : Предоставление финансовых услуг / Роуз Питер С. – М. : Дело Лтд, 1995. – 743 с.