Трансфер технологій та безпекова компетентність

керівників вищих навчальних закладів

А. М. Гаєвський,

к.е.н., головний спеціаліст департаменту

атестації кадрів Міністерства освіти і науки України

Сьогодні система вищої освіти, інноваційний розвиток вищих навчальних є одними з найважливіших факторів створення в Україні інноваційної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом розвитку людського потенціалу.

Результати аналізу сучасних глобальних і регіональних перетворень свідчать про основоположну роль інноваційного розвитку системи освіти, і в першу чергу університетів, які відіграють одну із найважливіших ролей у створенні і розповсюдженні інноваційних знань, у формуванні інноваційної економіки. Особливу актуальність набувають проблеми управління економічними, науковими, інноваційними процесами в системі вищої освіти.

В умовах становлення і розвитку інноваційної економіки спостерігається тенденція зміни моделі ВНЗ (університету). Традиційно ВНЗ були центрами підготовки кадрів і проведення досліджень. Сьогодні вони стають центрами підприємницької інноваційної активності, „підприємницькими університетами”, метою діяльності яких є сприяння впровадженню інновацій в різні сфери економічної діяльності.

У цьому контексті актуалізується питання участі ВНЗ у процесі трансферу технологій, під яким розуміється перш за все передача інформації, причому інформації як фіксованої, знеособленої (статті, звіти, креслення тощо), яку можна назвати знаннями, так і інформацію особисту, яку не можна формалізувати ( а це не лише технічне ноу-хау, але й невербальна інформація, пов’язана з людським фактором у найрізноманітніших його проявах) [3].

Разом з тим, глобалізація економіки зробили ринок загальносвітовим. Митні та інші заходи окремих держав лише частково допомагають відмежуватися від проблем світової економіки. Все це вимагає зосередження уваги на питаннях інформаційної та інтелектуальної безпеки.

Інтелектуальна безпека – складова національної безпеки держави, в рамках якої забезпечується такий стан внутрішніх і зовнішніх умов діяльності суб’єкта ведення господарства або особи, який дозволяє нейтралізувати або виключити можливість втрати об’єктів інтелектуальної власності [1, с. 32].

Світ живе в умовах жорсткої конкуренції, при якій проблема трансферу інноваційних технологій з мінімальною втратою часу та інших ресурсів на кожному з етапів просування технології на ринку є ключовою.

Сучасними загрозами інтелектуальної безпеки є: моральна і матеріальна недооцінка державою праці вчених і спеціалістів з вищою освітою; заниження соціального значення вчених і спеціалістів з вищою освітою у суспільстві; не престижність професій, пов’язаних з наукою і працею на державу; небажання молодих людей займатися наукою; зниження якості дипломних і випускних робіт, які захищаються, а також дисертацій на здобуття наукового ступеня; небажання або неможливість вчених і спеціалістів з вищою освітою працювати за профілем підготовки; "витік мізків” за межі України; поступове старіння і нехватка наукових кадрів за низкою напрямів [1, с. 33]

Підвищена актуальність вивчення сутності поняття "безпека” обумовлена низкою чинників. Серед них науковці [2] називають зокрема, складність та суперечливість сучасних процесів трансформацій геополітичного та геоекономічного простору, актуалізація необхідності розв’язання глобальних проблем безпеки, кардинальні суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, які останнім часом спостерігаються у багатьох країнах, які здійснюють визначальний вплив на міжнародну та національну безпеку.

Актуальність набуття керівниками ВНЗ безпекової компетентності пов’язана із зміною ролі ВНЗ у розвитку інноваційної економіки, функцією керівників ВНЗ управління трансфером технологій. Безпекова підготовка керівників ВНЗ повинна мати на меті ознайомити керівників з загальною теорією національної безпеки, зокрема і у сфері інтелектуальної власності, та перейти від теорії до застосування в практичній управлінській діяльності.

Крім цього, керівники ВНЗ можуть і повинні виконувати провідну роль у забезпеченні інтелектуальної безпеки з таких напрямів як створення умов для забезпечення практичної реалізації інтелектуальних можливостей осіб; покращення умов праці та життя носіїв інтелекту – вчених і спеціалістів з вищою освітою; відповідне моральне та матеріальне стимулювання роботи носіїв інтелекту тощо. Багато в чому від керівників ВНЗ, їх професіоналізму, ініціативи, підготовки у сфері трансферу технологій залежить оперативне впровадження в практику і максимальне застосування результатів діяльності вчених.

Література

1.    Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / состав.: Г.П.Сытник, В.И.Абрамов, В.Ф.Смолянюк и др.; под общ. Редакцией Г.П.Сытника. – К.: НАДУ, 2012. – 496 с.

2.    Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади): Підручник. – К.: НАДУ, 2012. – 544 с.

3.    Титов В.В. Трансфер технологий. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.metodolog.ru/00384/1.htm.