Екологічна безпека людини

Дзюба Т.А., Гороховська Ю.І., Могилка О.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Вінниця

На сьогоднішній день перед людством постала проблема взаємозв’язку людини та навколишнього середовища та їх взаємодія. Людина є невід’ємною частиною природи та екології суспільства, тому вона безпосередньо на неї впливає. Такий вплив називається антропогенним. Із приходом науково-технічного прогресу людство стало ще більше нехтувати екологією. Фабрики, промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства щодня масово викидають шкідливі речовини у довкілля. Таким чином кожен день екологічна ситуація України погіршується, і все більше вчених вживають поняття «екологічна безпека», яке набуло широкого поширення і у суспільстві.

Ми погоджуємось з думкою А.Б. Качинського, який зазначає,що екологічна безпека - це забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства, природи, держави від реальних і потенційних загроз, утворюваних антропотехногенним або природним впливом на довкілля. М.І. Хилько розглядає екологічну безпеку як сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об’єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негативні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здоров’я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і майбутнього поколінь [1].

Екологічна безпека людини – сприятливі умови людини з навколишнім середовищем, за якого екологія не завдає шкоди організму людини та не впливає негативно на якість її життя; стан, при якому суспільство може протистояти екологічним загрозам без серйозних наслідків. Вона стосується як окремого індивідуума, так і суспільства в цілому.

Об'єктами екологічної безпеки відповідно до ст. 3 Закону «Про основи національної безпеки України» є: людина і громадянин (їх конституційні права та свободи, перелік яких відповідно до Основного Закону (ст. 22) не є вичерпним); суспільство (його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні цінності, інформаційне і навколишнє середовище і природні ресурси); держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність). Таким чином, об'єктами екологічної безпеки є життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особи; природні ресурси та навколишнє природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку. Суб'єктами забезпечення екологічної безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України, громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України») [2].

Основи екологічної безпеки в Україні проголошені в Декларації про незалежність, на конституційному рівні - в ст. 16 Конституції України проголошено, що екологічна безпека і екологічна рівновага на території України, збереження генофонду народу - обов'язок держави [3].

Перш за все екологія впливає на самопочуття особи. Відповідно до сучасного незадовільного екологічного стану, з’являються все нові захворювання. Вони викликані нестабільним радіаційним фоном, забрудненням продуктів харчування різними отруйними речовинами, викидами шкідливих речовин у повітря, воду, грунт та іншими чинниками. Тому вирішення цієї проблеми є актуальною в нас час і вона потребує певного досвіду та знань. Це сприяє вивченню екології як науки  та здобутті певних знань в цій області населенням. Таким чином розробляються програми щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини, як у побутових умовах, так і в умовах надзвичайних ситуацій. Наступний вплив екології відображається у естетичному відчутті людини. Кожен себе почуває краще у красивому чистому навколишньому середовищі.

Здоров’я населення відіграє велику роль у забезпеченні екологічної безпеки. Тому було затверджено Кабінетом Міністрів України перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Основними серед них є: паливна, вугільна, обробна, гірничодобувна, хімічна, сільськогосподарська та харчова промисловість, а саме біохімічне і фармацевтичне виробництво, збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів, видобування корисних копалин, мінеральні добрива, текстильне виробництво виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива [4].

Для прикладу у таблиці 1 наведений вплив деяких забруднювачів на організм людини.

Таблиця 1.Вплив хімічних забруднювачів на здоров’я людини

Отже, люди мають замислитись над екологічною безпекою, адже розвиваючи інфраструктуру, погіршуємо стан навколишнього середовища, тим самим впливаємо на власний стан здоров’я. Тому потрібно приймати заходи, а саме послабити втручання людини в природу, будувати нові очисні споруди, удосконалювати нормативно-правову базу, що контролюватиме неправомірні дії з боку підприємств (фірм), заборонити випуск токсичних речовин, запроваджувати екологічно чисті, безвідходні, енергоощадні технології, що зменшать або взагалі ліквідують негативний вплив на людину.

Список використаних джерел

1.       http://ref.rushkolnik.ru/v38132/?download=file

2.       Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шуль­ги. - Х.: Право, 2005. - 385 с.

3.        Мягченко О. П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навч. пос. / – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 384 с.

4.       http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/554-95-п