Невикористана
кредитоємкість – протиріччя інтересів власників
до економічної безпеки та інтересів менеджерів до диверсифікації
В. В. Дьоміна
Східноукраїнський
національний університет ім. В. Даля
Спираючись на роботи [1, 2] можна розглянути досвід досліджень того як
фірми диверсифікуються частково, щоб використовувати продуктивні ресурси, які є
надлишком для поточних операцій. Якщо ресурс може використовують, щоб зробити
тільки один продукт, він не підходить для диверсифікації, проте більшість
ресурсів можуть використовуватися більше ніж для одного кінцевого продукту. З виділених
трьох класів ресурсів – фізичні ресурси, нематеріальні активи і фінансові ресурси,
– перші два, на думку авторів, є досить специфічними (хоча певні нематеріальні
ресурси в епоху верховенства інформації та потреби у висококваліфікованому і
лояльному персоналу та винятковій корпоративній культурі управління можуть
також стати опорою незв'язаної диверсифікації з метою розширення сфер впливу
фірми); тому, вони можуть використовуватися тільки, щоб вийти на тісно зв'язані
ринки. Фінансові ресурси, які найбільш універсальні, є корисними для будь-якого
типу диверсифікації. Щоб мати гіпотезу про те, як фінансові ресурси
використовуватимуться, їх поділяють на два класи: 1) внутрішні фонди
складаються з ліквідності під рукою і невикористана кредитоємкість при
нормальних відсотках; 2) зовнішні фонди складаються з випуску акцій і
можливо ризикованих позик. Один з найцікавіших результатів цих досліджень – зв'язок
між довгостроковою ліквідністю і більш незв'язаною диверсифікацією, що підтверджує
припущення, що незв'язана диверсифікація є ризикованішою через ринок капіталу.
Але без уваги зостається теза про вплив на диверсифікацію невикористаної
кредитоємкості: звичайно її використання має надавати змогу поширювати масштаби
діяльності та диверсифікації, що відбиває інтереси менеджерів, але зменшує
фінансову стійкість та вмикає багату кількість чинників економічної небезпеки,
що не відповідає інтересам власників. Тому такі випадки слід розглядати з погляду
того балансу сил менеджерів та власників, який встановлено в конкретній фірмі.
Література
1. Amihud, Y. and B. Lev. "Does corporate ownership structure affect its
strategy towards diversification?”, Strategic Management Journal, vol. 20,
1999, pp. 1063-1069.
2. Chatterjee, S. and Wernerrfelt B. "The link between resources and type
of diversification: theory and evidence”,
Strategic Management Journal, vol. 12, 1991, pp. 33-48.
| 
