УДК 332.1: 504.75

Особливості формування системи критеріїв оцінки екологічної безпеки регіону

Д.Д. Чубін

Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси

Значна кількість вітчизняних науковців під екологічною безпекою розуміють такий стан об'єкта (регіону, окремої території), який має здатність до оптимального розвитку в умовах нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз, під дією непередбачуваних і важкопрогнозованих факторів, які несприятливо впливають на його загальний стан [1, с.78].

А, екологічна безпека − це не тільки захищеність екологічних інтересів населення, а й готовність та здатність інститутів влади створювати механізми їх реалізації та захисту, збереження відтворювальної основи існуючих природних ресурсів.

Стосовно формування системи критеріїв оцінки екологічної безпеки регіону, то вона реалізується через сукупність окремих показників. Тобто, критеріальна оцінка екологічної безпеки регіону реалізується через показники, які включають в себе характеристики природно-ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку, рівня ефективності використання природних ресурсів та їх відтворення, динаміки екологічної ситуації для окремої території, стану генофонду людей, а також рівень впливу несприятливих екологічних факторів на стан популяційного здоров'я людей, які працюють і живуть в регіоні.

Інтегративним критерієм екологічної безпеки регіону виступає нормативний стан навколишнього природного середовища, оцінка якого проводиться з точки зору найважливіших процесів, що протікають у регіональній виробничій діяльності, навколишньому середовищі і в системі життєзабезпечення людини.

У загальній системі показників − індикаторів екологічної безпеки регіону необхідно виділяти: відхилення показників стану навколишнього середовища від норм, загрози рівнів токсичних викидів та оцінка відповідних ризиків і збитків, стан популяційного здоров'я та ступінь впливу на нього несприятливих факторів.

До того ж, важливо врахувати і такий інтегративний показник як ступінь депресивності території, що є наслідком комулятивного, транстериторіального і синергетичного, віддаленого у часі і відстані, ефекту [3, с.7].

Для екологічної безпеки регіону важливе значення мають не тільки самі показники, а їх «порогові» значення (граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходу розвитку особистих елементів відтворення, що призводить до формування руйнівних тенденцій, які негативно впливають на екологічну безпеку). Найвищий ступінь екологічної безпеки досягається за умови, якщо весь комплекс показників перебуває в межах допустимих «порогових» значень.

Сама система екологічної безпеки − це інституційно забезпечений стан екологічного захисту населення, який орієнтований на збереження природної основи життєдіяльності навколишнього природного середовища і його компонентів для реалізації екологічних та економічних інтересів людей і майбутніх поколінь (на окремій території). Економічні інтереси стосуються системи екологічної безпеки в тому аспекті, що екологічні та економічні ефекти життєдіяльності людини детерміновано пов'язані і трансформуються з одного в інший. В системі інтересів людей є суперечності, що відносяться до різноспрямованості потреб в інвестиційних та інших засобах сфери економіки та екології [2, с.22].

Таким чином, визначення екологічної безпеки розкривається як інституційне забезпечення, яке ціленаправлене на діяльність людей. Тобто такий стан сукупності певних властивостей навколишнього природного середовища і умов їх життєдіяльності, при якому підтримується гармонійна, збалансована структура взаємозв'язків між суспільством і природою та саморегуляція природних процесів, де утримується на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на природне середовище і людей, в зв’язку з чим і відбуваються позитивні зміни, іншими словами, забезпечується збереження екологічної рівноваги в екосистемах, здоров'ї населення територій.

Література

1.         Губський Б. В. Внутрішні та зовнішні фактори економічної безпеки України / Б. В. Губський // Стратегічна панорама. – 2006. – № 1-2. – С. 75-79.

2.         Єсипенко А. С., Пашков А. П. Посилити увагу до екологічно небезпечних процесів в Україні // Безпека життєдіяльності.– 2004.– № 10.– С. 20–23

3.         Ecological management system. Requirements with guidance for use: STU ISO 14001:2006 (ISO 14001:2004, IDT). – Official Journal – the first time (since abolition STU ISO 14001-97); introduced. 05/15/2006. – Kyiv: State consumers standard of Ukraine, 2006, 7 p. [in Ukrainian].