МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Бугіль С.Я.

Львівська державна фінансова академія

Оцінка стану державного боргу та ефективності управління державним боргом набуває особливого значення в сучасних умовах. Для України, як і для більшості держав світу − державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, причому як державного так і місцевих бюджетів.

Сьогодні більшість розвинених країн, включаючи Японію, Великобританію, Німеччину, Францію та США, не відповідають Маастрихтським вимогам [1] щодо розміру боргу та дефіциту державного бюджету. В даний час в Єврозоні та США існує загроза розростання боргів та перевищення порогового значення в 60%. Державний борг США на сьогодні становить 103% від ВВП країни, що вище його поточної ринкової вартості. Схожа ситуація і у Франції, де аналогічний показник становить 86% ВВП, і в Німеччині, де він дорівнює 85%. Ця проблема торкнулося також Іспанії та Греції: в Іспанії рівень державного боргу перевищує 70% ВВП, а в Греції − 163%. Обидві країни змушені боротися зі структурним безробіттям, частка якого сягає 25%.

Боргова безпека країни є досить складним та суперечливим явищем. В працях дослідників немає єдиного підходу до оцінки боргової безпеки.

У проекті Закону України «Про державний борг України» державний борг та загальна сума надання державних гарантій на кінець бюджетного року не повинні перевищувати граничні розміри, які затверджуються Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік [2].

Міністерство фінансів України визначає та оприлюднює методологію розрахунків показників боргового навантаження, яке, у свою чергу, пропонує такі показники для оцінки рівня боргової безпеки: співвідношення обсягу державного боргу до ВВП (критичний рівень – 60 %); співвідношення обсягу державного боргу до доходів державного бюджету України (критичний рівень – 300 %); співвідношення платежів за державним боргом до ВВП (критичний рівень – 7 %); співвідношення планових платежів з обслуговування державного боргу до експорту товарів і послуг (критичний рівень – 20–25 %); співвідношення платежів за державним боргом до доходів Державного бюджету України (критичний рівень – 45 %); співвідношення дисконтної вартості боргу до експорту – довгострокова платоспроможність (критичний рівень – 200–250 %); співвідношення запланованих платежів з обслуговування боргу до суми бюджетних доходів – навантаження на бюджет (критичний рівень – 25–30 %) [3].

Міністерством економіки України зроблено крок до систематизації різних підходів для аналізу стану державного боргу та боргової залежності на державному рівні. Так, у 2007 році наказом Міністерства економіки України була затверджена Методика розрахунку рівня економічної безпеки України.

Проте, оцінка боргової безпеки держави не може бути повною без урахування критеріїв та індикаторів, розроблених фахівцями міжнародних фінансових організацій. У міжнародній практиці вважається, що показники державного боргу та показники обслуговування державного боргу досягають небезпечного рівня тоді, коли вони наближаються до позначки, за якої інші держави в історичному ракурсі змушені були припинити обслуговування боргу і ставили перед кредиторами питання про його реструктуризацію чи списання.

Зокрема, у Керівництві зі статистики зовнішнього боргу МВФ запропоновано перелік боргових індикаторів, які розподілено на п’ять груп [4].

Система боргових індикаторів МВФ дозволяє оцінити не тільки платоспроможність та ліквідність економіки країни, але й стан заборгованості державного, фінансового та приватного секторів економіки, що звісно якісно вирізняє цю методику.

У міжнародній практиці, крім показників, пов’язаних із рівнем державного боргу й обсягами боргових виплат, для оцінки перспектив утриман ня боргової стійкості та дотримання умов боргової безпеки використовують третю групу показників – показників структури державного боргу та ключових факторів впливу на боргову динаміку. Передусім це – показники структури за видами валют, процентних ставок і строковістю боргових зобов’язань.

Разом з тим, на нашу думку, перелік вище наведених індикаторів боргової безпеки не містить показників, що відображають взаємозв’язок боргу з відтворювальними процесами в економіці та соціальним розвитком країни. Адже, як відомо, державний борг має низку соціально-економічних ефектів і, крім впливу на економічні процеси країни, зумовлює її соціальний розвиток.

Перелік індикаторів стану боргової безпеки держави, передбачений у вищенаведених методиках, у тому числі міжнародних, не є достатнім, оскільки не містить показників, що відображають взаємозв’язок боргу з відтворювальними процесами в економіці та соціальним розвитком країни. Адже, як відомо, державний борг має низку соціально-економічних ефектів і, крім впливу на економічні процеси країни, зумовлює її соціальний розвиток. Тому крім індикаторів платоспроможності та ліквідності, які знайшли своє відображення у даних методиках, слід також передбачити й індикатори ефективності розміщення державних позик. Питання доцільності залучення кредитних ресурсів державою для покриття бюджетного дефіциту чи реалізації певних державних програм лежить у площині ефективності розміщення та використання позик. І хоча, на перший погляд, державний борг не загрожує економічній безпеці до тих пір, поки держава спроможна обслуговувати його, проблеми боргової безпеки варто вирішувати на початкових етапах їх виникнення.

Показники ефективності розміщення залучених державою позик перш за все, повинні відображати напрямки розміщення. Передусім, у цьому контексті розрізняють два основних напрямки: інвестиційний, коли позики виступають джерелом фінансування інвестиційних проектів і використовуються на розвиток національного виробництва, та бюджетний, при якому залучені ресурси спрямовуються на поточне споживання шляхом фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, за наявних зон вразливості до впливу кризових чинників, які породжуються борговими процесами, держава має враховувати складні взаємозв’язки між борговою політикою, ступенем фінансової стабільності та соціально-економічним й інвестиційно-інноваційним розвитком країни. Комплексна оцінка загроз для боргової безпеки, які мають екзогенний характер або породжуються незбалансованою фіскальною, монетарною, валютною чи загальноекономічною політикою України, має стати головним компонентом системи моніторингу боргової безпеки.

Література:

1.       Маастріхтський договір про створення ЄС (7 лютого 1992 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evrounion.narod.ru/html/madeES_4.htm.

2.       Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1229&skl=5

3.       Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

4.       External debt statistics: guide for compilers and users // Washington, D.C.: International Monetary Fund, 2003. -309 p.