ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

В.Д. Барвіненко,

Народний депутат України

Поступове приєднання нашої країни до світової спільноти вимагає забезпечення належного розвитку її продовольчого підкомплексу АПК, без чого неможливо розраховувати на досягнення її продовольчої безпеки, відповідних рівнів задоволення вітчизняного населення в продуктах харчування та ефективного функціонування і сільськогосподарських, і промислових підприємств. Без цього досягти  послаблення залежності України від імпорту і забезпечення їй гідного місця на світовому ринку та покращення соціальної сфери сільських територій практично неможливо. Ураховуючи вказане, належний розвиток продовольчого підкомплексу повинен стати пріоритетним напрямком економічної політики держави і бути зорієнтованим на одержання високих результатів своєї діяльності.

На формування продовольчого ринку впливають спеціалізація й рівень територіальної концентрації виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, збалансованість і пропорційність розвитку головних структурних ланок АПК, територіальні особливості попиту і споживання агропродовольчої продукції. Повноцінне функціонування продовольчого ринку пов’язано з ефективним використанням природно-ресурсного й соціально-економічного потенціалів територій і створення сприятливого макроекономічного середовища. Структура продовольчого ринку визначається: територіальною різноманітністю природних умов і ресурсів; рівнем розвитку та виробничою спеціалізацією тієї чи іншої території, особливостями її суспільно-географічного положення; специфікою розміщення сільськогосподарських і переробних підприємств, просторовою конфігурацією збутової мережі, особливостями територіальної концентрації споживачів продукції та ін.

До недоліків продовольчого ринку можна насамперед віднести: низький рівень розвитку інфраструктури ринку і, в першу чергу, – відсутність належної системи оптової торгівлі; недостатню розвиненість маркетингової діяльності підприємств і спеціалізованих відповідних структур; послаблення ролі держави у регулюванні збуту продукції та захисті інтересів вітчизняних товаровиробників; невідрегульованість економічних відносин між виробниками аграрної і промислової продукції та торгівлею; низьку якість торговельного обслуговування, порушення правил торгівлі тощо.

Говорячи про інфраструктуру продовольчого ринку, необхідно вказати, що вона являє собою сукупність галузей, діяльність яких спрямована на задоволення потреб виробників і споживачів у відповідних послугах. Вона об’єднує оптові ринки, біржі, торгові доми, інформаційні центри, міські ринки, фірмові магазини, ярмарки, аукціони, холдингові і брокерські компанії тощо. Основними завданнями оптових ринків є: організація жорстко регламентованого продажу продукції відповідно до безпосередньо встановлених правил; визначення рівня мінімальних цін, виплата постачальникам компенсацій у випадку зняття їх продукції з продажу з кон’юнктурних міркувань; розроблення вимог до якості продукції та її контролю; стимулювання розширення асортименту; аналіз ринків збуту з обов’язковою публікацією аналітичних матеріалів; визначення замовлень на виробництво продукції та організацію укладення угод [1, с.62].

Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості приватних плодоовочевих ринків. До основних функцій інфраструктури ринку належать: і забезпечення безперервності зв’язків його суб’єктів, і належне просування їх продукції, і проведення правового та фінансового контролю. Саме вона збирає від споживачів необхідну інформацію і постачає її товаровиробникам. Звичайно ж, необхідно, щоб вартість виконання цих функцій була мінімальною, оскільки вона впливає на розміри реалізаційних цін на продукцію.

Однією із складових інфраструктури будь-якого (у тому числі і продовольчого) ринку є товарні біржі, наявність яких дає змогу підприємствам самостійно обирати кращі канали реалізації та форми розрахунків. Для неї характерні регулярність торгівлі у строго визначеному місці, уніфікація вимог до якості товару, умов і термінів поставки, здійснення торгових операцій на основі зустрічних пропозицій продавців і покупців. Від ефективної діяльності товарних бірж, що працюють на ринку, значною мірою залежать і стабільність роботи, і захист економічних інтересів товаровиробників.

Згідно з діючим в Україні законодавством, товарна біржа – організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність. Її метою є надання послуг при укладанні біржових угод, вивчення, впорядкування і погашення товарообігу і пов’язаних з ним  торгівельних операцій. При цьому слід мати на увазі, що хоча сама товарна біржа і не здійснює  торговельно-посередницьку діяльність, але вона створює для неї всі необхідні умови. Виконанням торговельних операцій займаються брокерські контори.

Товарна біржа - одне з посередницьких формувань, яке регулює взаємовідносини підприємств АПК, як у сфері постачання, так і у сфері збуту. Вона об’єднує в єдине ціле і продавців, і покупців, і торгових посередників. Її головне завдання -  прискорення проведення торгівельних операцій. Головною метою товарних бірж є полегшення, прискорення та здешевлення торгівлі.

Світова практика доводить, що товарні біржі займають значну нішу на продовольчому ринку розвинених країн. Перші товарні біржі з’явилися в Європі у ХVI-му столітті. Відтоді завдяки впровадженню багатьох біржових інструментів та розвитку інформаційних технологій біржова торгівля зазнала значних змін. Нині товарні біржі відіграють визначальну роль у формуванні ринкових цін на продукцію, у тому числі і продовольчу. Саме товарна біржа сприяє зменшенню маркетингових і рекламних витрат, а також ризиків цінових і курсових коливань для товаровиробників.

Згідно з діючим законодавством, на товарних біржах можуть укладатися спотові та форвардні угоди. Перші з них стосуються товарів, які підлягають продажу вже зараз, а другі – тих, що реалізовуватимуться у майбутньому.  Угоди, які укладаються на товарних біржах, можна поділити на три наступні групи: 1) ті, що пов’язані з реалізацією реального товару; 2) ф’ючерсні, які стосуються ще не виготовлених товарів; 3) опціонні – з правом вибору однією зі сторін конкретної альтернативної умови контракту.

До основних функцій товарних бірж належать: інформаційна і видавнича діяльність; котирування цін, що складаються на біржових торгах; фінансування торгових звичаїв з наступним використанням їх для вдосконалення біржових правил; встановлення стандартів на біржові товари; розроблення типових біржових контрактів; арбітражні функції; розрахунки між членами біржі [2]. Ціни на продукцію, що реалізується завдяки діяльності товарних бірж, встановлюються виходячи із співвідношення попиту та пропозиції на конкретну дату проведення біржових торгів. Кожний виробник завдяки системі біржової торгівлі одержує можливість експортувати свій товар за більш високою ціною і об’єктивно спланувати майбутні обсяги свого виробництва.

Література

1. Супрун О. М. Балансування попиту – пропозиції як механізм регулювання аграрного ринку // О. М. Супрун // Економіка АПК. — 2010.— №11. — С. 59―66.

2. Шебанін В. С. Продовольчий ринок: сутність, складові, проблеми розвитку / В. С. Шебанін, І. О. Піюренко // Вiсник аграрної науки Причорномор’я. — Миколаїв : МДАУ, 2009. — Вип. 2 (49). — С. 3—9.