Передумови розроблення моделі оцінювання економічної безпеки підприємств енергетичної галузі

В.М. Антонюк

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, м. Луганськ

Однією з ключових галузей національної економіки, від стабільного та успішного функціонування якої залежить не тільки функціонування всіх інших галузей, але й соціальна стабільність  постає енергетична галузь. Слід повністю погодитися із В.Г. Лежепьоковою, що електроенергетика є основою національного господарства, яка забезпечує енергетичну та економічну безпеку країни, і тому кризовий стан електроенергетики потребує перегляду шляхів реструктуризації галузі[1].

 Сьогодні підприємства енергетичної галузі стикаються із цілим комплексом проблем щодо свого функціонування. Найбільш серйозними з них є зношеність ліній електропостачання та розподільчого обладнання, зростання попиту на електроенергію як з боку промислових споживачів, так і з боку населення (для стабільного забезпечення такого попиту у разі збереження наявних тенденцій може не вистачити виробництва енергії), значні втрати енергії через їхнє нераціональне використання. Окремою проблемою в діяльності підприємств енергетичної галузі є тотальні неплатежі. Проблема є настільки гострою, що був прийнятий спеціальний нормативний акт – Закон України №2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», який регулює питання здійснення платежів між підприємствами енергетичної галузі. У 2013 році зареєстрований законопроект №1175 народного депутата Коржа П.П. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі», яким передбачається продовжити дію положень Закону щодо підприємств енергетичної галузі в частині продовження дії процедури погашення заборгованості до 01 січня 2014 року, а також в частині розширення рохрахункової дати з 01 січня 2007 року до 01 січня 2011 року.

Важливість енергетичної галузі зумовлює виключну актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки підприємств такої галузі. Поняття економічної безпеки є доволі висвітленим в сучасних публікаціях[2] й детального аналізу не потребує. Економічна безпека підприємств енергетичної галузі, їхня захищеність від загроз постає обов’язковою умовою їхнього тривалого успішного функціонування, що постає важливим й з позиції забезпечення національної безпеки України, зважаючи на той вплив, який енергетична галузь здійснює на національну економіку держави. Вагомість проблематики економічної безпеки енергетичної галузі підкріплюється тим фактом, що у Програмі економічних реформ України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» окремий розділ – «Реформа електроенергетики»  – присвячений саме необхідним змінам у енергетиці задля забезпечення успішного функціонування підприємств й виконання основного завдання енергетичної галузі – забезпечення всіх споживачів енергією у достатній кількості.

Забезпечення економічної безпеки підприємств енергетичної галузі потребує оцінки такої безпеки з урахуванням особливостей галузі та її учасників.  Енергетична галузь має свої особливості, які визначаються специфікою основного продукту – електричної енергії. До числа таких особливостей відносяться неможливість зберігання продукції та її накопичення, необхідність використання спеціальних виробничих потужностей для доведення продукції до споживача (ліній електричного зв’язку та спеціального обладнання), неунікальність продукції, висока технологічна небезпека створення та транспортування продукції, неможливість в одиницю часу споживати продукцію більше, ніж її виробляють, тощо.  Додатково особливості галузі пояснюються історичними умовами її розвитку та специфікою державного регулювання. В галузі тісним чином є поєднані державна та недержавна форма власності. Учасниками енергетичної галузі є різні підприємства – виробники електроенергії, посередники на цьому ринку, підприємства електропостачання. З одного боку, на державному рівні діяльність енергетичної галузі забезпечує НЕК «Укренерго», у складі якого вісім регіональних електроенергетичних систем з експлуатації магістральних електричних мереж та диспетчерського управління (Дніпровська, Донбаська, Західна, Кримська, Південна, Південно-Західна, Північна, Центральна та відособлені структурні одиниці, у тому числі  Державна інспекція з експлуатації електростанцій та мереж і «Головдерженергонагляд»[3], потужності з виробництва електроенергії значною мірою також залишилися у державній власності. З іншого боку, обласні енергетичні об’єднання в своїй більшості є приватизованими й функціонують на засадах приватної власності.  Щодо підприємств енергетичної галузі, попри переплітання державної та недержавної власності, неможливою або вкрай ускладненою є реалізація процедури банкрутства (зважаючи на виключну соціально-економічну вагомість таких підприємств, для них, зазвичай, здійснюється процедура санації[4]).

Особливості галузі мають бути враховані під час розроблення моделі оцінювання економічної безпеки. Додатковими передумовами розроблення такої моделі постають цілі її використання (розроблення моделі має цільовий характер) встановлені користувачі моделі  та характеристики моделі, а також її вибраний вид.

Передбачається, що у моделі оцінювання економічної безпеки підприємств енергетичної галузі мають бути враховані сучасні підходи до розуміння економічної безпеки – гармонізаційний, ресурсно-функціональний та захисний (від наявних загроз)[5]. Це дозволяє прогнозувати, що основою агрегування проміжних показників в моделі, кожен з яких характеризуватиме економічну безпеку з точки зору певного підходу, буде середнє геометичне, або мультиплікативна залежність. Другий варіант постає більш перспективним, оскільки в такому разі модель матиме як аналітичний вираз (на основі мультиплікативної залежності), так і графічну візуалізацію (на основі кубічної або гіперкубічної моделі). Саме такі характеристики моделі оцінювання економічної безпеки  підприємств енергетичної галузі – мультиплікативна залежність проміжних показників для формування результуючого показника моделі, характеристика кожним з таких показників економічної безпеки з певних позицій, поєднання аналітичної залежності із можливістю її візуалізації – забезпечують комплексність оцінки, однозначність її інтерпретації, необхідний рівень аналітичності та верифікованості моделі.