УДК 332.146: 658.012.32

Теоретичні аспекти застосування програмно-цільового підходу до управління соціально-економічним розвитком регіону

Я.О. Заріцька

Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси, Україна

Практичне застосування програмно-цільового підходу до розробки програм соціально-економічного розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях є одним з дуже важливих способів управління, особливо в посткризових умовах. На сьогоднішній день цей підхід в Україні досліджений на недостатньому рівні, тому дане питання залишається відкритим для науковців.

На базі системного підходу в 90-ті роки в нашій країні було розроблено концепцію програмно-цільового управління, яке охоплювало і державне управління економікою, та реалізацію конкретних проектів. Завдяки централізованого підходу до управління, домінуючого в той час, була розроблена ефективна система інтеграції цілей на самих різних рівнях управління економікою.

Результатом практичного застосування програмно-цільового підходу стало створення численних цільових комплексних програм, спрямованих на інтеграцію територіального, галузевого та цільового принципів управління в рамках вирішення загальнодержавних завдань. Дані програми розробляються і реалізуються в рамках програмно-цільового принципу державного управління, сутністю якого є здійснення управління соціально-економічним розвитком об'єкта управління на основі цих програм [2].

Цільові програми являють собою ув'язаний за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс науково-дослідних, виробничих, соціально-економічних, організаційних та інших проектів, що забезпечують ефективне вирішення чітко сформульованих цілей.

Програми соціально-економічного розвитку (СЕР) регіонів на сьогоднішній день є основним інструментом реалізації програмно-цільового підходу. Під програмно-цільовим підходом розуміється спосіб вирішення великих і складних проблем за допомогою вироблення і проведення системи програмних заходів, орієнтованих на цілі, досягнення яких забезпечує вирішення виниклих проблем. Також програмно-цільовий підхід можна визначити як теоретичні та науково-методичні основи розробки та реалізації цільових програм, інакше кажучи, науково-методичні основи управління вирішенням складних проблем з використанням цільових програм.

Програмно-цільовий метод передбачає початкове формулювання, постановку цілей, на досягнення яких орієнтовано проведення заходів, дій, що передбачаються програмою.

Розробка і здійснення соціально-економічних програм розвитку регіонів займають одне з найважливіших місць у досягненні цілей державної регіональної політики, основними з яких є: зміцнення економічних основ територіальної цілісності і стабільності держави; сприяння розвитку і зміцненню економічних реформ, формуванню в усіх регіонах багатоукладної економіки, становленню регіональних та загальноукраїнських ринків товарів, праці і капіталу, інституціональної та ринкової інфраструктури та ін.. Програми СЕР регіонального призначення, спрямовані на вирішення проблем конкретних регіонів, покликані тим самим, сприяти і досягненню названих вище цілей регіональної політики [1].

Дані програми, базуючись на економічних прогнозах, використовують величезний комплекс елементів державного регулювання і мають цільову спрямованість. Вони не тільки формулюють цілі розвитку, але й визначають матеріальні, фінансові засоби для реалізації цих цілей.

Вже з самої назви програми – соціально-економічна – слідує її двоїстий характер. Соціальний аспект програми проявляється в тому, що він безпосередньо спрямований на подолання тих факторами, які впливають на нормальну життєдіяльність людства, а саме вони спрямовані на зменшення відмінностей та зближення рівнів життя населення, вирішення проблем переселення, створюються нові економічно ефективні робочі місця, впорядковується внутрішня і зовнішня міграція. При реалізації програм СЕР регулюються регіональні та місцеві ринки праці, скорочується загроза зростання відкритого безробіття і неповної зайнятості населення, підтримуються перспективні галузі і виробництва з урахуванням стратегічного значення регіонів і геополітичних інтересів країни.

Якщо розглядати економічну сторону програм такого роду, то вона напряму пов'язана з довготривалим, стратегічним вкладенням капіталу з метою забезпечення сталого розвитку, зростання економічного потенціалу, зміцнення становища країни, її регіонів на внутрішніх і світових ринках. Сюди відноситься освоєння нових територій, створення та будівництво великих виробничих об'єктів, розширення виробництва прогресивних видів продукції, розвиток виробничої інфраструктури та ін.

Таким чином, в рамках реалізації регіональних програм здійснюється вкладення інвестицій, і за своєю суттю дані програми у своєму роді є інвестиційними.

Генеральною метою програм СЕР регіону є визначення та здійснення комплексу заходів, що забезпечують формування ефективної регіональної економіки, головним чином, на основі її структурної перебудови і вирішення соціальних завдань в регіоні [1].

Слід також відзначити й інші ознаки, характерні для програм такого роду. Програмні заходи включають в себе прикладні наукові дослідження, їх застосування в економіці з метою підвищення ефективності виробництва, якості товарів і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, в зв'язку, з чим ці програми носять науково-технічний та інноваційний характер. У силу того, що вони передбачають запобігання економічних і фінансових криз, забезпечення сталого функціонування економіки, запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, орієнтовані на дбайливе використання і збереження природних умов і ресурсів, їх можна віднести як до програм забезпечення безпеки, так і до екологічних програм.

Розробка і реалізація довгострокових стратегій регіонального розвитку, спрямованих на вирішення взаємопов'язаних питань економічного розвитку, об'єднання завдань, фінансових ресурсів і різних учасників процесу є складовою частиною програм соціально-економічного розвитку регіонів. Завдяки цьому процес підготовки програм, навіть ще до її затвердження, дає керівництву суб'єкта можливість системного погляду на проблеми регіону та побудову власної програми дій не на місяць і не на рік з неминуче обмеженими цілями, а на набагато більший період. У свою чергу, в результаті цього можна поставити більш радикальні цілі, досягнення яких забезпечує докорінне поліпшення ситуації в регіональній економіці та соціальній сфері.

На сьогоднішній день програмно-цільовий підхід можна розглядати як методологічну базу, цілком адекватну теперішнього часу і здатну підвищити ефективність управління соціально-економічним розвитком як держави в цілому, так і окремих регіонів. Таким чином, реалізація програм такого роду є одним з основних засобів державної підтримки регіонів, що дозволяють системно вирішувати питання економічного та соціального розвитку України.

Література:

1. Абрамов Л.К. Технологія оцінкі соціальніх програм та проектів / Л.К. Абрамов, Т.В. Азарова. − Кіровоград: ІСКМ, 2007. − 100 с.

2. Голінська О.В. Програмно-цільовій метод Управління бюджетами: Основні позіції та компоненти / О.В. Голінська / / Економіка та держава. − 2010 р. − № 1. − С. 105-108.