УДК 330.341.1 (477)

Сучасні потреби розвитку інноваційної діяльності в Україні

Влізло Є.М.

     Черкаська районна державна адміністрація, м. Черкаси, Україна    

Необхідність інноваційного напряму розвитку для галузей вітчизняного бізнесу важко переоцінити, з урахуванням їх нинішньої технологічної відсталості, високого морального та фізичного зносу основних засобів, значною енергоємністю та низькою продуктивністю праці.

Для подолання відсталості української економіки серед інших у світі, необхідна модернізація менеджменту інновацій, вироблення комплексної системи прийняття ефективних управлінських рішень з метою одержання нових конкурентоспроможних переваг як на рівні створюваної продукції, так і галузей в цілому. Значне зростання останнім часом інформаційних потоків і високотехнологічних виробництв, вертикальної та горизонтальної інтеграції, нових напрямків в бізнесі вимагає вдосконалення моделей та механізмів з управління інноваційними проектами в галузях, їх ризиками, привабливістю і інституціональним змістом.

Виявлення і використання незадіяних ресурсів управління інноваційним потенціалом дозволить радикально оновити функціонування всіх видів діяльності, які будуть мати, за таких умов, можливість на рівні сучасних світових тенденцій адекватно відповідати на виклики та загрози. При переході більшості галузей економіки країни на інноваційний шлях розвитку, вдосконалення управлінського механізму даного процесу стає невід'ємною частиною інтеграції національної економіки у світову.

Досвід економічно розвинених країн доводить, що постійно вдосконалюються схеми управління у свідомості галузевих менеджерів, тим самим дозволяє оптимізувати розвиток ресурсного потенціалу і підприємницької активності різних галузей [2, с.30].

Сформована практика управління інноваціями в галузях знаходиться сьогодні на початковому етапі свого розвитку. Тому, існує гостра потреба у формуванні повноцінної концепції створення та реалізації вітчизняного механізму з управління інноваційним процесом, здатного інтенсифікувати підприємницьку діяльність за рахунок підвищення ефективності прийнятих рішень. Необхідним є вдосконалення системи оцінки та критеріїв визначення інноваційного потенціалу в регіонах, класифікації ризиків і механізму їх аналізу, методів стратегії формування інноваційного розвитку.

Сьогоднішній етап розвитку галузей економіки України створює передумови для переходу від стимулювання інновацій до зростання продуктивності праці на їх основі. У цьому зв'язку особливу значимість набуває питання про розробку адаптивних моделей управління даним процесом, здатних легко перебудовуватися і зберігати високий ступінь адекватності як при зміні цільових, оціночних установок, так і самої модельованої предметної області. Досвід показує, що більшість існуючих моделей, не володіють високим ступенем адаптивності, як правило, мають короткий життєвий цикл, так як швидко втрачають раціональність.

Тому, існує фундаментальна проблема розвитку інноваційного менеджменту, що випливає з протиріччя між метою і засобами. А, найбільш значущим в цьому питанні представляється визначення ступеня адекватності управлінських рішень для застосування їх в різних системах.

У великих галузях української економіки сьогодні не створено мотивації для інноваційного розвитку в силу відсутності значущої конкуренції на внутрішньому ринку. Монопольні структури, які отримують надприбуток (торгівля, банківський сектор, видобувна промисловість і т.д.), не зацікавлені в силу існуючих умов, вкладати кошти в інноваційний розвиток. Але саме в цьому напрямі існує затребуваність суб'єктами реальних секторів виробництва, що не володіють необхідними ресурсами. В результаті витрати на НДДКР у корпораціях країни багаторазово поступаються ідентичним показникам в розвинених країнах [1, с.72].

Отже, сформована тенденція говорить про неефективність існуючого на сьогодні в країні інноваційного механізму, при якому стає неможливим здійснення прийняття програми економічного розвитку країни на перспективу. Саме тому в Україні існує нагальна необхідність вироблення ефективних інструментів по управлінню інноваційним процесом в умовах різноманітних видів діяльності, що забезпечить розвиток інноваційної діяльності вцілому.

Література

1.               Гусак О. Ю. Механізми інноваційного фінансування для посткризової світової економіки / О. Ю. Гусак // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 9. – С. 70-76.

2.               Куценко Т. М. Регіональні особливості інноваційного розвитку України / Т. М. Куценко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2011. – № 5. – С. 28-35.