Вітаю Вас Гість | RSS Субота
20.04.2024, 19:00
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.)

Шаріпова О.С., Сесіна І.М., Шаріпова А.Г. Аутстафінг як засіб адаптації організацій до мінливих соціально-економічних умов господарювання.

Аутстафінг як засіб адаптації організацій до мінливих соціально-економічних умов господарювання

О.С. Шаріпова,І.М. Сесіна, А.Г Шаріпова

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ, Україна


Провідними цілями будь-якої організації є підвищення ефективності її роботи та поліпшення якості трудового життя персоналу. Для досягнення вказаних цілей важливим та необхідним є грамотне управління процесами руху персоналу, важливою складовою якого є його адаптація. Недостатня увага до цього аспекту може призвести до низької продуктивності праці, звільнення працівника та марних витрат з боку роботодавця, які були пов’язані з пошуком конкретного робітника й простоєм робочого місця тощо.

У цьому випадку принципово важливим є розвиток новітніх методів управління персоналом, які б дозволили своєчасно та раціонально вирішувати проблеми забезпечення підприємства трудовими ресурсами на різних етапах життєвого циклу організації та в умовах економічних криз. Одним із таких засобів, на нашу думку, є аутстафінг (від англ. "outside staff using”, "outstaffing” – цілеспрямована передача працівників іншим підприємствам. Одночасно, аутстафінг трактують і як позаштатний або як послуги з виведення персоналу зі штату організації-замовника й зарахування його до штату організації-провайдера. [1, c. 234]. Аутстафінг визначають і як один з інструментів в управлінні персоналом, який дозволяє компаніям регулювати чисельність працівників, не змінюючи при цьому офіційну чисельність персоналу. [2]

Перевагами для організації, яка здобуває персонал є отримання кваліфікованого, підготовленого персоналу, зменшення витрат на його пошук та найм. Особливо хотілося б підкреслити переваги аутстафінгу для працівників: вони не втрачають роботи, а лише переходять в іншу організацію. По мірі закінчення терміну контракту вони повернуться на основне (попереднє) робоче місце.

Однак, щоб максимально досягти позитивних результатів адаптації підприємств та персоналу при застосуванні аутстафінгу, треба розуміти і основні негативні моменти, пов’язані з цим явищем. Серед найбільш важливих, на наш погляд є те, що в Україні ще не розповсюджені послуги такого виду і, відповідно, невідпрацьований механізм його функціонування. Одночасно, це потребує нормативно-правового забезпечення та формування сприятливого соціально-психологічного ставлення з боку як роботодавців, так і працівників. Неврахування останнього може негативно вплинути на роботу організації.

Вивчення наукової літератури надало можливість виявити та систематизувати зовнішні чинники та чинники залежно від суб’єктів аутстафінгової діяльності, а саме [1, 2, 3]:

  зовнішні:

   нормативно-правові;

   економічна кон’юнктура;

   національний менталітет.

     внутрішні:

   чинники, які впливають на вибір організаціями-замовниками (підприємство, яке проаналізувавши та оцінивши економічну доцільність аутстафінгу, прийшло до висновку – скористатися даним видом послуг) послуги аутстафінгу. І. Торський виділяє чотири типи компаній, яким доцільно скористатися аутстафінгом. [3] Це можуть бути: організації, які планують «вихід на ринок», компанії з високими амбіціями щодо стрімкого росту, компанії з сезонним виробництвом чи наданням послуг, організації, які використовують аутстафінг на випробувальний термін.

   чинники, які впливають на розвиток послуги аутстафінгу провайдерами - рекрутинговими агенціями чи організаціями, які безпосередньо займаються аутстафінгом, аутсорсінгом та лізингом персоналу. Вважається, що вони мають бути кваліфікованими посередниками у відносинах з трудовою та податковою інспекціями.

   чинники, які впливають на ставлення працівників до аутстафінгу.

Останні нами систематизовано за наступним принципом: спочатку ми виділили зовнішні чинники (так звані об’єктивні), до яких віднесли: нормативно-правове забезпечення, економічну кон’юнктуру та менталітет країни чи регіону. Далі ми пропонуємо розглядати внутрішні чинники в залежності від суб’єктів та об’єкту аутстафінгу.

Чинники аутстафінгу – це рушійні сили, причини, що впливають на процес аутстафінгу та його розвиток, динаміку.

Отже, підвищення ефективності функціонування та конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є можливим завдяки  використанню аутстафінгу як засобу адаптації організацій до мінливих соціально-економічних умов господарювання. В той же час, подальший розвиток цього явища вимагає чіткого розуміння та з’ясування чинників, які справляють на нього вплив. Серед найважливіших нами виділено: нормативно-правові, економічну кон’юнктуру, національний менталітет; чинники, які впливають на вибір організаціями-замовниками (підприємство, яке проаналізувавши та оцінивши економічну доцільність аутстафінгу, прийшло до висновку – скористатися даним видом послуг.) послуги аутстафінгу; чинники, які впливають на розвиток послуги аутстафінгу провайдерами - рекрутингові агенції, чи організації, які безпосередньо займаються аутстафінгом, аутсорсінгом та лізингом персоналу; чинники, які впливають на ставлення працівників до аутстафінгу (гарантії зайнятості гарантії соціального забезпечення інформованість тощо).

Таким чином, в напрямку розвитку аутстафінгу в Україні треба врегулювати законодавчу базу з цього питання, підготувати фахівців з даного напряму діяльності, налагодити механізм аутстафінгових відносин між підприємствами, грамотно управляти цим процесом в межах підприємств з проведенням інформаційної консультації працівників організацій тощо.

 

Література

1.     Цимбалюк С.О. Технології управління персоналом: навч. посіб. / С.О. Цимбалюк. – К.: КНЕУ, 2009. – 399 с.

2.     Аутстаффинг в России: что, зачем, как? [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.outstaff.biz.

3.     Торский И. Обретение свободы с аутстаффингом. [Электронный ресурс] / И. Торский. – Режим доступа: http://www.ph-p.com.ua/pages/128.htm.

4.     Шаріпова О.С. Сутність аутстафінгу в системі технологій менеджменту персоналу та його види / О.С. Шаріпова, І.М. Седова // Упр. проектами та розвиток вир-во: зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, Укр. асоц. упр. проектами, Ун-т економіки та права Крок. – Луганськ, 2011. – №4 (40). – С. 53-60.

Категорія: 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) | Додав: EME (13.12.2012) | Автор: Шаріпова О.С., Сесіна І.М., Шаріпов
Переглядів: 974 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2024
Конструктор сайтів - uCoz