ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

ЯК ФАКТОР ПОГІРШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ РЕГІОНУ

А. М. КОЛОСОВ

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

На фоні поступового зниження промислового потенціалу України та зростання безробіття особливо загрозливим є погіршення стану використання трудових ресурсів в Луганській області, що склалося в результаті дезінтеграції промислового комплексу регіону. Розпад раніше єдиної економіки СРСР, світова економічна криза та інші об’єктивні чинники призвели до скорочення попиту на вітчизняні товари на зовнішніх ринках, різкого зниження цін на продукцію й відтоку капіталу, через що Луганська область як один з найважливіших експортних регіонів України постраждала більше других. Іншим чинником дезінтеграції став хаотичний процес приватизації та корпоратизації підприємств, в результаті чого повністю змінилися не тільки їх власники й розпорядники, але й їх підлеглість територіальним органам управління, порушилися традиційні зв’язки з трудовими ресурсами регіонів, в яких вони розташовані.

Під впливом названих чинників промисловий комплекс саме Луганської області піддався дезінтеграції значно більше за інші, не в останню чергу – через практично повну передачу прав власності на підприємства регіону до покупців, інвесторів та компаній з інших регіонів України та з закордону. Так, вже до 2003 року найважливіші підприємства Луганської області, в тому числі такі як Лисичанський НПЗ, Алчевські металургійний комбінат та коксохімічний завод, які забезпечували від 40 до 50 % обсягу продукції області, потрапили до власників із інших регіонів та з  закордону. У 2004 році під контроль американської компанії перейшло 60 % майна Сєвєродонецького ВО «Азот». У 2010-2011 роках продовжився процес поглинання підприємств регіону закордонними компаніями, зокрема – російськими: під контроль російського бізнесу перейшов Алчевський металургійний комбінат, російському «Трансмашхолдингу» продано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», Луганська компанія з водопостачання «Луганськвода» була передана у концесію російській фірмі та ін. Аналогічні процеси відбулися й з найважливішими підприємства таких міст області як Кіровськ, Брянка, Антрацит, Первомайськ, Свердловськ.

Значне зниження обсягів реалізації продукції проданих підприємства загострило проблеми з працевлаштуванням населення багатьох міст, одним з останніх прикладом чого стало призупинення роботи Лисичанського нафтопереробного заводу за рішенням його російських власників, які завчасно не здійснили необхідних заходів з технічного переозброєння виробництва, через що подальша експлуатація стала збитковою, а в результаті виникла загроза повної втрати роботи для декількох тисяч мешканців міста. Продаж тепловозобудівного підприємства російському власникові з його перетворенням у публічне акціонерне товариство (ПАТ) забезпечив завантаження підприємства на рівні виробництва 10 секцій на місяць, що складає біля 25 % теперішніх  виробничих можливостей підприємства, але поставив перед проблемою втрати робочих місць значну кількість працівників підприємства, серед яких біля 400 фахівців вже звільнені з роботи новим керівництвом компанії.

Характерною рисою сучасних процесів трансформації промислового комплексу регіону є практично повне відсторонення уряду чи будь-яких інших державних інституцій України, місцевих органів самоврядування, щонайменше офіційно, від захисту національних інтересів, зокрема соціальних інтересів мешканців регіону. Практично всі вторинні продажі підприємств здійснюються за змовою двох сторін – продавця та покупця – без будь-якого залучення сторін, яки б представляли інтереси держави, місцевих громад, партнерів, міноритарних власників тощо.  На фоні уваги, яку приділяють суспільство та засоби масової інформації наслідкам дезінтеграції промислових комплексів регіонів та поглинання українських підприємств, практично за межами теоретичних досліджень залишається проблема визначення доцільності того, що відбувається, з більш об'єктивних позицій, які б, поряд з інтересами безпосередніх учасників угод, враховували також і проблеми використання трудових ресурсів регіону.

Аналіз чинників дезінтеграції промислового комплексу Луганського регіону, що призвели до погіршення використання його трудових ресурсів, дозволяє визначити актуальні завдання для місцевих органів самоврядування, які повинні:

по-перше, розробити та неухильно здійснювати програму залучення перш за все місцевих підприємств та підприємців (всупереч існуючій практиці використання виконавців з інших регіонів) для виконання замовлень місцевої влади та здійснення робіт регіонального характеру, надаючи їм підтримку при участі в тендерних торгах;

по-друге, у відповідності із чинним законодавством ставати дійсними учасниками угод з продажу підприємств регіону, домагаючись урахування інтересів місцевих бюджетів та соціальних інтересів населення;

по-третє, домагатися встановлення на законодавчому рівні можливостей перегляду здійснених раніше умов щодо продажу підприємств в разі неефективної діяльності їх власників з метою реінтеграції цих підприємств у єдиний промисловий комплекс регіону та більш ефективного використання його трудових ресурсів.