РІВНІ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Л.М. Христенко

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля,

м. Луганськ, Україна

У сучасних умовах господарювання, які характеризуються нестабільністю вітчизняної економіки на всіх її рівнях та у всіх галузях, жорсткою конкуренцією між підприємствами, характерно підвищення уваги до питань перебудови систем управління підприємством. Стаючи об'єктом ринкових відносин та повністю відповідаючи за результати своєї господарської діяльності, підприємство має сформувати таку систему управління, яка спрямована, перш за все, на повноту та економічність досягнення встановлених цілей підприємства, що забезпечить його конкурентоспроможність та стійке положення на ринку товарів та послуг. На відміну від існуючого варіанту системи управління, що діє сьогодні на багатьох вітчизняних підприємствах, в нових умовах виникають нові завдання, вирішення яких раніше було не актуалізованим. За ринкових умов підприємство самостійно має розробляти стратегію своєї діяльності та розвитку, знаходити необхідні для її реалізації засоби та кошти, здійснювати підбір кваліфікованого персоналу, вирішувати безліч структурних питань, таких як злиття (об’єднання), поглинання, перетворення підприємств, розширення діяльності, реорганізація виробництва, перебудова організаційної структури управління та ін. А отже підприємства набувають рис самостійності, динамічності та відкритості, що вимагає значного розширення сфери управління, зростання відповідальності керівництва за результати діяльності підприємства, за якість і своєчасність ухвалення управлінських рішень, збільшення обсягу і ускладнення характеру виконуваних керівництвом функціональних робіт. Слід також зауважити, що специфіка управління полягає в тому, що вироблення цілей є прерогативою самого управління, а їх реалізація здійснюється як в рамках суб’єкта управління, так і керованого об’єкта.

Спираючись на вищезазначене, управління підприємством є складною системно категорією, яку слід розглядати не на одному, а на трьох рівнях:

на першому рівні – як органічну частину будь-якої іншої вищої системи (корпорації, галузі, економіки в цілому) або зовнішніх економічних відносин (з постачальниками, споживачами, конкурентами та ін.). Метою управління цього рівня є вигідне співіснування підприємства з різними суб’єктами зовнішнього оточення на користь усіх задіяних сторін;

на другому рівні – як самостійну цілісну економічну систему, умовою існування якої є генерування цільового фінансово-економічного результату діяльності підприємства за допомогою забезпечення інтеграції та координації конкретних системоутворюючих елементів;

на третьому рівні – як окремі функціональні компоненти безпосередньо самого управління зі специфічними їм властивостями, визначеними й обмеженими параметрами.

Який би рівень управління підприємством не розглядався, твердження щодо його ефективності є незаперечним. З огляду на складність об’єкта визначення ефективності, під ефективністю управління підприємством слід розуміти складу комплексну категорію, яка, по-перше, відображає ступінь досягнення цілей діяльності підприємства та економічність такого досягнення, по-друге, є відносною характеристикою результативності управління як певної системи і цілком залежить від характеристик отриманого корисного результату.

На рершому рівні ефективність управління підприємством може бути означена як зовнішня ефективність, тобто ефективність з точки зору використання зовнішніх можливостей підприємства; ефективність, яка відображає досягнення підприємства у взаємозв’язку із зовнішнім оточенням; ефективність, яка показує наскільки підприємство відповідає вимогам зовнішнього середовища. Зовнішня ефективність управління підприємством може бути виражена через: наявні зовнішні можливості підприємства та реальність їх реалізації; збалансованість інтересів підприємства та різних груп зовнішнього ділового оточення; спроможність підприємства адаптуватися до мінливих соціально-економічних вимого та вимог науково-технічного прогресу; певні результати діяльності підприємства, такі як рівень конкурентоспроможності, питома вага долі ринку, еластичність попиту на продукцію підприємства, та ін.

На другому рівні ефективність управління підприємством – внутрішня ефективність, складається із ефективності функціональних складових елементів об’єкта управління, і може бути виражена через: наявність та реальність використання внутрішніх функціональних можливостей підприємства; повноту та раціональніст використання всіх видів ресурсів при високій якості продукції з мінімальними витратами; повноту досягнення цілей діяльності підприємства у конкретних результативних показниках за функціональними сферами діяльності та ін.

На третьому рівні внутрішня ефективність управління підприємство ототожнюється з ефективністю управлінської праці, яка поєднує у своєму складі ефективність елементів суб’єкта управління, таких як управлінський персонал, організаційна структура управління, інформаційна база, техніка та технологія управління, корпоративна культура підприємства та ін.

А отже, визначившись із рівнями та складовими ефективності управління підприємством, можна перейти до вирішення наступного завдання по встановленню критеріїв та системи показників оцінювання ефективності задля отримання достовірної аналітичної інформації, що дозволить виробити обґрунтовані напрями її підвищення.