УДК 331.254

Організаційна поведінка як важливий напрям в управлінні підприємством

Гуськова О. В.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Практика управління людськими ресурсами й персоналом, природно, є дуже важливим елементом організаційного контексту. Знання й навички працівників, їхня професійна компетенція, їх обов'язки, продуктивність і прагнення, соціалізація й кар'єра, яку вони собі роблять як в організації, так і поза нею, відносини зайнятості й індустріальні відносини, у які вони залучені, - все це тісно взаємопов’язано з організаційними структурами й практикою. Отже, між теорією управління персоналом, дослідженнями й організаційною поведінкою існує дуже тісний зв'язок, їх області багато в чому збігаються. Організаційні явища звичайно можна пояснити лише тоді, коли при поясненні враховується людський фактор, і навпаки.

З погляду менеджменту організація являє собою складну систему взаємодії працівників. Вона складається з низки підсистем: формальної (адміністративні правила, рівні підпорядкування), неформальної (міжособисті стосунки), соціотехнічної (технології, устаткування), соціально-психологічної (неформальні відносини, що ґрунтуються на вільному виборі зв’язків, спільності інтересів, симпатіях). Кожен менеджер на своєму рівні вирішує як звести ці підсистеми до однієї, поєднати їх між собою так, щоб вони не конфліктували та не суперечили одна одній.

Людські ресурси є потужним чинником навколишнього середовища. Необхідно розуміти, що ними керують певні суспільні інститути, наміри, переваги, цінності та інші фактори. Тому неможливо так просто регулювати поведінку людей ні в рамках управління персоналом, ні силами вищого керівництва компанії.

Беручи до уваги, що ринкова економіка є необхідною умовою задоволення потреб більшості людей, не можна не відзначити, що в процесі руху до неї здобувається необхідний досвід, що нерідко пов'язаний з більшими соціальними витратами. І суспільство, і керівництво підприємств починають розуміти необхідність впливати на поведінку персоналу, а через поведінку персоналу впливати і на поведінку підприємства.

Будь-яка організація з точки зору менеджменту відображає соціальну підпорядкованість виявляється як ієрархічна система. Природа ієрархічної організаційної структури закладена самою сутністю розвитку суспільства. За весь час свого існування людство не знайшло універсальнішого принципу організації, ніж  ієрархія. Розглядаючи будь-яку суспільну систему від держави до сім’ї, можна з певною постійністю простежити в них наявність пірамідальних рис. Дійсно, немає простішого способу взаємоузгодження будь-якої масової чи групової дії, ніж призначення відповідального. Пірамідальність організаційної структури виникає внаслідок передавання кожним своєї частки прав угору, що призводить до накопичення влади зі зростанням рівня організації. На особистому рівні це може призводити до конфлікту інтересів, але саме через створення ієрархії на чолі з менеджером організація отримує стабільність, єдність цілі та порядку, а значить, і ефективність. Результат того вартий. Організація складається з окремих людей. Коли вони збираються разом, між ними виникає безліч відносин: розподіл ролей, симпатій, престижу, виділення лідерів. При цьому організація тяжіє до раціональності. Усе різноманіття типів відносин, що виникають у людській сукупності, організація охопити та контролювати не може і це їй не потрібно. Як система раціональна, вона підкреслює та закріплює ті відносини, які їй корисні та працюють на досягнення її цілей. Без стандартизації зв’язків та норм організація існувати не може. Цінною для організації властивістю є безособовість праці, тобто її незалежність від особистих коливань кожного працівника. Безособова, формалізована структура необхідна організації, хоча, безумовно, вона не охоплює весь перелік реальних відносин та засобів поведінки в ній [1].

Таким чином, економічні показники діяльності підприємств підвищуються, збільшується прибуток і прискорюється економічний ріст тих підприємств, які ефективно й кваліфіковано виявляють, розвивають і задовольняють розумні очікування основних зацікавлених сторін в діяльності підприємства, а саме - клієнтів, споживачів, співробітників, постачальників, інвесторів, а також менеджерів і власників підприємства, тобто організаційна поведінка для підприємства є гармонійною і бажаною.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Алиев  В.  Г.  Организационное  поведение : [учебник  для  ВУЗ ов ] / В.  Г.  Алиев,  С.  В.  Дохолян. — М.: Экономика, 2004. — 310 с.