Вітаю Вас Гість | RSS П`ятниця
29.03.2024, 16:53
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.)

Адаменко Т.М. ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Т.М. Адаменко

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля,

м. Луганськ, Україна

 

Сьогодні спостерігається відхід від неокласичної теорії як підґрунтя управління підприємством до неоінституціоналізму. Як відомо, неокласична теорія базується на моделі раціонального вибору в умовах заданого набору обмежень. Головним чином в неокласичній теорії розглядаються фізичні обмеження, які породжені рідкістю ресурсів, і технологічні ‑ рівень знань і практичної майстерності економічних агентів, з якою вони перетворюють початкові ресурси на кінцеву продукцію. Головне місце в неокласичній теорії належить підприємству, але процеси всередині підприємства не розглядаються.

Чого бракує неокласичній теорії і як це вплинуло на управління підприємством? Неврахування особливостей інституціонального середовища і витрат з обслуговування угод зумовлює неправильне уявлення про стан зовнішнього середовища, поведінку партнерів, їхні мотиви та інтереси, що спричиняє негативний вплив на якість стратегій підприємства та засоби їхньої реалізації. Посилка, що усі ресурси розподілені і знаходяться в приватній власності, що права власників чітко розмежовані і надійно захищені, що є досконала інформація і абсолютна рухливість ресурсів зумовлюють однозначність та безальтернативність управлінських рішень, зокрема стратегічних. Оскільки неокласична теорія базується на моделі раціонального вибору в умовах заданого набору обмежень, то людину в ній подано як гіперраціональну істоту, яка ухвалює в управлінні підприємством рішення, керуючись виключно інтересами певної спільності людей, що має назву організації (підприємства, фірми). Але людина за своєю природою є ірраціональною, що знаходить відображення не лише у повсякденному, але й професійному житті. 

Яким чином положення неоінституціоналізму впливатимуть на управління підприємством? Для неоінституціоналізму характерна відмова від всіляких спрощень, які існують в неокласичній теорії. Зокрема, положення неоінституціоналізму зумовлюють врахування в управлінні підприємством трансакційних витрат, орієнтація на рівень яких може суттєвим чином змінити величину і структуру витрат підприємства, його погляд на взаємодію із суб’єктами зовнішнього середовища, визнання їхніх інтересів та мотивів, які зумовлюють власну поведінку, що може суттєво відрізнятися від очікуваної. Положення неоінституціоналізму орієнтують управлінців на те, що підприємства діють за умов нечітко визначених прав власності і ненадійних контрактів, у зовнішньому середовищі, якому властиві турбулентність, невизначеність, ризик, ненадійність партнерів та постійна загроза кризи. Положення неоінституціоналізму також зумовлюють необхідність врахування в управлінні підприємством правил та норм формальних і неформальних інститутів, звертати уваги на їхнє розузгодження і враховувати наслідки такого розузгодження.

У неоінституціоналізмі багато уваги приділено поведінці окремих "індивідуальних агентів" (принцип методологічного індивідуалізму), яка може пояснити їхні дії, вчинки, мотиви, інтереси та рішення у професійній діяльності (ухвалення рішень, якість та своєчасність їхнього виконання, ставлення до праці, витрачання індивідуального людського капіталу тощо). Положення неоінституціоналізму дають змогу в управлінні підприємством враховувати обмеженість людського інтелекту, залежність якості та своєчасності ухвалення управлінських рішень і якості їхньої реалізації від здібностей керівників та виконавців, які переважною мірою далекі від досконалості. Крім цього потрібно враховувати неповноту знань працівників, а також смирятися з тим, що управлінські рішення ухвалюються на підставі тієї інформації, що є, а не тієї, що потрібна.

Завдяки головному принципу неоінституціоналізму ‑ принципу методологічного індивідуалізму – в управлінні підприємством виникає можливість якнайближче наблизитися до реальності, а не виходити з деяких спрощених уявлень про персонал підприємства із заданою поведінкою, не розглядати його як ресурс, хоча і особливий, що характерно для сучасного управління, яке базується переважно на уявленнях неокласичної моделі.

Положення неоінституціоналізму у контексті принципу методологічного індивідуалізму пояснюють форму переслідування власного інтересу, що доходить до віроломства, ‑ опортуністичну поведінку (за О. Вільямсоном ‑ self ‑ interest ‑ seeking ‑ with – guile). Саме опортуністична поведінка пояснює будь-які форми порушення узятих на себе зобов'язань (наприклад, ухилення від умов контракту), максимізацію власної корисності окремими працівниками. Неокласична теорія поняття опортуністичної поведінки не визначала, оскільки виходить з того, що кожен учасник відносин володіє досконалою інформацією і ухвалює виключно раціональні рішення.

Отже, відмова від орієнтирів в управлінні підприємством, які встановлено неокласичною теорією, і озброєння принципами неоінституціоналізму дозволять суттєво наблизити управління підприємством до реалій економічного життя.

 

Категорія: 2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) | Додав: EME (05.02.2013) | Автор: Адаменко Т.М.
Переглядів: 593 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2024
Конструктор сайтів - uCoz