КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ: ВЖИВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ВІТЧИЗНЯНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

С.С. Бондаренко

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

У теперішній час в управлінській науці існують кілька достатньо відомих концепцій управління. Вони спрямовані на поліпшення або підтримку характеристик результатів діяльності підприємства, зокрема, конкурентоспроможність підприємства. Концепції відрізняються вектором, орієнтирами, акцентами, інструментами, та ступенем орієнтації на ті або інші аспекти менеджменту. Серед найвідоміших концепцій управління ‑ концепція управління по цілях, концепція управління змінами, концепція управління підприємством за вартістю, концепція управління ефективністю бізнесу, концепція управління підприємством на основі системного підходу до інформації, концепція безбюджетного управління тощо.

Більшість з концепцій управління є науковим здобутком зарубіжних вчених. Їхнє результативне застосування в управлінні вітчизняними підприємствами залежить не лише від сполучення конкретних обставин, умов діяльності підприємства. Однією з важливих умов їхнього результативного використання є адекватність умовам діяльності вітчизняних підприємств, інституціональній пам’яті, тобто традиціям та звичаям управління на вітчизняних підприємствах. Саме тут міститься причина, через яку окремі концепції управління, докладно описані у науковій літературі, так і не знайшли застосування в управлінні вітчизняними підприємствами.

З числа названих концепцій в управлінні вітчизняними підприємствами найбільше розповсюдження отримало стратегічне управління, концепцію якого спрямовано на формування образу майбутнього стану підприємства з урахуванням динаміки зовнішнього середовища. Його центральною ланкою є стратегічний вибір, заснований на зіставленні власного ресурсного потенціалу підприємства з можливостями і погрозами зовнішнього оточення, в якому воно діє. Формою подання образу майбутнього стану підприємства є стратегія.

Значно менше розповсюдження отримала концепція управління підприємством за вартістю, за якою орієнтиром діяльності підприємства є не нарощування фізичних обсягів виробництва, а одержання додаткової вартості за рахунок вартісного мислення і творчої (креативної) діяльності фінансових менеджерів і власників підприємства. Така концепція найбільшою мірою придатна для управління акціонерними товариствами, але в корпоративному управлінні вітчизняними акціонерними товариствами вона не знайшла відповідного застосування. Можливо, це пов’язано з практичною відсутністю в країні фондового ринку.

Концепція контролінгу через безперервні потоки внутрішньої та зовнішньої інформації поєднує базові, фундаментальні функції. Метою концепції є інформаційне забезпечення орієнтованих на результат процесів планування, регулювання і контролю (моніторингу) на підприємстві, виконання функції інтеграції, системної організації і координації. Незважаючи на значну кількість публікацій з контролінгу, ця концепція мало застосовується на вітчизняних підприємствах.

Концепція трансакційних витрат базується на визнанні витратності взаємодії підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища та отримання інформації. У загальному вигляді трансакційні витрати підприємства складаються з двох частин: власне витрат (у грошовому вимірі) та втрат. Концепція трансакційних витрат також мало застосовується в управлінні вітчизняними підприємствами, головною причиною чого є інше порівняно з національними стандартами бухгалтерського обліку представлення структури витрат: трансформаційні (аналог виробничих витрат) та трансакційні витрати. Подолати це обмеження можна за допомогою управлінського обліку, але, намагаючись зменшити витрати, вітчизняні підприємства вкрай неохоче його створюють.

Дещо більше розповсюдження в управлінні вітчизняними підприємствами отримала концепція управління за результатами, що зумовлено суттєвим ускладненням умов їхньої діяльності (зростаюча нестабільність зовнішнього середовища, загострення конкуренції, сильні інтеграційні тенденції тощо). Концепція управління за результатами орієнтує управління підприємством на підвищення маневреності, створення динамічних спроможностей ‑ вміння підприємства інтегрувати, створювати та перебудовувати внутрішні та зовнішні компетенції у відповідь на швидкі зміни зовнішнього середовища. Концепція управління по результатах є підґрунтям системи управління на основі цільових показників, тобто системи управління через оцінювання ефективності, а питання ефективності (переважно виробництва) завжди були і є актуальними для управління вітчизняними підприємствами.

Отже, за результатами огляду лише кількох найрозповсюдженіших концепцій можна стверджувати, що вони в управлінні вітчизняними підприємствами застосовуються мало, що можна пояснити відсутністю уважного ставлення керівництва вітчизняними підприємствами до управління як такого і до концепцій управління зокрема. Не піддаючи сумніву необхідність продуктових, технічних та технологічних інновацій у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств, доцільно звернутися до можливостей управлінських інструментів, які у цілому ряду випадків без серйозних капіталовкладень допомагають добитися дуже непоганих результатів.