УДК 332.146: 658.012.32
Теоретичні
аспекти застосування програмно-цільового підходу до управління соціально-економічним розвитком регіону
Я.О. Заріцька
Черкаський державний
технологічний університет, м. Черкаси, Україна
Практичне застосування
програмно-цільового підходу до розробки програм соціально-економічного розвитку
як на державному, так і на регіональному рівнях є одним з дуже важливих
способів управління, особливо в посткризових умовах. На сьогоднішній день цей
підхід в Україні досліджений на недостатньому рівні, тому дане питання
залишається відкритим для науковців.
На базі системного підходу в
90-ті роки в нашій країні було розроблено концепцію програмно-цільового
управління, яке охоплювало і державне управління економікою, та реалізацію
конкретних проектів. Завдяки централізованого підходу до управління,
домінуючого в той час, була розроблена ефективна система інтеграції цілей на
самих різних рівнях управління економікою.
Результатом практичного
застосування програмно-цільового підходу стало створення численних цільових
комплексних програм, спрямованих на інтеграцію територіального, галузевого та
цільового принципів управління в рамках вирішення загальнодержавних завдань.
Дані програми розробляються і реалізуються в рамках програмно-цільового принципу
державного управління, сутністю якого є здійснення управління
соціально-економічним розвитком об'єкта управління на основі цих програм [2].
Цільові програми являють собою
ув'язаний за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс
науково-дослідних, виробничих, соціально-економічних, організаційних та інших
проектів, що забезпечують ефективне вирішення чітко сформульованих цілей.
Програми соціально-економічного
розвитку (СЕР) регіонів на сьогоднішній день є основним інструментом реалізації
програмно-цільового підходу. Під програмно-цільовим підходом розуміється спосіб
вирішення великих і складних проблем за допомогою вироблення і проведення
системи програмних заходів, орієнтованих на цілі, досягнення яких забезпечує
вирішення виниклих проблем. Також програмно-цільовий підхід можна визначити як
теоретичні та науково-методичні основи розробки та реалізації цільових програм,
інакше кажучи, науково-методичні основи управління вирішенням складних проблем
з використанням цільових програм.
Програмно-цільовий метод
передбачає початкове формулювання, постановку цілей, на досягнення яких
орієнтовано проведення заходів, дій, що передбачаються програмою.
Розробка і здійснення
соціально-економічних програм розвитку регіонів займають одне з найважливіших
місць у досягненні цілей державної регіональної політики, основними з яких є:
зміцнення економічних основ територіальної цілісності і стабільності держави;
сприяння розвитку і зміцненню економічних реформ, формуванню в усіх регіонах багатоукладної
економіки, становленню регіональних та загальноукраїнських ринків товарів,
праці і капіталу, інституціональної та ринкової інфраструктури та ін.. Програми
СЕР регіонального призначення, спрямовані на вирішення проблем конкретних
регіонів, покликані тим самим, сприяти і досягненню названих вище цілей
регіональної політики [1].
Дані програми, базуючись на
економічних прогнозах, використовують величезний комплекс елементів державного
регулювання і мають цільову спрямованість. Вони не тільки формулюють цілі
розвитку, але й визначають матеріальні, фінансові засоби для реалізації цих
цілей.
Вже з самої назви програми –
соціально-економічна – слідує її двоїстий характер. Соціальний аспект програми
проявляється в тому, що він безпосередньо спрямований на подолання тих
факторами, які впливають на нормальну життєдіяльність людства, а саме вони
спрямовані на зменшення відмінностей та зближення рівнів життя населення,
вирішення проблем переселення, створюються нові економічно ефективні робочі
місця, впорядковується внутрішня і зовнішня міграція. При реалізації програм
СЕР регулюються регіональні та місцеві ринки праці, скорочується загроза
зростання відкритого безробіття і неповної зайнятості населення, підтримуються
перспективні галузі і виробництва з урахуванням стратегічного значення регіонів
і геополітичних інтересів країни.
Якщо розглядати економічну
сторону програм такого роду, то вона напряму пов'язана з довготривалим,
стратегічним вкладенням капіталу з метою забезпечення сталого розвитку,
зростання економічного потенціалу, зміцнення становища країни, її регіонів на
внутрішніх і світових ринках. Сюди відноситься освоєння нових територій,
створення та будівництво великих виробничих об'єктів, розширення виробництва
прогресивних видів продукції, розвиток виробничої інфраструктури та ін.
Таким чином, в рамках реалізації
регіональних програм здійснюється вкладення інвестицій, і за своєю суттю дані
програми у своєму роді є інвестиційними.
Генеральною метою програм СЕР
регіону є визначення та здійснення комплексу заходів, що забезпечують
формування ефективної регіональної економіки, головним чином, на основі її
структурної перебудови і вирішення соціальних завдань в регіоні [1].
Слід також відзначити й інші
ознаки, характерні для програм такого роду. Програмні заходи включають в себе
прикладні наукові дослідження, їх застосування в економіці з метою підвищення
ефективності виробництва, якості товарів і послуг, підвищення їх
конкурентоспроможності, в зв'язку, з чим ці програми носять науково-технічний
та інноваційний характер. У силу того, що вони передбачають запобігання
економічних і фінансових криз, забезпечення сталого функціонування економіки,
запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, орієнтовані на
дбайливе використання і збереження природних умов і ресурсів, їх можна віднести
як до програм забезпечення безпеки, так і до екологічних програм.
Розробка і реалізація
довгострокових стратегій регіонального розвитку, спрямованих на вирішення
взаємопов'язаних питань економічного розвитку, об'єднання завдань, фінансових
ресурсів і різних учасників процесу є складовою частиною програм
соціально-економічного розвитку регіонів. Завдяки цьому процес підготовки
програм, навіть ще до її затвердження, дає керівництву суб'єкта можливість
системного погляду на проблеми регіону та побудову власної програми дій не на
місяць і не на рік з неминуче обмеженими цілями, а на набагато більший період.
У свою чергу, в результаті цього можна поставити більш радикальні цілі,
досягнення яких забезпечує докорінне поліпшення ситуації в регіональній
економіці та соціальній сфері.
На сьогоднішній день
програмно-цільовий підхід можна розглядати як методологічну базу, цілком
адекватну теперішнього часу і здатну підвищити ефективність управління соціально-економічним
розвитком як держави в цілому, так і окремих регіонів. Таким чином, реалізація
програм такого роду є одним з основних засобів державної підтримки регіонів, що
дозволяють системно вирішувати питання економічного та соціального розвитку України.
Література:
1. Абрамов Л.К. Технологія оцінкі
соціальніх програм та проектів / Л.К. Абрамов, Т.В. Азарова. − Кіровоград:
ІСКМ, 2007. − 100 с.
2. Голінська О.В.
Програмно-цільовій метод Управління бюджетами: Основні позіції та компоненти /
О.В. Голінська / / Економіка та держава. − 2010 р. − № 1. − С. 105-108.
|