УДК 332.14

Основний склад понятійного апарату сучасної теорії регіонального управління

С. В. Іванюта

Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси, Україна

Сучасні тенденції розвитку економіки у ринкових умовах окреслили проблему пошуку нових підходів, форм, методів і механізмів управління на всіх рівнях державної влади для забезпечення високої конкурентоспроможності країни, зростання якості життя населення тощо. У вирішенні цієї проблеми величезна роль належить регіонам, в яких створюється і відтворюється економічний, людський та інноваційний потенціал суспільства.

Розвиток системи управління регіоном обумовлюється як об'єктивними факторами, так і сформованими традиційними недоліками і новими невідповідностями в самій управлінській системі: відсутністю чіткого уявлення про функціонування механізму управління регіоном та розвитку його економіки; превалюванням галузевого підходу у формуванні регіональних органів управління; дублюванням функцій управління по ряду напрямків діяльності; недостатнім рівнем компетентності і творчості працівників органів регіонального управління; фрагментарністю організаційних дій по розвитку системи управління регіоном та ін. [2].

Сьогодні наукова проблема створення сучасної адаптивної та стійкої системи управління економікою регіону залишається пріоритетною як з точки зору держави, так і з позицій регіонального співтовариства. Тому природними є наукові пошуки і практичні спроби раціональної зміни системи управління регіональним розвитком.

Разом з тим, логічно вибудована сучасна теорія регіонального управління вимагає вдосконалення застосовуваного понятійного апарату. Тому, нами пропонується уточнити сутність основних категорій регіональної проблематики з позицій організаційно-інституційного підходу, а саме:

 − регіону як адміністративно-територіальної та соціально-економічної підсистеми країни і одночасно складної багатоаспектної соціокультурної та виробничо-господарської системи, що володіє специфічним потенціалом, певним ступенем цілісності, комплексності, єдністю внутрішньої структури, взаємозв'язків та функцій, що формують відтворювальні процеси; характеризується власними ринковими інтересами і особливостями соціально-економічних перетворень, що має відповідні органи управління, покликані забезпечувати сталий розвиток території і підвищення якості життя регіонального співтовариства в умовах державності і глобалізації [1];

 − регіонального управління як територіального державного рівня, що включає сукупність принципів, функцій, форм і методів системного впливу на соціально-економічні процеси в регіоні, які забезпечують координацію господарської діяльності, реалізацію специфічного потенціалу, розширене відтворення умов життєдіяльності населення, оновлення економіки та соціальної сфери регіону, спрямованих на підвищення якості життя населення у відповідності з сучасними суспільними потребами на основі раціонального використання ресурсів з урахуванням територіальних факторів і місцевих особливостей;

 − системи управління економікою регіону як складної сукупності компонентів, що включає органи управління, цільові стратегічні установки, закономірності, принципи, функції, структури, ресурси, методи, організаційну культуру, компетенції, технології та інструменти, тісно взаємопов'язані між собою, утворюють різні підсистеми в їх інтеграційної цілісності і формують механізм впливу на регіон, відтворювальний потенціал, умови життєдіяльності населення, організації та домашні господарства, суспільні, економічні та соціальні процеси в цілях підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки та якості життя населення;

 − механізму управління економікою регіону як здійснюваної регіональними органами певної послідовності процедур у процесах прямого та непрямого впливу (координації, стимулювання, регулювання) на умови життєдіяльності регіонального співтовариства за допомогою використання відповідних методів та інструментів, що забезпечують підвищення ефективності регіональної економіки [3].

Таким чином, пропоновані уточнення розширюють, конкретизують область управління і дозволяють визначити в якості критерію ефективності управління регіоном − показники підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки та якості життя усіх категорій населення.

Література

1.     Круш П.В., Кожемяченко О.О. Регіональне управління: Навчальний посібник. − К.: Центр учбової літератури, 2007 − 248 с.

2.     Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / за ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – 9-е вид., переробл. і допов. – К. : Знання, 2009. – 373 с.

3.     Стратегії розвитку регіонів: шляхи забезпечення дієвості : аналіт. доп. / за ред. С. О. Білої. – К. : НІСД, 2011. – 88 с.