Концептуальні положення визначення сутності категорії "безпека"

Безбожний В.Л.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, м. Луганськ

Питання пошуку шляхів забезпечення безпеки діяльності останнім часом набувають все більш актуального характеру як в глобальному загальносвітовому аспекті, так і щодо окремо взятого підприємства. Гарантування сталого розвитку діяльності підприємства в умовах ринку, що стрімко та різноспрямовано змінюються, неможливо без забезпечення соціально-економічної безпеки. Питання соціально-економічної безпеки набули особливого загострення за останній рік у зв’язку з настанням так званої "світової фінансово-економічної кризи".

Ринкові процеси, характерні для економіки сучасної України, висувають нові вимоги щодо регулювання та управління бізнес-процесами економічних суб’єктів. Мінливість, велика та складна структура інституційного оточення, переплетеність та складність ринкових процесів характеризують взаємовплив та взаємопроникнення елементів, чинників, умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Усе це може ставати поштовхом до того, щоб керівництво будь-якого підприємства більш прискіпливо ставилось до питань забезпечення власної соціально-економічної безпеки.

Потреба в безпеці іманентно притаманна будь-якій системі, у тому числі й соціально-економічній. Постає питання визначення ролі безпеки та характеру прояву безпечного стану щодо стратегічної та операційної діяльності підприємств. Протиріччя постає в аспектах розгляду категорій безпека та її опозиції – небезпека чи загроза. А саме що є похідним та який характер впливу має фактична наявність.

Різноманітні трактування та розуміння категорії "безпека" можна поділити на дві концепції – безпека як протилежності загрозам та безпека як форма розвитку.

Концепцію безпеки як протилежності загрозам можна характеризувати як негативнозахисну. Ключовим поняттям є небезпека, загроза, природа якої знаходиться поза суб’єктом у зовнішньому середовищі. Кожна організація, одиниця чи група не є ані самодостатньою, ані ізольованою від середовища. Навпаки, їй притаманна висока залежність від зовнішнього оточення. Визнання відкритості соціально-економічних систем припускає функціонування суб’єкта в динамічному полі загроз. Безпека характеризується як сукупність іманентних короткочасних моментів стану уникнення загрозливих до суб’єкта ситуацій. Тому дана концепція визначає безпеку як певний процес уникнення загроз середовища, яке оточує суб’єкт, та ґрунтується на використанні внутрішнього потенціалу.

З часом соціально-економічні умови зовнішнього середовища змінили вимоги до управління економічною безпекою, й вже треба на етапі вибору "маршруту" розвитку враховувати всі можливі перешкоди. Безпека є орієнтиром розвитку. Уникнення загроз відбувається, коли вони ще не є ними. Це протиріччя пояснюється чинником часу та потенціалом підприємства – для підприємства певні ситуації та умови могли б бути загрозливими, якщо не відбувався розвиток потенціалу підприємства, у результаті чого нівелюються або суттєво зменшуються наслідки настання загрози. Для цієї концепції характерне превентивне управління соціально-економічною безпекою підприємства, й уникнення загроз є одним з елементів цього складного процесу.

Концепція безпеки як форми функціонування передбачає її розгляд з позиції потенціалу, тривалості та темпу розвитку, стабілізацію, вдосконалення. Цю концепцію можна характеризувати як позитивно-наступальну, тобто таку, яка розглядає властивості суб’єкта до розвитку з урахуванням внутрішнього потенціалу, перехід на новий рівень функціонування, здатність до креативної активності суб’єкта. Дана концепція приділяє незначну увагу зовнішнім умовам функціонування, розкриваючи природу безпеки (небезпеки) у внутрішньому середовищі та потенціалі суб’єкта. Тобто дана концепція не суперечить, а містить у собі концепцію безпеки як протилежності загрозам, є більш широкою та багатоаспектною, характеризується взаємозалежністю з іншими сферами діяльності підприємства.

При подальшому розгляді питань соціально-економічної безпеки підприємства доречним є поєднання двох вищезазначених концепцій. По-перше, визнання відкритості соціально-економічних систем, а звідси і характерних загроз зовнішнього оточення. По-друге, одночасне врахування внутрішніх джерел виникнення загроз, потенціалу контрдій внутрішнім та зовнішнім загрозам, необхідності розвитку для забезпечення безпечного стану функціонування. Невпевненість у достатньому рівні безпеки та відсутність дій щодо її забезпечення надають соціально-економічним процесам таких властивостей, як хаотичність, спонтанність та емоційність при прийнятті рішень, непередбачуваність процесів досягнення мети функціонування, відсутність орієнтиру та стратегії розвитку соціально-економічної системи, надмірна кількість конфліктів інтересів та цілей між структурними елементами соціально-економічної системи тощо.