Вітаю Вас Гість | RSS Неділя
19.11.2017, 05:59
Економічні
інтернет-
конференції

Форма входу
Головна Конференції Реєстрація Вхід
Меню сайта
Категории раздела
2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [46]
2013 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [102]
2013 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) [106]
2012 р. Менеджмент: розвиток, теорія та практика (15.11 – 15.12.) [79]
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » 2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.)

Чернецова Ю.О. Енергетична безпека ЄС та Східної Європи на фоні переорієнтиру єнергетичних відносин з Росією до країн Азії та Сходу

Енергетична безпека ЄС та Східної Європи на фоні переорієнтиру єнергетичних відносин з Росією до країн Азії та Сходу

Ю.О. Чернецова, О.В. Шестопалов, Т.С. Тихомирова

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

В останні десятиліття західне суспільство зіткнулося з необхідністю приділяти увагу екологічної та енергетичної політики, а небезпека глобальних екологічних змін змусила європейців шукати нові шляхи їх подолання та розробляти технологічні підходи в екологічній сфері, які могли б поліпшити стан навколишнього [1].

Стратегія ЄС у сфері сталого розвитку - це облік екологічних факторів нарівні з економічними і соціальними при розробці та прийнятті всіх видів рішень. Головними завданнями кліматичної та енергетичної політики ЄС є: ефективніше використання менш забруднюючих джерел енергії, створення більш «чистої», забезпечення екологічно стійкого планування землекористування та сільського господарства, створення умов для досліджень та інновацій.

Для сприяння енергозбереженню та розширенню використання поновлюваних джерел енергії передбачені пільгові кредити і дотації [2].

Принципово нова екологічна політика Євросоюзу заснована на принципах партнерства і концентрації зусиль, в повній міру враховує ступінь взаємодії інститутів ЄС і зростання впливу наднаціональних політичних, економічних, соціальних та екологічних актів Європейського союзу, а також громадянського суспільства [3].

Останнім часом структура виробництва первинної енергії зазнала серйозних змін, що значною мірою зумовлено кліматичної політикою Союзу.

Серед джерел енергії в 1999-2009 рр.. найбільш швидко зростало виробництво з поновлюваних джерел, особливо починаючи з 2002 р. (на 52,4% в 2002-2009 рр..), в той час як виробництво з інших джерел мало тенденцію до зниження.

Сумарне внутрішнє споживання первинної енергії починаючи з 2003 р. в цілому в ЄС перестало рости.

Основним джерелом емісії парникових газів є енергетика, на яку в 2010 р. припадало близько 80% викидів ЄС-27. Важливі генератори емісії - сільське господарство (10%) і промислове виробництво (7%) [4].

Комплексні кількісні цілі європейської політики щодо зниження емісії на період з 2013 до 2020 рр. відомі як цілі «20-20-20», були визначені в грудні 2008р., коли Європейський парламент та Рада ЄС затвердили «кліматичний і енергетичний пакет», який діє з червня 2009 р.:

• зниження емісії парникових газів як мінімум на 20% порівняно з рівнем 1990р.;

• отримання 20% споживаної енергії з відновлюваних джерел;

• зниження на 20% споживання первинної енергії в порівнянні з прогнозованим рівнем за рахунок підвищення енергоефективності [5].

Загалом за 11 років (період 2000 - 2011 рр.) частка споживаної альтернативної енергії в європейських країнах зросла з 1% до 5 %. Таке прагнення диверсифікувати джерела енергоресурсів паралельно зі зниженими темпами економічного зростання обумовлює зниження приросту споживання імпортованих (у тому числі з Росії ) нафти і газу. Ці фактори викликали падіння в 2012 році експорту російського газу до Європи на 8%, а експорт російської нафти до Європи в липні 2013 року взагалі впав до десятирічного мінімуму - 2,1млн. барелів на день [6]. Крім того, система торгівлі правами на викид вуглекислого газу, як не парадоксально, робить вигідним перехід на вугілля.

Торгівля квотами виявилася настільки ефективною, що подібну практику розробляють країни сходу: Китай, Республіка Корея, Японія.

У майбутньому ЄС розраховує зв'язати європейську систему торгівлі квотами з іншими діючими в світі подібними системами, що дозволить створити глобальний ринок торгівлі квотами.

Динаміка розвитку європейського енергетичного ринку погіршує російсько-европеського відносини в еколого-енергетичній галузі. Наслідком відмови уряду Росії від політики зниження викидів парникових газів стане зниження конкурентоспроможності російських компаній на ринках нафти і вугілля.

Російська медіа-політика останнім часом формує різноманітну інформацію щодо шкідливість видобутку традиційного енергоресурсу -  сланцевого газу на Україні [7]. Фактично це ще раз підтверджує той факт, що зниження продажу на європейський ринок російських енергоресурсів поступово буде негативно впливати на економіку Російської Федерації.

А Європа надалі буде налагоджувати відносини зі східними країнами (Китаєм, Кореєю, Японією) та планувати програми з імпорту вугілля з країн Сходу.

Вектор енергетичної політики з Росії вже сьогодні перенаправлено на східні країни, також багаті на енергетичні природні ресурси (газ, чорне і буре вугілля). На цьому етапі Україні надається шанс налагодити торговельні та енергетичні відносини з країнами Європейського Союзу. У цьому випадку для нашої країни відкриваються широкі можливості в області розробки та експорту вітчизняних технологій на європейський енергетичний ринок.

В Україні ускладнилися відносини з Росією. Але Росія дуже залежить від України у транспортуванні газу. Близько 80% газового експорту Росії до Європи проходить через Україну, складаючи 75% прибутку російських енергетичних компаній [8].

Україна прагне вполовину скоротити поставки газу з Росії, тому досить важливо продовжувати досліджувати поклади газу та розробляти видобуток.

Азербайджан та Грузія планують створити з'єднувальний трубопровід, який міг би транспортувати до 8 млрд. кубометрів азербайджанського газу для Грузії і у вигляді LNG через Чорне море в Україну та європейські країни.

Таким чином, розвиток технологій та енергетичних відносин країн Сходу з ЄС може зменшити вплив Росії на енергетичному просторі сучасного європейського континенту.

 

Література

  1. Meadows D.H., Meadows D.L., Randers J. Die neuen Grenzen des Wachstums. Die Lage der Menschheit: Betrohing und Zukunftschancen. Stuttg., 1992. Р. 315–320; Ecological Problems of the Modern Society // Urgent problems of Europe, M., 2001. Р. 98–100.
  2. Никаноров А.М. Глобальная экология / А.М. Никаноров, Т.А. Хоружая. - М., 2000. - 284 с.
  3. Косов Г.В. Экополитология: политология в контексте экологических проблем. - М., 2006. - c. 192
  4. Annual European Union greenhouse gas inventory 1990–2010 and inventory report 2012.
  5. Экспорт российского газа: ограничения и перспективы  [Электронный ресурс] / Центр макроэкономического анализа и краткосрочного планирования. – 2013. – режим доступа: http://www.forecast.ru/_ARCHIVE/Analitics/Resources/Gas/GasTrade_13.04.24-1.pdf
  6. European gas market into transition [Электронный ресурс] / EPC World. – 2013. – режим доступа:

 http://www.epcworld.in/epcnews/european-gas-market-into-transition.aspx

  1. Сапеткайте В. Ренессанс каменного угля?  [Электронный ресурс] / Геополитика. – 2013. – режим доступа:

http://www.geopolitika.lt/?artc=5877

  1. Авдеева Т.Г. Лабиринты климатической дипломатии. М., Аванглион-принт, 2012.
Категорія: 2014 р. Безпекознавство: теорія та практика (15.03 – 15.04.) | Додав: EME (25.04.2014) | Автор: Чернецова Ю.О., Шестопалов О.В.
Переглядів: 210 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright Volodymyr Dahl East Ukrainian National University,
Department of Management and economic security
© 2017
Конструктор сайтів - uCoz