мотивація як складова частина системи управління персоналом

О.М. Ляшенко, М.В. Рябова

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля,

м. Луганськ

На сучасному етапі розвитку суспільства така сфера діяльності, як управління персоналом стає необхідною частиною будь-якої управлінської діяльності. Ринок праці постійно змінюється, кожного року з’являється багато нових тенденцій у цій сфері, тому система управління персоналом на підприємстві має бути досить гнучкою та мати можливість швидко пристосовуватись до зовнішньою середи. Саме тому дуже важливо вивчати світові тренди у цій сфері, а також розробляти можливості їх імплементації у діяльність підприємства.

Мотивація персоналу є однією зі складових частин системи управління персоналом. Вона виконує важливу роль, сприяючи позитивному клімату в колективі, підштовхує персонал до саморозвитку та стимулює його професійну діяльність. Тому, звісно, треба приділяти багато уваги цьому аспекту управління людськими ресурсами на підприємстві.

Питання, пов`язанні з управлінням персоналу вивчалися багатьма вченими, серед них: Ларі Стаут, О. Литвинюк, Є.Б. Моргунов, М.П. Беляцький, В.М. Маслова та інші. Актуальність проблеми мотивації як складової частини системи управління персоналом обумовлена пильною увагою з боку науковців. Теоретичні питання, пов’язанні з мотивацією персоналу, а також різних методів мотивації досліджувало багато вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед них слід зазначити: Х. Грехема, Р. Бенета, А.В. Дейнеку, Т. Андрєєву, Є. Юртайкіна, Т.Є. Зерчанінову, Н. Самоукіну та інших.

Аналіз наукової літератури підтверджує актуальність обраної теми дослідження. Однак, через постійний розвиток ринку праці, з’являється багато нових тенденцій та методів мотивації персоналу, що потребують детального вивчення.

Метою цієї тези було вирішено визначити характеристику процесу мотивації персоналу та вивчення методів мотивації. Відповідно до поставленої мети було висунуто декілька завдань: дати визначення поняттю «мотивація», розглянути різні види мотивації, охарактеризувати процес мотивації персоналу, розглянути основні методи мотивації персоналу підприємства.

Уся діяльність людини обумовлена реально існуючими потребами. Люди прагнуть або чогось досягти, або чогось уникнути. У вузькому змісті слова «мотивована діяльність» ‑ це вільні, обумовлені внутрішніми спонуканнями дії людини, спрямовані на досягнення цілей, реалізацію інтересів. У мотивованій діяльності працівник сам визначає міру дій у залежності від внутрішніх спонукань і умов зовнішнього середовища.

Мотивація праці ‑ це прагнення працівника задовольнити потреби (одержати певні блага) за допомогою трудової діяльності. У структуру мотиву праці входять:

потреба, що хоче задовольнити працівник;

благо, здатне задовольнити цю потребу;

трудова дія, необхідна для одержання блага.

Ціна ‑ витрати матеріального і морального характеру, пов'язані зі здійсненням трудової дії. Для формування трудової мотивації найбільше значення має характер засвоєних індивідуумом трудових норм і цінностей, що придають зміст усій подальшій трудової діяльності, що визначають спосіб життя [1].

Існують різні типи мотивації, що націлена на працівників. Отож, давайте розглянемо типи мотивації працівників:

«інструментально» мотивований працівник орієнтований на «голий» заробіток, бажано готівкою і негайно. Він супротивник інших форм заохочення, індиферентний до форми власності і роботодавцю;

професійно мотивований працівник вважає найважливішою умовою діяльності реалізацію своїх професійних здібностей знань і можливостей. Його хвилюють зміст праці і характер роботи, у нього типово розвита професійна гідність;

«патріот» (соціалістична мотивація) характеризується тим, що основа його мотивації до праці - високі ідейні і людські цінності: побудова соціалістичного суспільства, досягнення рівності, соціальної гармонії і т.д.;

«хазяйська» мотивація заснована на досягненні і збільшенні власності, багатства, матеріальних благ і т.п. Для такого працівника майже не потрібна зовнішня мотивація, йому досить цієї внутрішньої ідеї постійного збільшення матеріальних благ. Потреби таких працівників практично не обмежені;

люмпенізований працівник віддає перевагу зрівняльному розподілу матеріальних благ. Його постійно переслідує почуття заздрості і незадоволеності порядком розподілу благ у суспільстві, але він не любить відповідальності, індивідуальних форм праці і розподілу [2].

Знаючи різні типи мотивації для співробітників, ми можемо розглянути сам процес мотивації та основні методи мотивації персоналу підприємства.

Ключовим пунктом у процесі мотивації персоналу є забезпечення позитивного ставлення працівника до кола своїх обов'язків і до запропонованих «правил гри», для чого необхідно культивування та заохочення правильного самовизначення працівника.

Самовизначення означає не тільки адекватне розуміння, а й усвідомлене прийняття працівником нормативних умов його праці та життя в організації.

Під час стимулювання персоналу треба враховувати можливі чинники демотивації. Серед найбільш можливих факторів демотивації в літературі називаються:

порушення негласного контракту;

невикористання будь-яких навичок співробітника, які він сам цінує;

ігнорування ідей і ініціативи;

відсутність почуття причетності до компанії;

відсутність відчуття досягнення, не видно результатів, немає особистого і професійного зростання;

відсутність визнання досягнень і результатів з боку керівництва та колег;

відсутність змін у статусі співробітника [3].

Знаючи можливі причини демотивації, можливо побудувати роботу з персоналом таким чином, щоб використовувати той метод мотивації, що найкращим чином підійде для цієї групи співробітників.

Отож, існують такі методи мотивації персоналу в залежності від орієнтації на вплив на ті чи інші потреби:

Економічні методи управління, обумовлені економічними стимулами. Вони припускають матеріальну мотивацію, тобто орієнтацію на виконання певних показників або завдань, і здійснення після їх виконання економічного винагороди за результати роботи. Використання економічних методів пов'язане з формуванням плану роботи, контролем за його здійсненням, а також економічним стимулюванням праці, тобто з раціональною системою оплати праці, що передбачає заохочення за певну кількість і якість праці, і застосування санкцій за невідповідну його кількість і недостатню якість.

Організаційно-адміністративні методи, засновані на директивних вказівках. Ці методи базуються на владній мотивації, заснованої на підпорядкуванні закону, правопорядку, старшому за посадою і т.п., і спирається на можливість примусу. Вони охоплюють організаційне планування, організаційне нормування, інструктаж, розпорядництво, контроль. У правлінні владна мотивація відіграє дуже істотну роль: вона припускає не тільки безумовне дотримання законів і нормативних актів, прийнятих на державному рівні, але і чітке визначення прав і обов'язків керівників і підлеглих, при яких виконання розпорядження керівництва обов'язково для підлеглих.

Соціально-психологічні методи, застосовувані з метою підвищення соціальної активності співробітників. За допомогою цих методів впливають переважно насвідомість працівників, на соціальні, естетичні, релігійні й інші інтереси людей і здійснюють соціальне стимулювання трудової діяльності. Дана група методів включає в себе різноманітний арсенал способів і прийомів, розроблених соціологією, психологією та іншими науками, що вивчають людини. До числа цих методів відносяться: анкетування, тестування, опитування, інтерв'ю і т.п.

Таким чином, під час дослідження було встановлено, що процес мотивації персоналу відіграє дуже важливу роль і процесі управляння персоналом. Було дано визначення поняттю «мотивація праці», отож, це прагнення працівника задовольнити потреби (одержати певні блага) за допомогою трудової діяльності. Була розглянута структура мотиву праці, до якої входять наступні елементи: потреба, що хоче задовольнити працівник; благо, здатне задовольнити цю потребу; трудова дія, необхідна для одержання блага; ціна.

Окрім цього, у тезі були описані різні типи мотивації, що націлена на працівників. Тому працівники бувають таких типів: «інструментально» мотивований працівник; професійно мотивований працівник; «патріот», люмпенізований працівник та працівник із «хазяйською» мотивацією.

Серед основних методів мотивації були виділені наступні: економічні методи, організаційно-адміністративні методи та соціально-психологічні методи.

Перспективи подальших розробок з цієї проблематики можуть бути пов’язані з вивченням нових методів мотивації та проблем де мотивації персоналу.

Література

1. Кондратьев О.В. Мотивация персонала. Нет мотива ‑ нет работы / О.В. Кондратьев, М.В. Снежинская, Ю.Е. Мелихов. – М. : Альфа-пресс, 2005.

2. Кейт Кинан Эффективная мотивация / Кейт Кинан. – К.: Эксмо, 2007.

3. Тетяна А. Чому обпадають яблука або внутрішня демотивація персоналу / Тетяна А., Юртайкин Є. – TopManager, 2002. ‑ № 22. ‑ С.37.

4. Лукашевич В.В. Основи менеджменту в торгівлі / В.В. Лукашевич. - М.: Економіка. ‑ С.57. – 1996.