НОВІ ОБ’ЄКТИ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ:

КОРЕКТНІСТЬ ФОРМУЛЮВАННЯ

Г.В. Козаченко

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, м. Луганськ

Управління є функцією систем різноманітної природи, реалізація якої забезпечує їхнє збереження як цілого та їхню структуру, дозволяє виконувати призначення системи та її функціонування. У соціально-економічних системах управління має вид діяльності суб’єкт-об’єктного характеру, який означає цілескеровану дію суб’єкта на певний об’єкт з певною метою (перехід об’єкта до нового стану, стабілізація його стану тощо), а також суб’єкт-суб’єктного характеру, який означає управлінську взаємодію у таких системах.

Управління в діяльнісному аспекті є дуже широким поняттям, яке застосовується для опису дій усіх учасників процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та інших благ, упорядкування та узгодження цих дій. Управління як діяльність суб’єкт-об’єктного характеру передбачає наявність керуючого суб’єкта і керованого об’єкта, на який і скеровуються управлінські впливи керуючого суб’єкта. Зміст управлінських впливів керуючого суб’єкта на керований об’єкт розкривається крізь функції управління – сукупність однорідних робіт, які виконуються у вигляді циклів переробки інформації за певними напрямами.

Вибір в діяльнісному аспекті об’єкта управління залежить від підходу до управління. За системним підходом об’єктом управління є деяка система, функціонування якої регламентує керуюча система. Найчастіше в теорії та практиці управління як його об’єкт розглядаються такі соціально-економічні системи як національна економіка, регіон, галузь, підприємство або внутрішні складники підприємства (структурні підрозділи або види діяльності). За процесним підходом об’єктом управління є процес або їхня сукупність у певній системі, зокрема, на підприємстві. За функціональним підходом об’єктом управління є функціональний вид діяльності підприємства.

Подальший розвиток теорії та практики управління відбувається у тому числі і за рахунок ідентифікації нових об’єктів управління. Але не завжди нові об’єкти управління можна визнати такими, тобто не доведено, чи є ідентифікований об’єкт дійсно об’єктом управління. Йдеться в тому числі і про деяку некоректність їхнього формулювання.

Ідентифікація об’єктів управління має виходити із загальновизнаного положення, що новий об’єкт отримує управлінські команди у формі наказів, розпоряджень, планів, програм тощо, і функціонує відповідно зі змістом цих команд. Лише у цьому випадку можна говорити про управлінську взаємодію. У цьому контексті видається не зовсім коректним вибір таких об’єктів управління як конкурентоспроможність, економічна безпека, прибуток, рентабельність, ефективність тощо. Достатньо широке розповсюдження цих понять як об’єктів управління не може слугувати серйозним аргументом.

Кожне з наведених понять, по-перше, доволі складно визнати об’єктом управління, адже в наукових працях майже відсутні спроби довести, що згадані як приклад категорії є об’єктом управління. Можливо, їх і можна визнати об’єктом управління, але відповідні аргументи у цьому контексті, як правило, не наводяться. До того ж неясно, як у цьому випадку такий об’єкт управління готовий і може виконувати управлінські команди, як взаємодіють суб'єкт і об'єкт управління. Адже це є необхідною і достатньою умовою для того, щоб суб’єкт управління здійснював управління об’єктом управління.

По-друге, згадані як приклад квазіоб’єкти управління є або характеристикою результатів діяльності підприємства (конкурентоспроможність, ефективність), або показниками, що кількісно описують характеристики результатів діяльності підприємства (рентабельність, прибуток), або загальноекономічною категорією, тобто науковим поняттям, що відображає найзагальніші властивості та зв’язки реальності (прибуток, економічна безпека). Характеристика результатів діяльності підприємства є, по суті, певною ознакою цих результатів. З її допомогою констатується наявність цієї ознаки, тобто деякою мірою характеристика є оцінною категоріє і тому, хоча і опосередковано, результатом управління. Показники описують результати діяльності і управління. Очевидно, що при згадуванні зазначених квазіоб’єктів управління йдеться про удосконалення управління підприємством, очікуваним результатом якого є підвищення конкурентоспроможності, ефективності або забезпечення економічної безпеки, про що свідчимуть більш високі значення показників прибутку та рентабельності, рівня економічної безпеки або конкурентоспроможності.

Наукова недбалість у формулюванні об’єкта управління, відсутність хоча б якого обґрунтування призводять до вульгаризації понятійно-категоріального апарату теорії управління, невиправдано спрощують його, зумовлюють поверхневе вивчення таких квазіоб’єктів управління, ведуть до порушення причинно-наслідкових зв’язків у дослідженні проблематики управління, імітують нові проблемні поля дослідження і зрештою спотворюють самі дослідження, знижують його рівень та зменшують цінність його результатів. Реальних проблем в управлінні дуже багато, їх, дійсно, необхідно розв’язувати, на що потрібен час. Тому немає потреби штучно ускладнювати проблематику управління уведенням квазіоб’єктів управління.