УЗГОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЯК ПІДҐРУНТЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

О. Ю. Чорна, Н. В. Глубокова

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

За ринкових умов господарювання дуже важливого значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до започаткованого концептуального підходу, під економічною безпекою підприємства розуміється міра економічної свободи, що досягається шляхом узгодження економічних інтересів підприємства [1],  зважаючи на ключові позиції поняття "узгодження" та "економічні інтереси" розглянемо їх докладніше.

Термін "узгодження" використовується в різних сферах людської діяльності, під яким у найширшому значенні розуміється відсутність суперечливості, відповідність будь-чого чому-небудь, єдність чогось із чимось. В економічній науці найчастіше розглядаються поняття " узгодження системи", " узгодження управління", " узгодження інтересів", " узгодження ресурсів". В українській мові слово "узгодження" входить до такого синонімічного ряду: "відповідність", "координація", "збалансованість", "гармонійність", "єдність", "злагодженість", "несуперечність", "зв'язаність", "консонанс", "консенсус".

Під інтересом підприємства розуміємо суб'єктивне вираження його актуалізованих потреб, що зумовлені об'єктивним розвитком умов функціонування підприємства в цілому[1].

Виходячи з вищезазначеного, можна говорити про ключову роль узгодження економічних інтересів в забезпеченні економічної безпеки підприємства.

Економічні інтереси визначають напрям розвитку господарської діяльності, мотиви поведінки та функціонування господарюючого суб'єкта, а також загострення або гармонійність відносин між учасниками господарського процесу. Визначення економічних інтересів, їх групування та аналіз на предмет конфліктності, а також реалізація через узгодження є сполучною ланкою між різними складовими діяльності підприємства.

Завжди актуальним є питання, хто саме визначає економічні  інтереси підприємства, власники чи наймані керівники. Процес визначення економічних  інтересів підприємства обтяжується ще й тим, що і власники, і наймані керівники є носіями певних інтересів. Економічні інтереси різних носіїв мають різноманітний, підчас конфліктний та суперечливий характер. Сформульовані інтереси завжди будуть відображати рівень кваліфікації, менталітет і професійну інтуїцію керівників або власників підприємств, уміння їх бачити перспективи його розвитку. Економічні інтереси не тільки різноманітні, але й надзвичайно мобільні, що обумовлено безупинним розвитком самого підприємства, з одного боку, а з іншого – постійними змінами зовнішнього середовища. При вирішенні завдань узгодження економічних інтересів, виникає складність при визначенні та врахуванні всіх інтересів, їх систематизації, виділенні адресата та засобів реалізації. Виокремити усю сукупність економічних  інтересів підприємства практично неможливо.

З економічної точки зору узгодження визначають як процес взаємної відповідності, зведення до системи, уніфікацію, координування, упорядкування, забезпечення взаємної відповідності економічних інтересів, процесів та відносин, подолання невиправданих розбіжностей, що виникають по горизонталі, які можуть створити уявлення про нерівність становища суб'єктів економічних відносин. Тобто при узгодженні немає односторонньої переваги одного економічного суб'єкта над іншим у сфері задоволення інтересів. Кожен з учасників взаємодії задовольняє певну сферу власних інтересів завдяки взаємодії з іншими суб'єктами [2].

Результати аналізу за окремими інтересами підприємства у загальному вигляді можуть бути зведені до такого: інтереси узгоджені; інтереси значною мірою узгоджені; інтереси значною мірою не узгоджені; інтереси не узгоджені; інтереси суперечать один одному.

Підприємству притаманна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих економічних інтересів, які утворюють єдину систему.  Процес реалізації таких інтересів є достатньо складним з багатьох причин: великої кількості економічних інтересів підприємства, які мають бути узгоджені між собою; чисельних інтересів суб’єктів зовнішнього середовища, що підлягають взаємоузгодженню у процесі взаємодії як з підприємством, так і між собою.

ЛІТЕРАТУРА

1.        Ляшенко О. М. Концептуалізація управління економічною безпекою підприємства : [монографія] / Олександра  Миколаївна Ляшенко. — Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2011. — 400 с.

2.       Безбожний В. Л. Алгоритм вибору способу гармонізації інтересів соціально-економічної безпеки підприємства / В. Л. Безбожний // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 20. — Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2008. — С. 199-206.