ОЦІНЮВАННЯ В ПРОБЛЕМАТИЦІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Т.М. Адаменко

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, м. Луганськ

У методології наукових економічних досліджень з будь-якої проблематики надзвичайно важлива роль належить оцінюванню (процес здійснення суджень, що закінчується отриманням оцінок) та оцінкам (результати оцінювання).

Оцінювання та оцінки у наукових дослідженнях діяльності суб’єктів господарювання з будь-якої проблематики отримали широке розповсюдження, що пояснюється широтою призначення оцінок – вони виступають підставою для певних висновків, дій або ухвалення відповідних рішень, складають вихідні положення для подальших розробок, пропозицій та рекомендацій.

Результатами оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання є її оцінки. Їхня достовірність формується під впливом низки чинників, серед яких головним є тлумачення змісту поняття "економічна безпека суб’єкта господарювання " (захисний, ресурсний, гармонізаційний підходи або Δ-підхід), що зумовлює вибір тих аспектів, характерних рис або ознак економічної безпеки, за якими вона описуються, показників для представлення оцінок, способів оцінювання тощо.

Абсолютні оцінки економічної безпеки суб’єкта господарювання за характером є якісними (описовими або дескриптивними) або кількісними. Кількісні абсолютні оцінки виражаються за допомогою певних показників у відповідних вимірниках. Для цього використовують загальновизнані наявні або знов сконструйовані економічні показники. Будь-який абсолютний економічний показник можна розглядати як формат надання деякої інформації, зокрема результатів виміру. Але виміряти таке явище, такий феномен як економічна безпека суб’єкта господарювання майже неможливе. Тому найчастіше для оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання використовують показники фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Такий вибір зумовлено синтетичним характером таких показників, адже в їхніх значеннях відображаються результати діяльності суб’єкта господарювання у всіх її сферах. Але незважаючи на всеохоплюючий характер показників фінансової діяльності суб’єкта господарювання, лише ними не можна обмежуватися в оцінюванні його економічної безпеки.

В оцінюванні економічної безпеки суб’єкта господарювання значно більше значення належить відносним показникам, які отримали широке розповсюдження. Способи оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання з використанням відносних показників надзвичайно різноманітні.

До таких належить оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання з використанням індикаторного методу, який передбачає порівняння (абсолютного або відносного) фактичних значень вибраних показників з їхніми індикаторами. Індикатор може позначати граничне ‑ мінімальне або максимальне ‑ значення показників. При всій привабливості індикаторного методу його використання стикається зі значними складнощами: для оцінювання економічної безпеки потрібно, як правило, дуже багато індикаторів, причому, вони мають утворювати систему; за множинністю показників часто втрачається бачення стану економічної безпеки суб’єкта господарювання; недосконалою є методична база визначення індикаторів, яка повинна враховувати особливості економічної безпеки практично кожного суб’єкта господарювання, тобто бути індивідуальною. Складність індикаторного методу посилюється необхідністю постійного уточнення значення індикаторів.

Часто зустрічаються спроби оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання з використанням інтегрального показника, тобто узагальненого показника, який поєднує якісь часткові показники за принципом середньоарифметичних або середньозважених. При цьому якщо часткові показники представлені абсолютними і якісними показниками, то для приведення їх до зіставного виду удаються до шкалювання їхніх значень. Обидві операції – шкалювання та узагальнення – ускладнюють оцінювання і призводять до певної втрати достовірності оцінок економічної безпеки суб’єкта господарювання. Особливо значною є втрата достовірності оцінок, якщо в інтегральному показнику узагальнюються так звані штучні показники – рівні економічної безпеки (наприклад, за її функціональними видами – кадровою, інноваційною, інвестиційною тощо). Інтегральний показник економічної безпеки суб’єкта господарювання часто представляють у балах (передбачається, що його максимальне значення дорівнює 100 балам) або у частках одиниці (передбачається, що його максимальне значення дорівнює 1). Оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання з використанням інтегрального показника, як правило, є громіздким і малодостовірним.

Отже, сьогодні слід констатувати відсутність достовірних способів оцінювання економічної безпеки суб’єкта господарювання. Наявні способи виходять з принципових основ тих явищ або характеристик його діяльності, які не піддаються прямому виміру і не враховують особливостей оцінювання саме економічної безпеки (наприклад, підхід до пояснення змісту економічної безпеки, розмір підприємства та вид його діяльності, стан ринку, де представлена його продукція).